Малишева Наталія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малишева Наталія Володимирівна
рос. Ната́лья Влади́мировна Ма́лышева
Народилася 12 грудня 1921(1921-12-12)
Кримська АРСР, Російська СФРР або Феодосія[1]
Померла 4 лютого 2012(2012-02-04) (90 років)
Москва, Росія
Країна  РРФСР
 СРСР
 Росія
Діяльність astronautical engineer, черниця, офіцерка, інженерка, технік
Alma mater Московський авіаційний інститут
Галузь військова служба[1] і monkish lifed[1]
Заклад TsNIIMashd
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малишева.

Наталія Володимирівна Малишева (рос. Малышева, Наталья Владимировна) (12 грудня 1921, Крим — 4 лютого 2012) — радянський конструктор ракетних двигунів, пізніше — черниця Адріана[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Н. В. Малишева народилася в Криму, в родині земського лікаря. З дитинства займалася плаванням і гімнастикою, бігала на лижах, стріляла. Закінчила курси медсестер, здала норми ГТО[3].

Малишева поступила в Московський авіаційний інститут[3].

У 1941 році пішла на фронт. Служила в дивізійній розвідці[3] у Волоколамському напрямку. В червні 1942 року була спрямована на 3-місячні курси в школі розвідників у Гірєєво. Після них служила вже в армійській розвідці 16-ї армії (2 формування), якою командував Рокоссовський[4]. Війну закінчила лейтенантом[5].

Після Перемоги до 1949 р. служила на території Польщі, у Верхній Сілезії. У 1949 перекинули в Потсдам, дослужилася до капітана.

Після звільнення з армії повернулася в МАІ відразу на третій курс[5], закінчила його і стала працювати за розподілом конструктором ракетних двигунів в НДІ-88 в Подлипках (нині Корольов). Наталія Володимирівна пропрацювала в цій сфері 35 років. Інженер-конструктор Малишева брала участь у створенні двигунів для маневрування і гальмування на орбіті перших балістичних ракет і космічних кораблів[6], в тому числі і для гагарінського «Сходу»[2][3][4]. Вона була єдиною жінкою в державній комісії по випробуванню ракетних комплексів. Н. В. Малишева брала участь у створенні двигунів для ракети зенітно-ракетного комплексу С-75 Петра Грушина. За цей двигун її нагородили орденом. Присвоєно військове звання майор.

На пенсії допомагала облаштовувати подвір'я Свято-Успенського Пюхтицкого жіночого монастиря в Москві і залишилася тут служити простою черницею, прийнявши постриг під ім'ям Адріана[4]. Матінка Адріана стала лауреатом міжнародної премії «За віру і вірність», заснованою Фондом Андрія Первозванного[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджена наступними медалями і орденами[3]:

Лауреат Міжнародної премії Андрія Первозванного «За Віру і Вірність»[5].

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Картина «Наталія Володимирівна Малишева (1921—2012 рр.). Розвідниця ВВВ, з 2000 року — черниця Адріана, насельниця Пюхтицкого подвір'я» (худ. А. Шилов, 2008).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Житие Матушки Адрианы, в миру Натальи Малышевой. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
  3. ↑ а б в г д Малышева Наталья Владимировна
  4. ↑ а б в Малышева Наталья Владимировна. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 16 березня 2020.
  5. ↑ а б в г Монахиня в чине майора. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 16 березня 2020.
  6. ↑ Как разведчица Малышева стала матушкой Адрианой
  7. ↑ ФСБ: за и против. — 2017. — № 1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малишева_Наталія_Володимирівна&oldid=34851161