Вороний Марко Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марко Миколайович Вороний
Вороний.jpg
Псевдо Антіох
Народився 5 (18) березня 1904(1904-03-18)
Чернігів, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 3 листопада 1937(1937-11-03) (33 роки)
Сандармох, Карелія Російська РФСР, СРСР СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1937–1949).svg Україна
Діяльність поет
Мова творів українська
Роки активності 1923–1934
Жанр вірш
Magnum opus «Форвард»

Марко́ Микола́йович Ворони́й (5 (18) березня 1904(19040318), Чернігів — 3 листопада 1937, ур.Сандармох, Карелія) — український поет, перекладач, дитячий поет.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї відомого українського поета Миколи Вороного й Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького. Навчався в Чернігівській гімназії.

1918 року записався добровольцем в армію Денікіна, але був неповнолітнім і його не взяли. Якийсь час жив у Катеринодарі. 1920 року повернувся в Україну, працював вантажником.

Після повернення батька з Польщі разом із ним жив у Харкові, потім у Києві. Навчався на режисерському факультеті Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка. З 1928 року працював на кіностудії, перекладав титри фільмів з російської мови на українську. Восени 1933 року перебрався до Москви, працював у журналі «Наши достижения», подорожував по всьому Союзу.

Загибель[ред. | ред. код]

1934 року, коли заарештували Миколу Вороного, Марко повернувся в Україну, разом із батьком вимагав в інстанціях переглянути справу. У цей час безробітний. 19 березня 1935 року, в день його народження, Марка Вороного заарештували. Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1-4 лютого 1936 року засудив Марка Миколайовича Вороного до 8 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у місті Кем, потім на Соловках. Особливою трійкою управління НКВС Ленінградської області 9 жовтня 1937 року поета засуджено до розстрілу. Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Ухвалою Військової колегії Верховного Суду СРСР від 23 січня 1958 вироки стосовно Вороного скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Видав 5 книжок для дітей (усі — 1930) та збірку віршів «Форвард» (1932). Перекладав з німецької (Райнер Марія Рільке, Георг Гайм, Альберт Ліхтенштайн), французької (Рене Сюллі-Прюдом, Шарль Бодлер, зокрема знаменитого «Альбатроса»), італійської (Джованні Бокаччо), єврейської (Давид Гофштейн) мов.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Києві існує вулиця Родини Вороних[1].

Видання[ред. | ред. код]

  • Будівельники. — Київ, 1930.
  • Коники. — Київ, 1930.
  • Носоріг. — Київ, 1930.
  • Ставок / Мал. Бориса Єрмоленка. — Київ: Культура, 1930. — 14 с.: іл.
  • Червоні краватки / Мал. Є.Рачева. — Київ: Культура, 1930. — 11 с.: іл.
  • Форвард. — Харків; Київ: ЛіМ, 1932.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Брюховецький Вячеслав // Літературна Україна. — 1991. — 8 серп.
  • Іллєнко Іван // Літературна Україна. — 1991. — 20 черв.
  • Шудря Микола. Генії не зраджують ідеалів // Всесвіт. — 2000. — № 7/8.