Шаровари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танцюристки у шароварах.

Шарова́ри або шарава́ри (ір. шаравара, перс. شلوار — шальвар) — широкі штани, які є частиною традиційного одягу східних народів. Дуже вільні в стегнах, часто зі зборками на талії, зібрані біля кісточок унизу. Носилися як чоловіками, так і жінками.

Історія[ред.ред. код]

Шаровари з'явилися на Сході як елемент одягу кочевих народів дуже давно. Шаровари можуть бути як чоловічі, так і жіночі. Зараз шаровари є часткою вбрання національного костюму курдів, пунтунів, дарі та ін.

За країною[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

23. Kozaky rozvazhajutsa.jpg

На території сучасної України шаровари з'явилися ще в стародавню епоху. Відомо про широке розповсюдження шаровар серед скіфів і сарматів. Еллінський античний мислитель Діон Хрисостом в кінці 1 ст. н.е. писав "Він носив шаровари, взагалі був одягнутий по-скіфськи, а на плечах в нього був короткий легкий чорний плащ, як заведено в борисфенітів; вони воліють одягатися в усі чорне, очевидно, дотримуючись прикладу одного скіфського племені.І хоча самі мешканці Ольвії говорять по-грецьки не зовсім правильно, оскільки живуть серед варварів, але "Іліаду" майже всі знають напам’ять".

Римський поет Овідій, якого було заслано імператором Августом на початку нашої ери до містечка Томи близ гирла Дунаю, у своїх в кількох місцях згадує, що місцеві сармати і скіфи носили "широкі штани, просторі штани", "поряд гетів орда, в шаровари одягнуті скіфи".У листі Овідій відгукується про своїх вимушених сусідів-сарматів: "Якщо навіть їх не боятися, то можна зненавидіти, побачивши груди, прикриті шкурами і довгим волоссям. Та й ті, хто, як вважають, походять з грецького міста, також носять замість вітчизняного костюма перські шаровари".

В Київській Русі також активно носили шаровари. арабського мандрівника Ібн-Омара Ібн-Даста, 930-ті роки, про русів Наддніпрянщини: "Шаровари носіть вони (руси) широкі: сто ліктів матерії йде на кожні. Надягаючи такі шаровари, збирають вони їх у збори коло колін, до яких потім прив‘язують".

Арабський мандрівник Ібн-Фалдан, теж очевидець, у Х столітті пише про обряд поховання знатного купця у русів, які приплили на Волгу зі своєї країни через купецькі справи: "Отже, вони наділи на нього (покійного) шаровари, і гетри, і чоботи".

Ще раніше, перський анонім в "Книзі кордонів світу", IX століття, пише: "Зі 100 ліктів бавовняної тканини, більше або менш того, шиють вони штани, які надягають, засукавши їх вище коліна. Вони носять шапки з овечої вовни, з хвостами, що спадають позаду на їхні шиї".

Шаровари увійшли у вбрання козаків Запоріжжя. У дорожніх нотатках німецького посла Epixa Лясоти (XVI ст.), який відвідав Запоріжжя, знаходимо згадку про такі елементи одежі запорожців, як татарський кобеняк і мантій. Посол відгукується про козаків як про людей дуже щедрих, котрі зробили йому багаті подарунки: кунячу шубу і чорну лисячу шапку. Відомості про костюм козаків XVII ст. є й у відомій праці Ґ. Левассер де Боплана. Він перелічує, зокрема, сорочки, шаровари, шапки і каптани з товстого сукна, що складали повсякденний козацький одяг. Польські письменники XVIII ст. зазначали, що запорізькі козаки носили широкі шаровари з золотим галуном замість опушки, суконні з відкидним рукавом напівкунтуші, білі шовкові жупани, шовкові з золотими китицями пояси й високі шапки зі смушковими окільниками сірого кольору і червоним шовковим вершком (шликом), який закінчувався китицею.

Величезною перевагою шароварів було те, що їх можна було одягнути будь-якою стороною, адже вони не мали передньої та задньої частини, які є у сучасних штанах. Також шаровари були з великими кишенями, у які можна було покласти шаблю, що було важливо та зручно для козаків. Ще одна значуща перевага у використанні шароварів — зручність у їзді верхи на конях. саме завдяки цій характеристиці шаровари були дуже популярні серед козаків.

Крій українських шaроварів[ред.ред. код]

Є три способи крою українських шароварів

1. Два куски широкої матерії, відмірюють потрібну довжину. Куски складають кожен по довжині вдвоє. Якщо матеріє не дуже широка, то такі два куски кладуть під кутом так, щоб вони сходилися в верхній точці. А в кут, який при цьому утворився, вкладають чотирикутник матерії. Цей клин-чотирикутник повинен доходити до чобіт, якщо міряти від пояса.

2. Якщо матерія досить широка, то два куски матерії перегинають так само, як і в першому варіанті по довжині і вгорі, від стану загинають два трикутники. Такі трикутники можуть бути вужчі або ширші, в залежності від ширини матерії. Вирізані і зшиті трикутники повині становити чотирикутник, який вшивається між ногавицями, як і в першому варіанті.

3. Два куски матерії, перегинають по довжині, але на відміну від двох попередніх варіантів, їх кладуть не під кутом, а паралельно один до одного і посередині між ногавицями, вшивають довгий прямокутник.

4. Як варіант до цього типу. Якщо матерія дуже широка, то тоді клин не вшивається окремо, а вирізується, і тоді такі шаровари зшиваються лише по боках. Зверху в шароварах закладали рубець, в який протягали очкур. Його зав'язували спереду і на ньому трималися шаровари.

Крій шароварів 3 і 4 є старішого походження, але шаровари 1 і 2 типу крою краще лежать, тому що утворюють в стані менше зборів. шаровари шилися з тонкої вовняної матерії або з неблискучого шовку. Шаровари повині бути повних кольорів: сині, червоні , зелені.


Японія[ред.ред. код]

  • Хакама — японський аналог шароварів.

Література[ред.ред. код]