Марку Канейра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Марку Канейра
Особисті дані
Повне ім'я Марку Антоніу Сімойш Канейра
Народження 9 лютого 1979(1979-02-09) (44 роки)
  Сінтра, Португалія
Зріст 177 см
Вага 72 кг
Громадянство Flag of Portugal.svg Португалія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1997-1998 Португалія «Спортінг»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997–2000 Португалія «Спортінг» 1 (0)
1997   Португалія «Лоуріньяненсі» 1 (0)
1997–1998   Португалія «Салгейруш» 3 (0)
1998–1999   Португалія «Бейра-Мар» 12 (0)
1999–2000   Португалія «Алверка» 17 (0)
2001–2002 Італія «Інтернаціонале» 0 (0)
2000–2001   Італія «Реджина» 22 (0)
2001–2002   Португалія «Бенфіка» 27 (0)
2002–2004 Франція «Бордо» 65 (0)
2004–2008 Іспанія «Валенсія» 46 (1)
2006–2007   Португалія «Спортінг» 40 (1)
2008–2011 Португалія «Спортінг» 28 (0)
2011–2015 Угорщина «Відеотон» 67 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999 Португалія Португалія U-20  ? (?)
2000 Португалія Португалія U-21  ? (?)
2002–2008 Португалія Португалія 25 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Марку Канейра (порт. Marco Caneira, нар. 9 лютого 1979, Сінтра) — португальський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за «Спортінг», «Бордо» та «Валенсію», з якою став володарем Суперкубка УЄФА та Кубка Іспанії, а також національну збірну Португалії, у складі якої був учасником двох чемпіонатів світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 9 лютого 1979 року в місті Сінтра. Вихованець футбольної школи клубу «Спортінг». У 1997 році Канейра значився вже в основній команді клубу, провівши один матч Марко був відданий в оренду клубу «Салгейруш». У складі «Салгейруша» молодий захисник провів всього 3 матчі. По закінченні оренди Марко був знову відданий в оренду, на цей раз в клуб «Бейра-Мар». У складі «Бейра-Мара» Канейра отримав місце в основному складі. У чемпіонаті Португалії сезону 1998/99 Марко провів 12 матчів, а його клуб зайняв 16 місце в чемпіонаті. Крім цього молодий футболіст разом з клубом виграв Кубок Португалії, хоча у фінальному матчі на поле не виходив

Сезон 1999/00 Марко знову провів в оренді, на цей раз в клубі «Алверка», в якому Канейра провів 17 матчів. Повернувшись з оренди в «Спортінг» Канейра був проданий італійському «Інтернаціонале». Міланський клуб негайно віддав гравця в «Реджину», на правах спільного володіння[1][2]. Після сезону він був викуплений з «Реджини»[3] і відправлений в оренду в португальську «Бенфіку».

У сезоні 2002/03 виступав на правах оренди у французькому «Бордо». Саме в «Бордо» Канейра отримував більше ігрового часу, в чемпіонаті Франції сезону 2002/03 Марко провів 30 матчів. По закінченні оренди, права на Канейру були викуплені «Бордо» у «Інтера». Французький клуб підписав з португальцем чотирирічний контракт[4].

Ставши повноцінним гравцем «Бордо» Канейра за сезон провів 35 матчів, після чого в 2004 році був відданий в оренду іспанській «Валенсії»[5]. В тому ж році Марко став володарем Суперкубка Європи, хоча Марку так і не вийшов на поле, залишившись в запасі. У «Валенсії» Марко відразу закріпився в основному складі, в чемпіонаті Іспанії сезону 2004/05 Марко провів 25 матчів і забив один м'яч. Після закінчення оренди «Валенсія» викупила у «Бордо» права на Канейру[6]. У сезоні 2005/06 Марку зіграв лише п'ять матчів.

У січні 2006 року Марко був відданий в оренду своєму колишньому клубу «Спортінгу»[7]. В лісабонській команді Канейра став невід'ємною частиною оборони португальського клубу. Марко так само відзначився голом у матчі Ліги чемпіонів сезону 2006/07 проти італійського «Інтера», який відбувся 12 вересня 2007 року, матч закінчився з рахунком 1:0[8]. У складі «Спортінга» Марко став володарем кубка Португалії 2007 року. У серпні 2007 року Марко повернувся в «Валенсію», в якій провів 17 матчів і став володарем Кубку Іспанії.

25 червня 2008 року Канейра підписав чотирирічний контракт зі «Спортінгом»[9][10], сума трансферу угоди між клубами не розголошується. Він був основним гравцем у першому сезоні, з'явивших в 32 офіційних матчах (21 з них у чемпіонаті, допомагаючи своїй команді завершити сезон на другому місці), але у наступні роки втратив місце, через що у сезоні 2010/11 років не зіграв жодного матчу і покинув клуб у червні 2011 року.

В останній день літнього трансферного вікна 2011 року 32-річний Канейра підписав контракт з угорським «Відеотоном», де возз'єднався з трьома співвітчизниками, включаючи колишнього товариша по збірній Паулу Соузу, який був головним тренером клубу. З командою Марку 2011 року виграв Суперкубок країни, а 2012 року Кубок ліги та ще один національний Суперкубок. Канейра покинув клуб в кінці сезону 2014/15, зігравши лише три матчі в останньому сезоні, якій став чемпіонським для клубу. Після цього 36-річний футболіст завершив професійну ігрову кар'єру та приєднався до любителів SRD Negrais у Лісабонській футбольній асоціації[11].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Свій шлях у збірних Марку почав з виступів за юнацьку збірну Португалії (до 16 років), з якою Канейра виграв юнацький Чемпіонат Європи 1995 року. Марко так само виступав за молодіжну збірну (до 18 років), з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1997 року.

Протягом 1999—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії.

27 березня 2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії в зустрічі проти Фінляндії (1:4)[12]. Того ж року поїхав у складі збірної на чемпіонат світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, проте на поле не виходив.

Через чотири роки у складі збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року у Німеччині. Цього разу зіграв на «мундіалі» лише в одному матчі групового етапу проти Мексики (2:1)[13].

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1995–96 Португалія «Спортінг» ПЛ 1 0 КП 0 0 - - - - - - 1 0
1997–98 Португалія «Салгейруш» ПЛ 3 0 КП 0 0 - - - - - - 3 0
1998–99 Португалія «Бейра-Мар» ПЛ 12 0 КП 0 0 - - - - - - 12 0
1999–00 Португалія «Алверка» ПЛ 17 0 КП 0 0 - - - - - - 17 0
2000–01 Італія «Реджина» A 22 0 КІ 0 0 - - - - - - 22 0
2001–02 Португалія «Бенфіка» ПЛ 27 0 КП 2 0 - - - - - - 29 0
2002–03 Франція «Бордо» Л1 30 0 КФ 0 0 КУЄФА 6 0 - - - 36 0
2003–04 Л1 35 0 КФ 0 0 КУЄФА 9 0 - - - 44 0
Усього за «Бордо» 65 0 0 0 15 0 - - 80 0
2004–05 Іспанія «Валенсія» ПД 22 1 КІ 0 0 - - - - - - 22 1
2005–06 ПД 8 0 КІ 0 0 - - - СІ 1 0 9 0
2005–06 Португалія «Спортінг» ПЛ 15 1 КП 0 0 - - - - - - 15 1
2006–07 ПЛ 25 0 КП 0 0 - - - - - - 25 0
2007–08 Іспанія «Валенсія» ПД 19 0 КІ 6 0 - - - - - - 25 0
Усього за «Валенсію» 49 1 6 0 - - 1 0 56 1
2008–09 Португалія «Спортінг» ПЛ 21 0 КП+КЛ 0+3 0 - - - - - - 1 0
2009–10 ПЛ 7 0 КП+КЛ 1+0 0 - - - СП 1 0 1 0
2010–11 ПЛ 0 0 КП 0 0 - - - - - - 1 0
Усього за «Спортінг» 69 1 4 0 - - 1 0 74 1
2011–12 Угорщина «Відеотон» НБ І 21 0 КУ 5 0 - - - - - - 1 0
2012–13 НБ І 20 1 КУ 4 0 - - - - - - 1 0
2013–14 НБ І 23 0 КУ 2 0 - - - - - - 1 0
2014–15 НБ І 3 0 КУ 1 0 - - - - - - 1 0
Усього за «Відеотон» 67 1 12 0 - - - - 79 1
Усього за кар'єру 331 3 22 0 15 0 2 0 370 3

Досягнення[ред. | ред. код]

«Бейра-Мар»
«Валенсія»
«Спортінг»
Відеотон
Португалія U-16

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • Медаль за заслуги, Орден Непорочного Зачаття Віла Віскози (Дому Браганса)[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Joint contracts: Kallon and Zanetti back to Inter. Inter Milan. 28 червня 2001. Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2009. 
  2. Tre giovani Portoghesi in prestito [Three Portuguese youngsters on loan] (Italian). Inter Milan. 21 червня 2000. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 14 грудня 2009. 
  3. Jugovic al Monaco, ripresi Paulo Costa e Caneira: ma potrebbero andare al Benfica [Jugovic to Monaco, Paulo Costa and Caneira rebought: could go to Benfica] (Italian). Inter Milan. 24 липня 2001. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 15 липня 2010. 
  4. Bordeaux backing Portuguese duo. UEFA.com. 4 липня 2003. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 10 червня 2008. 
  5. Valencia secure Caneira loan. UEFA.com. 27 липня 2004. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 10 червня 2008. 
  6. Mora increases Valencia options. UEFA.com. 13 червня 2005. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 10 червня 2008. 
  7. Caneira heads home to Sporting. UEFA.com. 3 січня 2006. Архів оригіналу за 16 серпня 2007. Процитовано 10 червня 2008. 
  8. Caneira strike sends Inter crashing. UEFA.com. 13 вересня 2006. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 27 червня 2017. 
  9. www.portugoal.net. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017. 
  10. Lisbon giants move to strengthen [Архівовано 3 листопада 2017 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 25 June 2008
  11. Olha quem voltou! Caneira, o do Negrais [Look who's back! Caneira, the Negrais guy] (Portuguese). Rádio Renascença. 24 жовтня 2016. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2017. 
  12. Portugal frente à Finlândia: Com a leveza da camisola nova [Portugal against Finland: As light as the new shirt]. Record (Portuguese). 28 березня 2002. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014. 
  13. Portugal 2–1 Mexico. BBC Sport. 21 червня 2006. Архів оригіналу за 6 липня 2006. Процитовано 27 червня 2017. 
  14. Selecção distinguida pelo Duque de Bragança [National team honoured by Duke of Bragança] (Portuguese). Cristiano Ronaldo News. 30 серпня 2006. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 30 серпня 2006. 

Посилання[ред. | ред. код]