Маленкін Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маленкін Андрій Сергійович
Маленкін Андрій Сергійович.tif
 
Партія: КПРС
Освіта: Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту
Народження: 1906
Рославльський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Смерть: 1990
Київ, СРСР
Нагороди:
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Андрій Сергійович Маленкін (1906(1906), село Іловіца, тепер Рогнединського району Брянської області, Росія — 1990, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 3-го, 7—8-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1976 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника. Батько працював робітником металургійного заводу в Катеринославі. Андрій Маленкін закінчив сільську школу. З дванадцятирічного віку наймитував, був пастухом.

У 1925—1928 роках — підручний слюсаря на заводі імені Петровського у місті Дніпропетровську. Одночасно закінчив Дніпропетровську вечірню школу робітничої молоді ІІ-го ступеня.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1928 по 1931 рік — студент Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. Після закінчення інституту працював викладачем, старшим викладачем, завідувачем кафедри будівельної механіки, заступником завідувача і завідувачем (деканом) факультету Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.

У 1941 році — 2-й секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

Під час німецько-радянської війни влітку 1941 року брав участь в евакуації промисловості міста Дніпропетровська в східні райони СРСР. У 1941—1942 роках працював виконробом, головою будівельного комітету на будівництві заводу феросплавів у місті Актюбинську Казахської РСР.

У серпні — жовтні 1942 року — секретар Актюбинського обласного комітету КП(б) Казахстану по промисловості. У жовтні — грудні 1942 року — начальник політичного відділу Актюбинського комбінату (заводу феросплавів) НКВС Казахської РСР. У грудні 1942 — 1943 роках — секретар Актюбинського обласного комітету КП(б) Казахстану по промисловості.

З вересня 1943 року — у розпорядженні ЦК КП(б)У. У 1944—1946 роках — секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У по кадрах.

У 1946—1950 роках — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У по кадрах.

З кінця липня 1950 до 31 серпня 1961 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КПУ.

15 вересня 1961 — грудні 1962 року — голова Комісії державного контролю Ради Міністрів Української РСР. У 1963 — 1966 роках — 1-й заступник голови Комітету Партійно-державного контролю ЦК КПУ і РМ Української РСР. У березні 1966 — 26 листопада 1973 року — голова Комітету народного контролю Ради Міністрів Української РСР.

З листопада 1973 року — на пенсії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Депутаты Верховного Совета СССР 5-го созыва. — М., 1959.

Посилання[ред. | ред. код]