Старигін Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старигін Павло Іванович
Старигін Павло Іванович.jpg
Народився 1897
с. Великий Пакшик, Яранський повіт, Вятська губернія, Російська імперія
Помер 20 травня 1973(1973-05-20)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg Російська РФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність державний діяч, політик
Учасник Німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія РКП(б)
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1939Орден Трудового Червоного Прапора — 1948Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965

Павло́ Іва́нович Стари́гін (1897(1897), село Великий Пакшик, Яранський повіт[ru], Вятська губернія, Російська імперія — 20 травня 1973, Київ, Українська РСР , СРСР) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Миколаївського обкому КП(б)У, міністр м'ясної і молочної промисловості УРСР. Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 року. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1897(1897) року в родині селянина-бідняка в селі Великий Пакшик[1], нині не існує, Яранський район[ru], Кіровська область, Росія. У 1909 році закінчив сільську школу в селі Сердеж Яранського повіту. У травні 1909 — травні 1917 року — селянин у господарстві батька у рідному селі.

У травні 1917 — лютому 1918 року — рядовий 12-го стрілецького полку 3-ї стрілецької дивізії російської армії. У лютому — жовтні 1918 року — знову селянин у господарстві батька, також працював секретарем сільської ради та у комітеті бідноти села Большой Пакшик Яранського повіту.

У жовтні 1918 — квітні 1919 року — червоноармієць 3-го запасного батальйону. У квітні — вересні 1919 року — командир відділення Симбірського вартового батальйону. У вересні 1919 — травні 1920 року — помічник командира взводу Московського вартового полку. У травні — вересні 1920 року — помічник командира взводу 254-го стрілецького полку 85-ї окремої стрілецької бригади. У вересні — грудні 1920 року — у команді одужуючих після поранень в Москві та В'ятці. У грудні 1920 — січні 1922 року — курсант полкової школи, політичний керівник 456-го стрілецького полку 51-ї стрілецької дивізії.

Член РКП(б) з липня 1921 року.

У січні — липні 1922 року — відповідальний партійний організатор штабу 152-ї стрілецької бригади 51-ї стрілецької дивізії. У липні 1922 — квітні 1923 року — політичний керівник роти 152-го стрілецького полку 51-ї стрілецької дивізії. У квітні — жовтні 1923 року — слухач Харківської військової повторної школи керівного складу.

У жовтні 1923 — квітні 1926 року — політичний керівник роти 88-го і 89-го стрілецьких полків 30-ї стрілецької дивізії. У квітні 1926 — квітні 1928 року — військовий комісар окремої саперної роти 30-ї стрілецької дивізії. У квітні 1928 — грудні 1930 року — відповідальний секретар партійного бюро 30-го артилерійського полку 30-ї стрілецької дивізії. У грудні 1930 — січні 1933 року — помічник військового комісара 7-го корпусного артилерійського полку.

У січні 1933 — січні 1935 року — начальник політичного відділу Казанківської машинно-тракторної станції (МТС) села Казанки Дніпропетровської області.

У січні 1935 — жовтні 1937 року — 1-й секретар Казанківського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У жовтні 1937 — березні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Миколаївській області.

У березні — квітні 1938 року — 3-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

У квітні 1938 — лютому 1939 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1939 — 31 січня 1949 року — народний комісар (міністр) м'ясної і молочної промисловості Української РСР. У лютому 1949 — серпні 1950 року — заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР.

У серпні 1950 — травні 1953 року — керуючий контори Головного управління «Головхудобвідгодівля» Міністерства м'ясної і молочної промисловості СРСР.

З червня 1953 року — старший інспектор, керуючий тресту «Укрм'ясоторг».

Потім — на пенсії. Помер 20 травня 1973 року в місті Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Большой Пакшик // Краеведческий портал «Родная Вятка». (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Филиппов С. Г. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. — 679 с. — ISBN 978-5-8243-2057-2. (рос.)
  • Старигін Павло Іванович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 168–169.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 71.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Ісаков. Павло Іванович Старигін // Більшовицький шлях : газета. — Миколаїв, 1938. — № 134 (192). — 12 червня. — С. 2.
  • Старыгин Павел Иванович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)