Марія Іск'єрдо
| Марія Іск'єрдо | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
30 жовтня (12 листопада) 1902[1][2] Сан-Хуан-де-лос-Лагос, Халіско, Мексика | |||
| Смерть | 3 грудня 1955[1] (53 роки) | |||
| Мехіко, Мексика | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Мексика | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Роботи в колекції | Музей сучасного мистецтва Мехіко і Художня галерея Олбрайт-Ноксd | |||
|
| ||||
 Марія Іск'єрдо у Вікісховищі | ||||
Марія Іск'єрдо (ісп. María Izquierdo; 30 жовтня 1902, за іншими відомостями — 1906, Сан-Хуан-де-лос-Лагос — 3 грудня 1955, Мехіко) — мексиканська художниця.
Життєпис[ред. | ред. код]
У п'ять років втратила батька, з сім'єю бабусі жила в Агуаскальєнтесі, Торреоні, Сальтільйо. В школі Сальтільйо почала вчитися живопису. В 14 років вийшла заміж, народила трьох дітей, коли їй ще не виповнилося двадцяти. 1927 року приїхала до Мехіко, розійшлася з чоловіком, вступила до художньої Академії Сан-Карлос, де навчалася протягом року. Слухала курс історії мистецтва, який читав видатний мексиканський філософ Антоніо Касо. Познайомилася з Дієго Ріверою. Стала подругою Руфіно Тамайо, який був її наставником у техніці живопису (гуаш, акварель) і вплинув на її манеру формативного періоду 1929—1933 років.
Після відходу з Академії жила в Агуаскальєнтесі і Сальтільйо. 1944 року знову вийшла заміж, у 1953 і цей шлюб розпався.
Перша персональна виставка Іск'єрдо відбулася в галереї Палацу образотворчих мистецтв у Мехіко (1929, передмову до каталогу написав Дієго Рівера). Того ж і наступного року її роботи експонувалися в Нью-Йорку — це була перша виставка мексиканської художниці за межами Мексики. Експозиція включала чотирнадцять картин, серед яких натюрморти, портрети і пейзажі. 1930 року Американська федерація мистецтв[ru] представила в музеї Метрополітен виставку мексиканського народного мистецтва та живопису, до якої увійшли роботи Руфіно Тамайо, Марії Іск'єрдо, Дієго Рівери і Аґустіна Лазо[en]. Від 1929 художниця працювала також у техніці гравюри.
Від 1935 року Іск'єрдо викладала в Школі пластичних мистецтв (Escuela de Artes Plásticas) при Секретаріаті народної освіти і була членом Ліги професійних і творчих діячів (Ліга революційних письменників і художників). Вона також була членом-засновником Casa de Artistas de América (Будинок американських художників).
Коли французький поет і теоретик сюрреалізму Антонен Арто подорожував Мексикою, він був зачарований роботами Іск'єрдо, і описав її картини як «чесні, спонтанні, примітивні і тривожні». Через свою дружбу з Арто Іск'єрдо прийняла деякі принципи сюрреалізму. Завдяки його впливу художниця змогла виставитися в Парижі 1937 року[3].
Як жінка-художник, Марія Іск'єрдо страждала від монополії муралістів Дієго Рівери, Хосе Ороско і Альфаро Сікейроса, які систематично блокували її спроби написати фрески в Мехіко. 1948 року з Іск'єрдо розірвали контракт на цикл розписів у Палаці федерального округу. На думку Рівери, жінка не володіла необхідними якостями для виконання стінових робіт, і художниці б не вистачило ні таланту, ні досвіду, щоб завершити такий великий проект. Донині збереглися лише ескізи настінного проєкту Марії Іск'єрдо[4].
Марія Іск'єрдо чинила опір цьому тиску протягом усього життя. В своїй книзі «La mujer y el arte mexicano» художниця пише: «Народитися жінкою і мати талант — злочин».
1948 року Іск'єрдо перенесла інсульт і була частково паралізована. Завдяки своїй силі волі вона змогла продовжити малювати, але через силу і не досягнувши попереднього рівня. Марія Іск'єрдо померла в Мехіко 3 грудня 1955 року.
25 жовтня 2002 року, через сто років після народження художниці, Національна комісія з мистецтва та культури в Мехіко оголосила роботи Марії Іск'єрдо національною культурною спадщиною (Artistico de la Nación). Таким чином вона отримала заслужене місце поміж інших великих художників свого часу — Хосе Клементе Ороско, Давида Альфаро Сікейроса, доктора Атля і Фріди Кало[4].
Творча манера[ред. | ред. код]
Живопис Іск'єрдо (пейзаж, портрет, натюрморт) відрізняється інтенсивністю колірного рішення. Її зближують з сюрреалізмом, хоча вона значно ближча до народного мистецтва, примітиву, живопису Матісса.
Роботи онлайн[ред. | ред. код]
Визнання[ред. | ред. код]
Прізвищем художниці названо кратер на Меркурії ([1] [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]).
В листопаді 2012 останки художниці перепоховано в Ротонді видатних діячів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б María Izquierdo — 2008.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Germaine Gómez Haro. María Izquierdo, pasión y melancolía. Otro Ángulo (ісп.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 28 вересня 2020.
- ↑ а б Rita Pomade. Maria Izquierdo - Monumento Artistico De La Nación (англ.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 18 квітня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- The true poetry: the art of María Izquierdo / Elizabeth Ferrer, ed. New York: Americas Society Art Gallery, 1997 (каталог виставки)
- María cumple 100 años: retratos memoriosos de los amigos de María Izquierdo / Claudia Burr, ed. México: Ediciones Tecolote, 2002 (збірка текстів та іконографія, до сторіччя художниці)
- Un arte nuevo: el aporte de María Izquierdo = A new art: the contribution of María Izquierdo / James Oles ao, eds. Mexico: Universidad Nacional Autónoma de México, 2008 (каталог виставки)
Посилання[ред. | ред. код]
- Роботи в музеях світу [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
|
