Маріупольський гусарський полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріупольський 4-й гусарський полк
Маріупольській 4-й гусарскій полкъ
На службі 1783—1918
Країна Російська імперія
Гарнізон/Штаб с. Григорівка, Олександрівський повіт
Білосток, Гродненська губернія
Медіафайли на Вікісховищі
Див. також: Маріупольський
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маріупольський полк (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 4-й полк.
Повна уніформа рядового Маріупольського гусарського полку зразка 1812 року: доломан, ментик, шарф, чакчирі, ківер, вальтрап, ташка і шабля
Портрет полковника Маріупольського гусарського полку Івана Васильовича Павлищева роботи невідомого художника, 1814—1815 рр.

Маріупольський 4-й гусарський полк (рос. дореф. Маріупольській 1-й гусарскій полкъ) — кавалерійський полк Російської імператорської армії. З 1875 по 1918 рік входив до складу 4-ї кавалерійської дивізії. Старшинство — 27 жовтня 1748 року.

Полкове свято: 9 травня, день перенесення мощів св. Миколая Чудотворця.

За часів свого існування був легкокіннотним (1783—1796), гусарським (1796—1882, 1907—1918), драгунським (1882—1907).

Місця дислокації[ред. | ред. код]

  • 1820 — село Григорівка Олександрівського повіту
  • 1903—1914 — Білосток Гродненської губернії.

Історія полку[ред. | ред. код]

Корнет Стацевич, 4 Гусарський Маріупольський полк, 1923 р., Югославія. Архів автора

Імператорська армія[ред. | ред. код]

28 червня 1783 року — сформований із Луганського і Полтавського пікінерних полків під найменуванням Маріупольський легкокіннотний полк, шестиескадронного складу.

29 листопада 1796 року — полк приведений до складу 10 ескадронів, приєднані команди Херсонського легкокіннотного і Таврійського кінноєгерського полків. Полк перейменовано на гусарський генерал-майора Боровського полк.

16 жовтня 1797 року — гусарський генерал-майора князя Багратіона полк.

23 вересня 1798 року — гусарський генерал-майора князя Кекуатова полк.

20 червня 1799 року — гусарський генерал-майора графа Вітгенштейна полк.

1 січня 1801 року — гусарський генерал-майора Меліссіно полк.

29 березня 1801 року — Маріупольський гусарський полк.

27 грудня 1812 року — приведений до складу шести діючих і одного запасного ескадронів.

28 січня 1826 року — гусарський генерала від кавалерії графа Вітгенштейна полк.

22 серпня 1826 року — гусарський фельдмаршала графа Вітгенштейна полк.

21 березня 1833 року — до полку приєднаний 2-й дивізіон скасованого Дерптського кінноєгерського полку, що став 4-м дивізіоном. Одночасно полку передано половину Срібних труб, наданих Дерптському кінноєгерському полку в 1816 році.

16 червня 1834 року — гусарський фельдмаршала князя Вітгенштейна полк.

7 червня 1843 року — Маріупольський гусарський полк.

30 липня 1843 року — гусарський Його Високості принца Фрідріха Гессен-Кассельського полк.

10 березня 1857 року — гусарський Маріупольський Його Високості принца Фрідріха Гессен-Кассельського полк.

25 березня 1864 року — 4-й гусарський Маріупольський Його Високості принца Фрідріха Гессен-Кассельського полк.

1 липня 1867 року — 4-й гусарський Маріупольський Його Високості ландграфа Фрідріха Гессенського полк.

18 серпня 1882 року — 12-й драгунський Маріупольський Його Королівського Високості ландграфа Фрідріха Гессенського полк.

11 серпня 1883 року — полк приведений до 6-ескадронного складу, запасний ескадрон звернений у відділення кадру № 4 кавалерійського запасу.

10 жовтня 1884 року — 12-й драгунський Маріупольський полк.

25 березня 1891 року — 12-й драгунський Маріупольський генерал-фельдмаршала князя Вітгенштейна полк.

6 грудня 1907 року — 4-й гусарський Маріупольський генерал-фельдмаршала князя Вітгенштейна полк.

9 Лютого 1913 року — командир Маріупольського полку полковник М. В. Кириллов звернувся з проханням повернути полку ментики, ім'я Єлизавети Петрівни і вензеля з її ім'ям.

28 квітня 1915 року — 4-й гусарський Маріупольський імператриці Єлизавети Петрівни полк.

1917 року — саморозпустився в м. Виру.

Груповий портрет[ред. | ред. код]

Василь Шухаєв. Маріупольський 4-й гусарський полк на позиціях.

У Маріупольському гусарському полку під час Першої світової війни проходив службу художник Василь Іванович Шухаєв. Їм були створені портрети практично всіх офіцерів полку (всього понад 50), що послужили потім основою для картини «Полк на позиціях» (1916—1917; не закінчена, зберігається в Державному Російському музеї). Портрети, послужили основою цієї картини, зберігаються частиною й у Державному Російському музеї, частиною в ДМОМ ім. О. С. Пушкіна у Москві.

Участь у Громадянській війні в Росії[ред. | ред. код]

26 серпня 1919 року — наказом отамана Великого війська Донського генерал-лейтенанта А. П. Богаєвського відроджений під ім'ям Маріупольський гусарський імператриці Єлисавети Петрівни полк у складі чотирьох ескадронів.

15 грудня 1919 року — у бою в районі Покровського був розбитий ударною групою О. І. Городикова у складі Першої Кінної Армії під час Харківської операції РСЧА.

Червень 1920 року — у селі Софіївка наказом генерала Врангеля переформований в дивізіон 4-го Маріупольського гусарського імператриці Єлисавети Петрівни полку і увійшов до складу 4-го кавалерійського полку.

1 листопада 1920 року — евакуюється з Ялти на пароплаві «Русь».

8 листопада 1920 року — прибув до Галліполі.

12 листопада 1920 року — переформований в 5-й ескадрон 3-го кавалерійського полку зі збереженням назви.

Літо 1921 року — на пароплаві «Керасунд» вирушає до Сербії для несення прикордонної варти на італійському кордоні.

10 червня 1921 року — наказом генерала Міллера засновано «Єднання 4 гусарського Маріупольського імператриці Єлисавети Петрівни полку».

Бойові відзнаки[ред. | ред. код]

  1. Знаки на ківера з написом «За відмінність 14 серпня 1813 року» . Пожалувані 14 серпня 1813 року. 5 лютого 1814 року було додано напис «при Кацбасі».
  2. Георгіївський полковий штандарт за турецьку війну 1877—1878 рр.;
  3. 27 срібних труб за 1812 і 8 срібних труб за відмінності в битвах при Лейпцигу (1813), і Фер-Шампенуазі (1814);
    1. Срібні труби з написом «Сумському полку за відзнаку при ураженні і вигнанні ворога з меж Росії в 1812 році». Пожалувані 13 квітня 1813 року;

Однострій[ред. | ред. код]

  • Ментик, доломан та ківер офіцера Маріупольського гусарського полку (ківер не Маріупольського полку).
    Ментик, доломан та ківер офіцера Маріупольського гусарського полку (ківер не Маріупольського полку).
  • Сюртук і походні рейтузи офіцера Маріупольського гусарського полку
    Сюртук і походні рейтузи офіцера Маріупольського гусарського полку
  • ВальтрапМаріупольського гусарського полку
    ВальтрапМаріупольського гусарського полку

Франко-російська війна 1812 року[ред. | ред. код]

При загальновживаному гусарському однострої, маріупольські гусари мали доломан, ментик, чакчири, вальтрап та ташку — темно-сині; комір та обшлаги доломану, тасьму, шнури, викладку вальтрапу і ташки — жовті; пасок — жовтий з синім. Металевий прибор — жовтий.

Ківера піхотного зразка, з султанами гренадерського зразка, але білого кольору. Етішкети піхотного зразка, жовтого кольору. Кокарда на ківері (кругла розетка) чорна, з помаранчевою каймою, а також петлиця з білої жесті. Кашкет мав тулію кольору доломана, а околю кольору ментика.

Унтер-офіцери мали галунну облямівку на комірах доломанів, а ментик мав опушку з чорного баранчика (замість білого, як у нижніх чинів). Султани на ківерах унтер-офіцерів мали чорне верхів'я.

Крім того гусарським офіцерам дозволялося носити темно-зелені віцмундири і сюртуки піхотного зразка, з обшлагами і коміром кольору як і доломан. Вишивка на обшлагах і комірі також відповідала такій яка була на доломані[1]. Відвороти гусарських віцмундирів були червоні у всіх полків, чакчири ж були темно-зелені без вишивки.

На початок Першої світової війни (1914)[ред. | ред. код]

Загальногусарський однострій. Доломан, тулія, клапан пальто, шинелі — темно-синій, шлик, околія, погони, варварки, випушка — жовтий, металевий прибор — золотий.

Флюгер[ред. | ред. код]

Кольори: верх — жовтий, смуга — жовта, низ — темно-синій.

Шефи[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

Ілюстрація з «Військової енциклопедії»

хх.хх.1876 — хх.хх.1877 — полковник фон Ексе Володимир Карлович

Видатні військові полку[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Популярний у СРСР літературний, кінематографічний, театральний і гумористичний вигаданий персонаж, поручик Ржевський, згідно однострою[3] (стрічка 1962 року «Гусарська балада») служив у Маріупольському гусарському полку під час наполеонівських війн.

Див. також[ред. | ред. код]

Білоруський гусарський полк

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Габаєв Г. Розпис російських полків 1812 року. Додаток до "Військово-історичного вісника —Київ.: Типографія окружного штабу, вулиця Банкова, б.№ 11, 1912—С.80, 294.
  2. ↑ Загинув у бою в ході Першої Серпневої операції. Наказом від 18.10.1914 виключено зі списків убитим.
  3. ↑ Униформа русской кавалерии 1812 года. Гусары. Часть 3: Расцветки обмундирования по полкам.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кавалерия (кроме гвардейских и казачьих частей): Справочная книжка Императорской главной квартиры / Под ред. В. К. Шенка по 27-е июня 1909 г.- Санкт-Петербург: тип. В. Д. Смирнова, 1909. [1]
  • Вiсковатов О. В., Історичний опис одягу та озброєння Російських військ, 2 вид., ч. 1-27, СПБ, 1899—1944;
  • Габаєв Г. Розпис російських полків 1812 року. Додаток до "Військово-історичного вісника —Київ.: Типографія окружного штабу, вулиця Банкова, б.№ 11, 1912—С.23, 294—298 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріупольський_гусарський_полк&oldid=42049055