Старигін Павло Іванович

Старигін Павло Іванович
Народився	1897 Яранський повітd, Вятська губернія, Російська імперія
Помер	20 травня 1973(1973-05-20) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Учасник	Громадянська війна в Росії
Посада	депутат Верховної Ради УРСР і Перший секретар Миколаївського обкому КПУd
Партія	КПРС (1973)
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Павло́ Іва́нович Стари́гін (1897, Яранський повіт^d, Вятська губернія — 20 травня 1973(1973-05-20), Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Миколаївського обкому КП(б)У, міністр м'ясної і молочної промисловості УРСР. Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 року. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань.

Біографія

Народився 1897(1897) року в родині селянина-бідняка в селі Великий Пакшик, нині не існує, Яранський район, Кіровська область, Росія. У 1909 році закінчив сільську школу в селі Сердеж Яранського повіту. У травні 1909 — травні 1917 року — селянин у господарстві батька у рідному селі.

У травні 1917 — лютому 1918 року — рядовий 12-го стрілецького полку 3-ї стрілецької дивізії російської армії. У лютому — жовтні 1918 року — знову селянин у господарстві батька, також працював секретарем сільської ради та у комітеті бідноти села Большой Пакшик Яранського повіту.

У жовтні 1918 — квітні 1919 року — червоноармієць 3-го запасного батальйону. У квітні — вересні 1919 року — командир відділення Симбірського вартового батальйону. У вересні 1919 — травні 1920 року — помічник командира взводу Московського вартового полку. У травні — вересні 1920 року — помічник командира взводу 254-го стрілецького полку 85-ї окремої стрілецької бригади. У вересні — грудні 1920 року — у команді одужуючих після поранень в Москві та В'ятці. У грудні 1920 — січні 1922 року — курсант полкової школи, політичний керівник 456-го стрілецького полку 51-ї стрілецької дивізії.

Член РКП(б) з липня 1921 року.

У січні — липні 1922 року — відповідальний партійний організатор штабу 152-ї стрілецької бригади 51-ї стрілецької дивізії. У липні 1922 — квітні 1923 року — політичний керівник роти 152-го стрілецького полку 51-ї стрілецької дивізії. У квітні — жовтні 1923 року — слухач Харківської військової повторної школи керівного складу.

У жовтні 1923 — квітні 1926 року — політичний керівник роти 88-го і 89-го стрілецьких полків 30-ї стрілецької дивізії. У квітні 1926 — квітні 1928 року — військовий комісар окремої саперної роти 30-ї стрілецької дивізії. У квітні 1928 — грудні 1930 року — відповідальний секретар партійного бюро 30-го артилерійського полку 30-ї стрілецької дивізії. У грудні 1930 — січні 1933 року — помічник військового комісара 7-го корпусного артилерійського полку.

У січні 1933 — січні 1935 року — начальник політичного відділу Казанківської машинно-тракторної станції (МТС) села Казанки Дніпропетровської області.

У січні 1935 — жовтні 1937 року — 1-й секретар Казанківського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У жовтні 1937 — березні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Миколаївській області.

У березні — 29 квітня 1938 року — 3-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

29 квітня 1938 — лютий 1939 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

4 травня 1939 — 31 січня 1949 року — народний комісар (міністр) м'ясної і молочної промисловості Української РСР. У лютому 1949 — травні (оф. липні) 1950 року — 1-й заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР.

У серпні 1950 — травні 1953 року — керуючий контори Головного управління «Головхудобвідгодівля» Міністерства м'ясної і молочної промисловості СРСР.

З червня 1953 року — старший інспектор, керуючий тресту «Укрм'ясоторг».

Потім — на пенсії. Помер 20 травня 1973 року в місті Києві.

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора (7.02.1939, 23.01.1948)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1944)
• ордени
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)
• медаль «За добесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі

Джерела

• Филиппов С. Г. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934–1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. — 679 с. — ISBN 978-5-8243-2057-2. (рос.)
• Старигін Павло Іванович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 168–169.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 71.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Ісаков. Павло Іванович Старигін // Більшовицький шлях : газета. — Миколаїв, 1938. — № 134 (192). — 12 червня. — С. 2.
• Старыгин Павел Иванович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)