Вороний Марко Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марко Вороний)
Перейти до: навігація, пошук
Марко Миколайович Вороний
Вороний.jpg
Псевдоніми, криптоніми Антіох
Народження 5 (18) березня 1904(1904-03-18)
  Чернігів, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 3 листопада 1937(1937-11-03) (33 роки)
  Сандармох, Карелія Російська РФСР, СРСР СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Мова творів українська
Рід діяльності поет
Роки активності: 1923–1934
Жанр вірш
Magnum opus: «Форвард»

Марко́ Микола́йович Ворони́й (*5 (18) березня 1904(19040318), Чернігів — †3 листопада 1937, ур.Сандармох, Карелія) — український поет, перекладач, дитячий поет.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї відомого українського поета Миколи Вороного й Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького. Навчався в Чернігівській гімназії.

1918 року записався добровольцем в армію Денікіна, але був неповнолітнім і його не взяли. Якийсь час жив у Катеринодарі. 1920 року повернувся в Україну, працював вантажником.

Після повернення батька з Польщі разом із ним жив у Харкові, потім у Києві. Навчався на режисерському факультеті Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка. З 1928 року працював на кіностудії, перекладав титри фільмів з російської мови на українську. Восени 1933 року перебрався до Москви, працював у журналі «Наши достижения», подорожував по всьому Союзу.

Загибель[ред.ред. код]

1934 року, коли заарештували Миколу Вороного, Марко повернувся в Україну, разом із батьком вимагав в інстанціях переглянути справу. У цей час безробітний. 19 березня 1935 року, в день його народження, Марка Вороного заарештували. Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1-4 лютого 1936 року засудив Марка Миколайовича Вороного до 8 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у місті Кем, потім на Соловках. Особливою трійкою управління НКВС Ленінградської області 9 жовтня 1937 року поета засуджено до розстрілу. Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Ухвалою Військової колегії Верховного Суду СРСР від 23 січня 1958 вироки стосовно Вороного скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Видав 5 книжок для дітей (усі — 1930) та збірку віршів «Форвард» (1932). Перекладав з німецької (Райнер Марія Рільке, Георг Гайм, Альберт Ліхтенштайн), французької (Рене Сюллі-Прюдом, Шарль Бодлер, зокрема знаменитого «Альбатроса»), італійської (Джованні Бокаччо), єврейської (Давид Гофштейн) мов.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Києві існує вулиця Родини Вороних[1].

Видання[ред.ред. код]

  • Будівельники. — Київ, 1930.
  • Коники. — Київ, 1930.
  • Носоріг. — Київ, 1930.
  • Ставок / Мал. Бориса Єрмоленка. — Київ: Культура, 1930. — 14 с.: іл.
  • Червоні краватки / Мал. Є.Рачева. — Київ: Культура, 1930. — 11 с.: іл.
  • Форвард. — Харків; Київ: ЛіМ, 1932.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Брюховецький Вячеслав // Літературна Україна. — 1991. — 8 серп.
  • Іллєнко Іван // Літературна Україна. — 1991. — 20 черв.
  • Шудря Микола. Генії не зраджують ідеалів // Всесвіт. — 2000. — № 7/8.