Шаровари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танцюристки у шароварах.

Шарова́ри або шарава́ри (ір. шаравара, перс. شلوار — шальвар) — широкі штани, які є частиною традиційного одягу східних народів. Дуже вільні в стегнах, часто зі зборками на талії, зібрані біля кісточок унизу. Носилися як чоловіками, так і жінками.

Історія[ред.ред. код]

Шаровари з'явилися на Сході як елемент одягу кочевих народів дуже давно. Шаровари можуть бути як чоловічі, так і жіночі. Зараз шаровари є часткою вбрання національного костюму курдів, пунтунів, дарі та ін.

За країною[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

23. Kozaky rozvazhajutsa.jpg

Також шаровари увійшли у вбрання козаків Запоріжжя. У дорожніх нотатках німецького посла Epixa Лясоти (XVI ст.), який відвідав Запоріжжя, знаходимо згадку про такі елементи одежі запорожців, як татарський кобеняк і мантій. Посол відгукується про козаків як про людей дуже щедрих, котрі зробили йому багаті подарунки: кунячу шубу і чорну лисячу шапку. Відомості про костюм козаків XVII ст. є й у відомій праці Ґ. Левассер де Боплана. Він перелічує, зокрема, сорочки, шаровари, шапки і каптани з товстого сукна, що складали повсякденний козацький одяг. Польські письменники XVIII ст. зазначали, що запорізькі козаки носили широкі шаровари з золотим галуном замість опушки, суконні з відкидним рукавом напівкунтуші, білі шовкові жупани, шовкові з золотими китицями пояси й високі шапки зі смушковими окільниками сірого кольору і червоним шовковим вершком (шликом), який закінчувався китицею.

Величезною перевагою шароварів було те, що їх можна було одягнути будь-якою стороною, адже вони не мали передньої та задньої частини, які є у сучасних штанах. Також шаровари були з великими кишенями, у які можна було покласти шаблю, що було важливо та зручно для козаків. Ще одна значуща перевага у використанні шароварів — зручність у їзді верхи на конях. саме завдяки цій характеристиці шаровари були дуже популярні серед козаків.

Крій українських шaроварів[ред.ред. код]

Є три способи крою українських шароварів

1. Два куски широкої матерії, відмірюють потрібну довжину. Куски складають кожен по довжині вдвоє. Якщо матеріє не дуже широка, то такі два куски кладуть під кутом так, щоб вони сходилися в верхній точці. А в кут, який при цьому утворився, вкладають чотирикутник матерії. Цей клин-чотирикутник повинен доходити до чобіт, якщо міряти від пояса.

2. Якщо матерія досить широка, то два куски матерії перегинають так само, як і в першому варіанті по довжині і вгорі, від стану загинають два трикутники. Такі трикутники можуть бути вужчі або ширші, в залежності від ширини матерії. Вирізані і зшиті трикутники повині становити чотирикутник, який вшивається між ногавицями, як і в першому варіанті.

3. Два куски матерії, перегинають по довжині, але на відміну від двох попередніх варіантів, їх кладуть не під кутом, а паралельно один до одного і посередині між ногавицями, вшивають довгий прямокутник.

4. Як варіант до цього типу. Якщо матерія дуже широка, то тоді клин не вшивається окремо, а вирізується, і тоді такі шаровари зшиваються лише по боках. Зверху в шароварах закладали рубець, в який протягали очкур. Його зав'язували спереду і на ньому трималися шаровари.

Крій шароварів 3 і 4 є старішого походження, але шаровари 1 і 2 типу крою краще лежать, тому що утворюють в стані менше зборів. шаровари шилися з тонкої вовняної матерії або з неблискучого шовку. Шаровари повині бути повних кольорів: сині, червоні , зелені.


Японія[ред.ред. код]

  • Хакама — японський аналог шароварів.

Література[ред.ред. код]