Марк Валерій Марціал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Валерій Марціал
Marcus Valerius Martialis
Martialis.jpg
Дата народження бл. 40
Місце народження Більбіліс (сучасне Більбао)
Дата смерті бл. 105
Місце смерті Рим
Національність римлянин
Мова творів латина
Рід діяльності поет
Жанр епіграми, ксенії

Марк Вале́рій Марціа́л (лат. Marcus Valerius Martialis; близько 40 р. — 105 н. е., Більбіліс (сучасне Більбао) іспанської провінції Тарракона) — один із найоригінальніших римських поетів, неперевершений майстер особливого жанру епіграм — ксеній.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Здобув звичайну для тих часів освіту й у 20-річному віці переїхав до Риму. Відмовився від запропонованої йому адвокатури, а щоб мати гроші на життя, вирішив приєднатися до численної вже когорти клієнтів, тобто тих, хто годувався щоденними подачками покровителів-патронів. Як правило, їх цікавила не сама література, а лише похвальні вірші, що складалися на їхню честь клієнтами-поетами, які за це отримували гроші або корзинки з наїдками. Часто патрони виявлялися скнарами, до того ж дехто з них займався примітивним віршуванням і на поетичні вітання відповідав своїми творіннями. Згодом до влади прийшли нові імператори з династії Антонінів, які, як і попередні не славились щедрістю. Почалося життя, сповнене принижень, лицемірства й розчарувань. Марціал повною мірою усвідомлював своє принизливе становище, але відмовитись від нього вже не міг. Через певний час земляки Марціала — вчений Квінтіліан, відомий поет Сенека, батько поета Лукана, Анней Меллу та ін.— допомогли йому влаштуватися у Римі й познайомитися з впливовими аристократичними родинами, серед членів який були консули, й імператори.

Після приходу до влади Нерви і Траяна, Марціал не витримав лихої долі і повернувся до Іспанії, де й прожив усе своє життя. Марціалові належать понад 1500 епіграм, написаних різними розмірами — елегійним двовіршем, ямбом, урізаним ямбом тощо — і вміщеними у 15 книг. Першою, виданою вже в зрілому віці, вважають збірку «Про видовища», присвячену дню відкриття амфітеатру Флавіїв у Римі (80р.). Вона складалася з одверто підлабузницьких посвячень імператору Тіту Флавію та та епіграм про бої гладіаторів і цькування хижаків. Згодом були написані ще 2 книги. «Частування»«» - коротенькі написи до подарунків гостям, що складалися переважно з живності й розсилалися гостям на свято Сатурналій. "Гостинці" становлять також невеличкі написи до багатих і дешевих подарунків - предметів домашнього вжитку, що їх отримували гості після обіду. Ці дві книги вміщені у твори Марціала останніми. Збірка «Про видовища» не увійшла в жодну книгу, нею відкриваються твори поета.

Творчість[ред.ред. код]

Головну спадщину Марціала складають 12 книг епіграм на найрізноманітніші теми, взяті поетом з навколишнього життя.

Марціал не визнавав творів, що мали своєю основою міфи або якісь історичні події минулого, вважаючи їх нежиттєвими, непотрібними сучасникові, зануреному в повсякденні справи:

"Ось ти читаєш про Лая й слабого на очі Фієста,

Скіллу, Медею, - хіба це не потвори самі?...

Що тебе ваблять нікчемні злощасної хартії грашки?

Ось почитай-но, про що скаже життя: "Це моє!"

Вже не спіткаєш кентаврів отут, ні горгон або гарпій:

Тхне бо людиною скрізь кожна сторінка у нас."

(Переклад В. Державина. Х,4)

Поет поставив за мету розповідати про дрібні, але правдиві історії.

Спостережливий і проникливий, він умів спостерігати цікаві нюанси і побутовий дріб'язок, з яких складалися живі картини. Значне місце в епіграмах належить темам кохання, шлюбу й розпусти. Марціал описує також соціальну нерівність у римському суспільстві, зокрема він неодноразово показує страшне становище рабів, але ніколи не критикував впливових осіб, знаходив для них лише улесливі вирази. Його охоче читали сучасники й нащадки, його наслідували сатиричні поети Середньовіччя і Відродження, у XVII — XVIII ст. особливої популярності він набув у Німеччині.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • В. І. Пащенко, Н. І Пащенко. Антична Література. Видання третє стереотипне./Київ: «Либідь» 2008.
  • Балух В. О., Коцур В. П. Історія Стародавнього Риму: Курс лекцій. — Чернівці: Книги ХХІ, 2005. — 680 с.: ілюстрації, карти.

Посилання[ред.ред. код]