Мала гідроелектростанція
Мала гідроелектростанція або мала ГЕС (МГЕС) — гідроелектростанція, що виробляє порівняно малу кількість електроенергії. Загальноприйнятого для всіх країн поняття малої гідроелектростанції немає, основною характеристикою таких ГЕС прийнята їх встановлена потужність.
Найчастіше до малих гідроелектростанцій відносять гідроенергетичні установки, встановлена потужність яких не перевищує 5 МВт (Австрія, Німеччина, Польща, Іспанія та ін.). У Латвії і Швеції малими вважають ГЕС зі встановленою потужністю до 2 МВт, у деяких інших країнах — до 10 МВт (Греція, Ірландія, Португалія). Також відповідно до визначення Європейської асоціації малої гідроенергетики вважаються малими ГЕС до 10 МВт.[1]
Час від часу відбуваються зміни класифікації: у США, де були вжиті заходи стимулювання розвитку малої гідроенергетики шляхом спрощення Ліцензійної процедури оформлення проектів будування малих ГЕС, від початку до них відносили ГЕС зі встановленою потужністю до 5 МВт, потім верхня межа була збільшена до 15 МВт, а в 1980 їх максимальна встановлена потужність була обмежена 30 МВт. В СРСР згідно СНиП 2.06.01-86 до малих відносилися ГЕС зі встановленою потужністю до 30 МВт при діаметрі робочого колеса турбіни до 3 м. Серед малих ГЕС умовно виділяють мікроГЕС, встановлена потужність яких не перевищує 0,1 МВт.
В уведеному 2004 р. СНиП 33-01-2003 (що замінив СНиП 2.06.01-86) характеристики, за якими гідроелектростанція класифікувалася б як «мала», було вилучено. У діючому наразі СП 58.13330.2012 (уведений з 1 січня 2013 р. і замінив собою СНиП 33-01-2003) ці характеристики і саме поняття «мала ГЕС» також відсутні.
- Слід відзначити, що в СНиП 33-01-2003 пункт 5.4.8 і в СП 58.13330.2012 пункт 8.31 все ж таки згадують малі ГЕС, але, ймовірно, це являється просто помилкою.
В уведеному 1999 року ГОСТ Р 51238-98 «Нетрадиційна енергетика. Гідроенергетика мала. Терміни та визначення» згадуються такі поняття, як мала гідроелектростанція, під якою розуміється ГЕС зі встановленою потужністю від 100 до 30 000 кВт, і мікрогідроелектростанція зі встановленою потужністю до 100 кВт[2].
У Білорусі до створення єдиної Білоруської енергетичної системи існувало 179 малих ГЕС, які забезпечували електроенергією сільське господарство, після — більшість з них було закинуто, а зараз робляться спроби їх відновити. Згідно з Постановою РМ РБ від 24 квітня 1997 № 400 «про розвиток малої і нетрадиційної енергетики», малими електростанціями вважаються електростанції зі встановленою потужністю до 6 МВт. Концерн ««Беленерго»» повинен розраховуватися з малими електростанціями за поставлену електроенергію за подвоєними тарифами. На 2010 рік у країні діє 36 МГЕС загальною потужністю 13,5 МВт і виробленням понад 33 млн кВт·год на рік.
Аналогічні пільги діють і в Латвії, виходячи з »Закону про енергетику» від 3 вересня 1998 р., держава гарантує закупівлю електроенергії від малих ГЕС за подвійним тарифом протягом 8 років після введення в експлуатацію.
У Швеції діє 1350 малих ГЕС, які виробляють 10% необхідної країні електроенергії, у Китаї діє близько 83 тисяч малих ГЕС.
Потужність малої гідроенергетики в країнах Євросоюзу на 2005 рік[1]:
| Країна | Кількість агрегатів | Потужність МГЕС, МВт | Доля МГЕС у загальній потужності в ЄС (%) | Доля МГЕС у загальній потужності ГЕС (%) | Виробництво електроенергії від МГЕС (ТВт*ч) | Доля МГЕС у генерації електроенергії в ЄС (%) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Бельгія | 82 | 96 | 0.61 | 6.86 | 385 | 0.46 |
| Данія | 40 | 11 | 0.09 | 100.00 | 30 | 0.08 |
| Німеччина | 6200 | 1500 | 1.27 | 16.67 | 6500 | 1.14 |
| Греція | 40 | 69 | 0.63 | 2.30 | 350 | 0.65 |
| Іспанія | 1106 | 1607 | 3.06 | 9.08 | 4825 | 2.14 |
| Франція | 1730 | 2000 | 1.73 | 7.81 | 7500 | 1.39 |
| Ірландія | 45 | 23 | 0.48 | 4.51 | 96 | 0.40 |
| Італія | 1510 | 2229 | 3.12 | 10.98 | 8320 | 3.01 |
| Люксембург | 29 | 39 | 3.25 | 3.55 | 195 | 0.22 |
| Нідерланди | 3 | 2 | 0.01 | 2.22 | 1 | 8.47 |
| Австрія | 1700 | 866 | 4.89 | 7.53 | 4246 | 6.87 |
| Португалія | 74 | 286 | 2.62 | 6.36 | 1100 | 2.51 |
| Фінляндія | 204 | 320 | 1.96 | 11.03 | 1280 | 1.83 |
| Швеція | 1615 | 1050 | 3.20 | 6.40 | 4600 | 3.15 |
| Велика Британія | 110 | 162 | 0.21 | 3.77 | 840 | 0.22 |
Річки у високоіндустріалізованих регіонах, таких як Європа та США, протягом століть зазнали суттєвих змін через будівництво гідроелектростанцій. Дамби електростанцій створили низку проблем: втрата біорізноманіття, перешкодження руху поживних речовин та осаду вниз за течією, зниження рівня водоносного шару, який утримує підземну воду, зміна динаміки течії та температурного режиму[3]. Демонтаж дамб електростанцій в розвинутих країнах почався ще у минулому столітті, через не ефективність, бо вони мають високі витрати на технічне обслуговування та обов’язковий захист довкілля, зокрема будівництво рибопропускних споруд[4][5][6]. З 2020 року почалось демонтування низки дамб на річці Хіітоланйокі[fi] у Фінляндії через закінчення строку експлуатації, не рентабельності використання та планування розвитку водного туризму в регіоні; воно показало покращення популяції лосося та форелі[3].
- ↑ а б Энергетический диалог Россия-ЕС [Архівовано 2013-06-20 у Wayback Machine.] Ежеквартальный информационный бюллетень. Май 2005 года
- ↑ ГОСТ Р 51238-98 Нетрадиционная энергетика. Гидроэнергетика малая. Термины и определения, ГОСТ Р от 25 декабря 1998 года №51238-98. docs.cntd.ru. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ а б Як у Європі масово демонтують дамби. BBC News Україна (укр.). 9 березня 2024. Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ POLICY GUIDELINES by the Energy Community Secretariat on small hydropower projects in the Energy Community PG 02/2020 / 17 September 2020
- ↑ Česonienė, L.; Dapkienė, M.; Punys, P. Assessment of the Impact of Small Hydropower Plants on the Ecological Status Indicators of Water Bodies: A Case Study in Lithuania. Water 2021, 13, 433.
- ↑ Spänhoff, Bernd (2014-02). Current status and future prospects of hydropower in Saxony (Germany) compared to trends in Germany, the European Union and the World. Renewable and Sustainable Energy Reviews. Т. 30. с. 518—525. doi:10.1016/j.rser.2013.10.035. ISSN 1364-0321. Процитовано 10 березня 2024.
