Барильник Тимофій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимофій Григорович Барильник
Тимофій Григорович Барильник
голова Виконавчого комітету Херсонської обласної ради
1950 — 1963
Попередник: Пасенченко-Демиденко Пилип Іванович
Спадкоємець: Макушенко Микола Олександрович
голова Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради
1964 — 1968
Попередник: Ведніков Василь Спиридонович
Спадкоємець: Куліш Микола Юхимович
 
Партія: КПРС
Освіта: Одеський державний аграрний університет
Народження: 23 лютого 1909(1909-02-23)
Нововоронцовка
Смерть: 13 вересня 1987(1987-09-13) (78 років)
Херсон
Автограф: Барильник Тимофій Григорович автограф 1954.png
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»

Тимофі́й Григо́рович Бари́льник (23 лютого 1909(19090223), село Нововоронцовка, тепер Нововоронцовський район Херсонської області — 13 вересня 1987, Херсон) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 3—7-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1961 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1971 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина-бідняка. Українець.

У 1927 році закінчив сільськогосподарський технікум. Працював колгоспником колгоспу «Шлях до соціалізму» на Миколаївщині. З 1929 до 1941 року — агроном, старший агроном Каховської, Нововоронцовської, Качкаровської, Покровської машинно-тракторних станцій (МТС), головний агроном Нововоронцовського районного земельного відділу Миколаївської області. Член ВКП(б) з 1940 року.

Учасник Другої світової війни з жовтня 1941 року. Воював на Південному, Північно-Кавказькому, Степовому, 2-у і 3-у Українських, 1-у Білоруському фронтах. Пройшов бойовий шлях від заступника командира роти по політичній частині 112-го окремого інженерного батальйону[1] до старшого інструктора по роботі серед військ і населення супротивника політвідділу 89-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної Армії[2], гвардії майор. У 1945 — 1946 роках — старший інструктор політвідділу Радянської військової адміністрації провінції Бранденбург у Німеччині.

З 1946 до 1947 року працював головним агрономом Нововоронцовського районного відділу сільського господарства Херсонської області.

З березня 1947 до грудня 1948 року — секретар Калінінського райкому КП(б)У Херсонської області, а з грудня 1948 до вересня 1950 року — 1-й секретар Великолепетихського райкому КП(б)У Херсонської області.

У 1950 році заочно закінчив Одеський сільськогосподарський інститут.

У вересні 1950 — грудні 1962 року — голова виконкому Херсонської обласної ради депутатів трудящих.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Миколаївського сільського обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — липні 1968 року — голова виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих.

З липня 1968 року — на пенсії. З 1968 року викладав у Херсонському сільськогосподарському інституті.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна (20.12.1943, …), орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го (31.05.1945) та двома 2-го (02.06.1944, 06.04.1985) ступенів, Червоної Зірки (31.01.1945), медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 20 липня 2014. 
  2. Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 20 липня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]