Кириленко Андрій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кириленко Андрій Павлович
рос. Андре́й Па́влович Кириле́нко
Кириленко Андрій Павлович.jpg
Народився 26 серпня (8 вересня) 1906
Алексєєвка, Бірюцький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія[1]
Помер 12 травня 1990(1990-05-12) (83 роки)
Москва, СРСР
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч, політик, інженер
Alma mater Рибінський державний авіаційний технічний університет імені П. О. Соловйова[d] (1936)
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Політбюро ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія ВКП(б)
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціГерой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Вітчизняної війни II ступеня

Андрі́й Па́влович Кириле́нко (8 вересня 1906(19060908), Алексєєвка, Воронезька губернія, Російська імперія (нині Білгородська область, РФ) — 12 травня 1990, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський партійний діяч. Двічі Герой Соціалістичної Праці (7.09.1966, 7.09.1976).

Член ЦК КПУ у 1949—1956 роках, член ЦК КПРС у 1956—1986 роках, член Політбюро (Президії) ЦК КПРС 23 квітня 1962 — 22 листопада 1982 року (кандидат з 29 червня 1957 до 31 жовтня 1961 року), секретар ЦК КПРС (8 квітня 1966 — 22 листопада 1982 року). Депутат Верховної Ради СРСР 3—10-го скликань (у 1950—1982 роках), депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань, депутат Верховної ради РРФСР 5—10-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 серпня (8 вересня) 1906 року в родині шевця-кустаря. У 1920 році закінчив сільську школу в слободі Алексєєвці. З вересня 1920 по червень 1925 року навчався у професійно-технічній школі в слободі Алексєєвці. У 1923 році вступив до комсомолу.

Трудову діяльність розпочав у 1925 році слюсарем. У червні 1925 — квітні 1926 року — слюсар заводу губернського олійного тресту в місті Бутурлинівці Воронезької губернії. У квітні 1926 — квітні 1927 року — насосник олійного заводу губернського олійного тресту в слободі Алексєєвці Воронезької губернії.

У квітні 1927 — квітні 1928 року — курсант електрокурсів професійно-технічної школи в слободі Алексєєвці.

У квітні 1928 — травні 1929 року — слюсар Воронезького машинобудівного заводу імені Леніна; робітник шахти імені Крупської на Донбасі.

У травні — серпні 1929 року служив у Червоній армії рядовим 57-го стрілецького полку в місті Острогозьку Центрально-Чорноземної області.

З серпня по листопад 1929 року працював інструктором Острогозького окружного комітету ВЛКСМ.

У листопаді 1929 — липні 1930 року — інструктор Острогозького окружного відділу місцевого господарства. У липні — грудні 1930 року — завідувач організаційного відділу правління центрального робітничого кооперативу в місті Острогожську.

У грудні 1930 — вересні 1932 року навчався в Новочеркаському авіаційному інституті, з вересня 1932 року — в Рибінському авіаційному інституті імені Орджонікідзе, який закінчив у 1936 році. Здобув спеціальність інженера-механіка авіамоторобудування.

Член ВКП(б) з вересня 1931 року.

У липні 1936 — серпні 1937 року — інженер-конструктор дослідно-конструкторського відділу авіаційного заводу імені Баранова в місті Запоріжжі Дніпропетровської області. У серпні 1937 — червні 1938 року — провідний інженер дослідно-конструкторського відділу Запорізького авіаційного заводу імені Баранова.

З 1938 року на партійній роботі. У червні 1938 — січні 1939 року — 2-й секретар Ворошиловського районного комітету КП(б)У (авіаційного заводу імені Баранова) в місті Запоріжжі Дніпропетровської області.

У лютому — листопаді 1939 року — 3-й секретар, а у листопаді 1939 — вересні 1941 року — 2-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б)У.

Учасник Другої світової війни: у жовтні 1941 — квітні 1942 року — член Військової ради 18-ї армії Південного фронту. У квітні 1942 — жовтні 1943 року — уповноважений Державного комітету оборони СРСР на авіаційному заводі в Москві, на Уралі і Далекому Сході.

У жовтні 1943 — лютому 1947 року — 2-й секретар Запорізького обласного комітету КП(б)У.

У лютому 1947 — липні 1950 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

25 липня 1950 — 23 листопада 1955 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

З листопада 1955 року — інспектор ЦК КПРС.

3 грудня 1955 — 28 квітня 1962 року — 1-й секретар Свердловського обласного комітету КПРС.

27 лютого 1956 — липень 1957 і 31 жовтня 1961 — квітень 1966 року — член Бюро ЦК КПРС по Російській РФСР.

23 квітня 1962 — квітні 1966 року — 1-й заступник голови Бюро ЦК КПРС по РСФСР. Одночасно в грудні 1962 — листопаді 1964 року — голова Бюро ЦК КПРС із керівництва промисловістю і будівництвом Російської РФСР.

8 квітня 1966 — 22 листопада 1982 року — секретар ЦК КПРС, куратор промисловості.

З листопада 1982 року — на пенсії у Москві.

Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кириленко Андрей Павлович // Кириленко Андрей Павлович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]