Малюца Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Малюца
Malyuca-Ivan.png
Загальна інформація
Народження 21 квітня 1909(1909-04-21)
с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область
Смерть 1942(1942)
Росія
Псевдо «Граб», «Емір», «Крук», «Лис Микита», «Чорний»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС Вермахт Вермахт
Війни / битви Сталінградська битва

Іван Малюца (псевдо: Граб, Емір, Крук, Лис Микита, Чорний; 21 квітня 1909, с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область1942, Росія) — учасник українського національно-визвольного руху[1].

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 21 квітня 1909 у селі Токи (тепер Підволочиський район Тернопільська область) у сім'ї о. Івана і Олени Чемеринської.

Пластун розвідчик 28 куреня ім. Д. Байди Вишневецького, гурток «Оса» (Тернопіль); 2 курінь УУСП ім. І. Богуна; курінний 11 куреня УУСП «Подільський» (Львів), член Команди УУСП (секретар, референт праці).

Закінчив Тернопільську гімназію. Член Українського Студентського Спортового Клюбу. Організаційний референт Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (1933—1934).

У 1932 р. як організаційний референт крайової екзекутиви (КЕ) ОУН встановив контакт з Володимиром Робітницьким. Наслідком цього стало створення в Адамкові пункту розповсюдження (кольпортажу) видань ОУН на Волині[2].

Навчався у Львівській політехніці.

В 1934 році брав участь в організації атентату на Броніслава Перацького — міністра внутрішніх справ Польщі, провідника політики пацифікації українців: пересилав гроші технічному організатору атентату Миколі Лебедю під час його перебування у Варшаві, опісля приготував для виконавця акції Григорія Мацейка місця для переховування[3]. За участь в організації атентату на Перацького був заарештований разом з іншими організаторами та осуджений у Варшавському судовому процесі до 12 років ув'язнення.

Зламався під час слідства і виказав організаційні таємниці на Варшавському процесі. Покаявся за свою повведінку на Львівському процесі.

Вийшов на волю на початку Другої світової війни. Мобілізований до німецької армії, загинув як перекладач на фронті під Сталінградом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Львова. Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 8 серпень 2015. 
  2. Олександр Онищук. В Оржеві освятять пам'ятний знак провіднику ОУН. Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 8 серпень 2015. 
  3. Вбивство міністра Пєрацького

Посилання[ред. | ред. код]