Макс Гейстінґс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс Гейстінґс
Макс Гейстінґс, червень 2013 року
Народився 28 грудня 1945 (78 років)(19451228)
Ламбет, Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Місце проживання Hungerford, Беркшир, Англія
Діяльність журналіст, військовий історик, письменник
Alma mater Школа Чартергаус і Університетський коледж
Знання мов англійська[1]
Членство Королівське історичне товариствоd і Королівське літературне товариство
Посада головний редактор
Батько Макдональд Гейстінґс
Мати Анна Скотт-Джеймс
Родичі Клер Гейстінґс (сестра)
Діти 3 (1 помер)
Нагороди
Лицар-бакалавр

Fellow of the Royal Historical Societyd

член Королівського літературного товариства[d]

премія Сомерсета Моема

IMDb ID 0368603

Макс Гейстінґс (повне ім′я — Сер Макс Г'ю Макдональд Гейстінґс, англ. Sir Max Hugh Macdonald Hastings; народився 28 грудня 1945, Ламбет) — відомий журналіст, письменник, публіцист із Великої Британії. Працював іноземним кореспондентом у ВВС, головним редактором газети «The Daily Telegraph» і редактором газети «Evening Standard». Автор численних популярних книг з історії. Член Королівського літературного товариства (FRSL, англ. Fellows of the Royal Society of Literature) і член Королівського історичного товариства (FRHistS, англ. Fellows of the Royal Historical Society).

Життєпис[ред. | ред. код]

Майбутній письменник народився 28 грудня 1945 року в Лондоні. Батько — Макдональд Гейстінґс (1909—1982), журналіст і військовий кореспондент; мати — Анна Скотт-Джеймс, редакторка журналу «Harper's Bazaar»[2].

Макс Гейстінґс закінчив школу Чартергауса. Вступив до Університетського коледжу в Оксфорді, але через рік покинув навчання. Макс Гейстінґс поїхав до США, де продовжив навчання в Міжнародному інституті преси (англ. The World Press Institute) за програмою для іноземних студентів (1967—1968). Перший твір «Америка, 1968: жаркий період» (англ. America, 1968: The Fire This Time) про події на виборах у США був надрукований 1968 року.

Згодом, Макс Гейстінґс, працював іноземним кореспондентом. Він побував у більш ніж шістдесятьох країнах, висвітлював одинадцять воєнних конфліктів для телеканалу ВВС у програмі «Двадцять чотири години» (англ. 24 Hours) і для лондонської газети «Вечірній стандарт».

Макс Гейстінґс — перший журналіст, який прибув до Порт-Стенлі під час Фолклендської війни 1982 року.

Від 1986 року десять років працював редактором, а згодом і головним редактором газети «Дейлі телеграм». Від 1996 року й до пенсії (2002 рік) був редактором «Вечірнього стандарту»[3].

2002—2007 рр. — керівник Кампанії із захисту сільської місцевості (англ. Campaign to Protect Rural England) у Великій Британії.

Макс Гейстінґс друкується у виданнях «Дейлі мейл», «The Guardian», «Санді таймс» і «The New York Review of Books».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Макс Гейстінґс мешкає біля містечка Гюнґерфорд графства Беркшир разом із другою дружиною Пенелопою (уроджена Левінсон), з якою одружився 1999 року. Перша дружина — Патрісія Едмондсон, з якою письменник був одружений з 1972 року до 1994 року[2]. 2000 року (27 років) його перший син Чарльз загинув у Нінбо (Китай)[4][5]. Макс Гейстінґс присвятив йому свій твір «Немезида: битва за Японію, 1944–45».

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Макс Гейстінґс прихильник Консервативної партії та Лейбористської партії. На парламентських виборах у Великій Британії 2010 року він оголосив про підтримку Консервативної партії, а на виборах 1997 й 2001 віддав свій голос лейбористам. Він заявив, що «чотири терміни — це занадто довго для будь-якого уряду» і описав Гордона Брауна як «психологічно непридатним, щоб бути прем'єр-міністром»[6].

У серпні 2014 року Гейстінґс був серед 200 громадських діячів, які виступали проти незалежності Шотландії напередодні вересневого референдуму[7].

У червні 2019 року Макс Гейстінґс охарактеризував кандидата на посаду голови Консервативної партії Бориса Джонсона як «непридатного для посади, оскільки, схоже, він дбає лише про власну славу й задоволення … [його] прем'єрство майже напевно виявить зневагу до правил, порядку та стабільності… Якщо ціною Джонсона буде Корбін, провина ляже на партію консерваторів, які збираються пожартувати над британським народом, а він (народ) довго не вважатиме це смішним»[8].

Відзнаки й нагороди[ред. | ред. код]

  • 2002 — за вагомий внесок у журналістику та з нагоди дня народження Макс Гейстінґс отримав звання лицар-бакалавр.
  • 1993 — обраний членом політичного обіднього товариства «Dining club», відомого як «The Other Club»[9].
  • 1980 — переможець «Премії Сомерсета Моема» за книгу «Бомбардувальне командування» (англ. Bomber Command) з історії про одне з командувань Королівських Повітряних сил Великої Британії, що існувало з 1936 по 1968 роки у складі Збройних сил Об'єднаного Королівства й разом з американськими ПС армії США зіграло ключову роль у стратегічних бомбардуваннях нацистської Німеччини в роки Другої світової війни.
  • 1982 — визнаний найкращим журналістом року й репортером року серед британських видань.
  • 1984 — переможець конкурсу від газети «The Yorkshire Post» за найкращі книги року «Оверлорд», і «Битва за Фолкленди».
  • 1988 — визнаний найкращим редактором року в британській пресі.
  • 2012 — нагороджений медаллю герцога Вестмінського за найкращі досягнення у військовій літературу від Королівського Об'єднання інституту оборонних досліджень за твір «І розверзлося пекло… Світ у війні 1939—1945»[3].
  • 2012 — відзначений літературною премією «Прітцкер» за найкращу військову книгу й отримав нагороду в розмірі 100 000 доларів США[10].

Критика[ред. | ред. код]

За книгу «Немезида: битва за Японію, 1944–45», а саме розділ про роль Австралії в Тихоокеанської війни, отримав критику від керівника організації з підтримки військових «The Returned and Services League, Australia (RSL)» і від історика з Австралійського військового меморіалу через перебільшення невдоволених австралійською армією[11]. Письменник Дейн ван дер Вейт у газеті «Гардіан» назвав твір «послідовним», «освіжаючим», «чутливим» і високо оцінив мову видання[12]. Британське щотижневе видання «The Spectator» оголосило книгу «блискучою»[13].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Америка, 1968: гарячий період / America, 1968: The Fire This Time (видавництво «Gollancz», 1969), ISBN 0-575-00234-4
  • Ольстер 1969: боротьба за громадянські права в Північній Ірландії / Ulster 1969: The Fight for Civil Rights in Northern Ireland (видавництво «Gollancz», 1970), ISBN 0-575-00482-7
  • Монтроз: переможець королівства / Montrose: The King's Champion (видавництво «Gollancz», 1977), ISBN 0-575-02226-4
  • Бомбардувальне командування / Bomber Command (видавництво «Michael Joseph», 1979), ISBN 0-7181-1603-8
  • Битва за Британію / Battle of Britain (за дослідженнями Лена Дейґхтона, видавництво «Jonathan Cape», 1980), ISBN 0-224-01826-4
  • Йоні — герой Ентеббе: життя Йонатана Нетаньягу / Yoni — Hero of Entebbe: Life of Yonathan Netanyahu (видавництво «Weidenfeld & Nicolson», 1980), ISBN 0-297-77565-0
  • Дас Райх: оборона і марш 2-ї танкової дивізії СС на шляху до Франції, червень 1944 / Das Reich: Resistance and the March of the Second SS Panzer Division Through France, June 1944 (видавництво «Michael Joseph», 1981), ISBN 0-7181-2074-4
  • Дас Рейх: марш 2-ї танкової дивізії СС через Францію / Das Reich: March of the Second SS Panzer Division Through France (видавництво «Henry Holt & Co», 1982), ISBN 0-03-057059-X
  • Битва за Фолкленди / The Battle for the Falklands (спільно з Сімоном Дженкінсом, видавництво «W W Norton», 1983), ISBN 0-393-01761-3, ISBN 0-7181-2228-3
  • Оверлорд: день Д чи битва за Нормандію / Overlord: D-Day and the Battle for Normandy (видавництво «Simon & Schuster», 1984), ISBN 0-671-46029-3
  • Оксфордська книга військових анекдотів / The Oxford Book of Military Anecdotes (видавництво «Oxford University Press», 1985), ISBN 0-19-214107-4
  • Перемога в Європі / Victory in Europe (видавництво «Weidenfeld & Nicolson», 1985), ISBN 0-297-78650-4
  • Корейська війна / The Korean War (видавництво «Michael Joseph», 1987), ISBN 0-7181-2068-X; (видавництво «Simon & Schuster», 1987), ISBN 0-671-52823-8
  • Дні за межами / Outside Days (видавництво «Michael Joseph», 1989), ISBN 0-7181-3330-7
  • Перемога в Європі / Victory in Europe: D-Day to V-E Day (видавництво «Little Brown & C», 1992), ISBN 0-316-81334-6
  • Розстріляні кадри / Scattered Shots (видавництво «Macmillan», 1999), ISBN 0-333-77103-6
  • Шлях до війни / Going to the Wars (видавництво «Macmillan», 2000), ISBN 0-333-77104-4
  • Редактор: спогад / Editor: A Memoir (видавництво «Macmillan», 2002), ISBN 0-333-90837-6
  • Армагеддон: битва за Німеччину 1944–45 / Armageddon: The Battle for Germany 1944–45 (видавництво «Macmillan», 2004), ISBN 0-333-90836-8
    • Видання російською мовою: «Армагеддон: битва за Германию, 1944—1945», ISBN 0-333-90836-8
  • Воїни: унікальні історії з поля бою / Warriors: Exceptional Tales from the Battlefield (видавництво «HarperPress», Велика Британія, 2005), ISBN 978-0-00-719756-9
  • Сільський ярмарок / Country Fair (видавництво «HarperCollins», October 2005), ISBN 0-00-719886-8
  • Немезида: битва за Японію, 1944–45 / Nemesis: The Battle for Japan, 1944–45 (видавництво «HarperPress», Велика Британія, October 2007), ISBN 0-00-721982-2, ISBN 978-0-307-26351-3
  • Найкращі роки: Черчилль як воєначальник, 1940–45 / Finest Years: Churchill as Warlord, 1940–45 (видавництво «HarperPress», Лондон, 2009), ISBN 978-0-00-726367-7, ISBN 978-0-307-26839-6
  • Ви справді знімали телебачення?: сімейна розповідь / Did You Really Shoot the Television?: A Family Fable (видавництво «HarperPress», Лондон, 2010), ISBN 978-0-00-727171-9
  • Світ у війні, 1939—1945 / All Hell Let Loose: The World At War, 1939—1945 (видавництво «HarperPress», Лондон, 29 вересня 2011), ISBN 978-0-00-733809-2, ISBN 978-0-307-27359-8
    • Видання російською мовою: Макс Хейстингс. Вторая мировая война: Ад на земле. — М.: Альпина нон-фикшн, 2015. — 698 с. — ISBN 978-5916713527.
    • Видання українською мовою: «І розверзлося пекло… Світ у війні 1939—1945». Переклад Романа Клочка. Видавництво «Клуб сімейного дозвілля», Харків, 2020. ISBN 978-617-12-4962-2
  • Катастрофа 1914: Європа крокує до війни / Catastrophe 1914: Europe Goes to War (видавництво «Knopf Press», Лондон, 24 вересня 2013), ISBN 978-0307597052
    • Видання російською мовою: Макс Хейстингс. Первая мировая война: Катастрофа 1914 года — М.: Альпина нон-фикшн, 2015. — 604 с. — ISBN 978-5-91671-391-6
  • Таємниці війни: шпигуни, кодекси та партизани, 1939—45 / The Secret War: Spies, Codes And Guerrillas, 1939–45 (видавництво «William Collins», Лондон, 2015), ISBN 9780007503742
  • В′єтнам: епічна трагедія 1945—1975 / Vietnam: An Epic Tragedy 1945—1975 (видавництво «William Collins», 2018)[14]

Статті[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Відеоігри[ред. | ред. код]

  • Overlord — комп′ютерна гра за мотивом твору «Overlord: D-Day and the Battle for Normandy»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Hastings, Sir Max (Macdonald), (born 28 Dec. 1945), author and journalist. Who's Who. 2007. doi:10.1093/ww/9780199540884.013.19444.
  3. ↑ а б Biography. Max Hastings. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  4. ↑ Grice, Elizabeth (30 вересня 2011). What makes military historian Max Hastings keep on writing about the Second World War? (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 24 вересня 2019.
  5. ↑ Staff, Guardian (26 травня 2000). Son of Evening Standard editor dies in China. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 24 вересня 2019.
  6. ↑ Hastings, Max (11 квітня 2010). My vote. The Guardian. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 16 травня 2018.
  7. ↑ Celebrities' open letter to Scotland – full text and list of signatories. The Guardian. 7 серпня 2014. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 25 серпня 2014.
  8. ↑ I was Boris Johnson's boss: he is utterly unfit to be prime minister [Архівовано 10 березня 2020 у Wayback Machine.] The Guardian. June 24 2019. Retrieved June 24 2019.
  9. ↑ Lloyd, John (29 липня 1997). Secret members of the Other Club. The Times. с. 13.
  10. ↑ Britain's Max Hastings wins $100K military writing prize. CBC News. 19 червня 2012. Архів оригіналу за 2 квітня 2013. Процитовано 7 лютого 2020.
  11. ↑ Walker, Frank (2 грудня 2007). Mutinous jibe angers veterans. The Age. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 3 грудня 2007.
  12. ↑ van der Vat, Dan (13 жовтня 2007). Review: Nemesis by Max Hastings. The Guardian. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 9 лютого 2014.
  13. ↑ Howard, Michael (3 жовтня 2007). The worst of friends. The Spectator. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 9 лютого 2014.
  14. ↑ Steele, Jonathan (22 вересня 2018). Vietnam by Max Hastings review – an effort to exonerate the US military. the Guardian. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2020.
  15. ↑ BBC Four - Wellington Bomber. BBC (брит.). Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 8 лютого 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Макс_Гейстінґс&oldid=38192202