Анна Ярославна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анна Ярославна
Anne de Kiev
AnnaKyjev.jpg
Королева Франції
19 травня 1051 — 4 серпня 1060
Коронація: 19 травня 1051
Попередник: Матильда Фризька
Наступник: Берта Голландська
 
Народження: бл. 1032[1]
Русь
Смерть: після 1075
Франція
Поховання:
Віросповідання: християнство
Династія: Рюриковичі
Батько: Ярослав Мудрий
Мати: Інгігерда[2]
Чоловік: Генріх I
Рауль IV Валуа
Діти: Філіп, Гуго
Автограф: Anne de Kiev autograph 2.jpg

Медіафайли у Вікісховищі?

А́нна Яросла́вна (бл. 1032 — після 1075, не пізніше 1089[1]) — руська княжна з варязької династії Рюриковичів. Королева Франції (10511060). Дочка великого князя київського Ярослава Мудрого та його другої дружини, шведської принцеси Інгігерди, дочки шведського короля Улофа III. Онука святого київського князя Володимира Святославича. Друга дружина французького короля Генріха I (10511060)[1]. Мати французького короля Філіппа І та вермандуанського графа Гуго, що був одним із керівників Першого Хрестового походу[1][2]. Згадується переважно в іноземних джерелах[1], а також документах Київського Печереського монастиря XVII ст[2]. Привезла до Франції великий посаг, що познайомив французів з культурою Русі (за легендою з княжною пов'язують Реймське Євангеліє, на якому присягали королі Франції[2]). Після смерті чоловіка-короля вдруге вийшла заміж за лідера опозиції Рауля IV, графа Валуа (1062), що вже мав законну дружину[1]. Була змушена покинути двір через політичну кризу, спричинену її одруженням[2]. Залишила малолітнього сина Філіпа на регента Балдуїна V Фландрського, свояка покійного короля. Після смерті графа Валуа повернулася до двору (1074). Впливала на внутрішню і зовнішню політику королівства, спільно з сином підписувала державні акти (на одному з них є кириличний підпис: «Анна Ръина», тобто «Анна королева»)[1]. Листувалася зі Святим Престолом (відомий лист Папи Римського Миколая II (1059), в якому він наголошує на її благочесті й щедрості до Католицької Церкви). Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі (1065), на північ від Парижа, що був її резиденцією. Востаннє згадується на документі під 1075 роком[1]. Подальша доля невідома. Окрім материнської шведської мови знала руську, латину, грецьку, французьку. Також — А́нна Ки́ївська (фр. Anne de Kiev), А́нна Ру́ська (фр. Anne de Ruthénie, Anne de Russie), Агне́са (лат. Agnes).

Біографія

Ранні роки

Анна Ярославна народилася близько 1030 року. Дитячі роки пройшли в Києві. Поблизу Софійського собору розташовувався княжий двір, який літописці називали «Великим Ярославовим двором» із двоповерховим кам'яним князівським палацом і храмом Богородиці. Ці споруди мали переходи, що з'єднували їх між собою. Дитинство Анни пройшло в час бурхливих політичних і культурних подій.

Анна здобула гарну освіту. Могутність і багатство батька — володаря однієї з найбільших держав того часу, гарна врода приваблювали королів і цісарів інших країн. У 1034 році її сватає швагер Генріха французького (пізніше цісар Генріх III), але через малоліття княжни з того сватання нічого не вийшло.

Крім пишних бенкетів і полювань, церковних відправ, що були дуже характерними для стародавнього світу, Київ Ярослава відзначався активним громадським і просвітницьким життям. Відкривалися школи, засновувалися бібліотеки, переписування і переклад книжок були важливою державною справою. При дворі князя відбувалися вечори, схожі на нинішні літературно-вокальні, на яких виступали поети, музиканти, скоморохи.

Анна зростала в культурній атмосфері держави, що на той час вважалася однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі. Приватні вчителі навчали князівну грамоти, історії, іноземних мов, співів, малювання, правил етикету. Як свідчать документи, Анна мала добре вироблене письмо, бо, мабуть, займалася переписуванням книжок.

Наприкінці 40-х — на початку 50-х років XI століття Київська Русь встановила дружні стосунки з Францією, з королівською династією Капетингів. Близько 1044 року до Києва прибуло французьке посольство просити руки князівни Анни для французького короля Генріха I, який шукав підтримки Ярослава Мудрого в боротьбі проти Священної Римської імперії і до якого дійшла слава про розумну й чарівну князівну. Ярослав спершу відмовив послові. 1048 року до Києва прибуло друге посольство на чолі з єпископом Готьє Савояром, яке після тривалого чекання дістало згоду Великого князя на шлюб зі старим французьким королем. 4 травня Анна Ярославна, здійснивши тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург, опинилася в резиденції короля в місті Санлісі, за 40 кілометрів від Парижа.

Королева Франції

Грамота французького короля Філіпа I на користь абатства св. Крепіна в Суассоні, що містить автографічний підпис Анни Київської. 1063 р.

У невеликому старому соборі Реймса 19 травня 1051 року відбулося вінчання та коронування Анни.

У 1053 році Анна народила сина Філіпа, пізніше Робера та Гуго. Робер у підлітковому віці помер. Король весь час перебував у військових походах, тож виховувати синів довелося їй самій. Вона приділяла велику увагу освіті та вихованню своїх дітей. У пригоді їй стали всебічна освіта, отримана на батьківщині, книги з бібліотеки Ярослава I Мудрого, привезені нею до Франції.

Після смерті Генріха 1060 року Анна залишила двір, але як опікунка юного Філіппа підписувала разом із ним деякі державні документи. Збереглися підписи Анни слов'янською мовою — найдавніші зразки українського письма, на багатьох державних документах Франції. Ці підписи оточують хрести, які ставили неписьменні французькі барони — вищі васали Франції. Існує також хибна легенда, що французькі королі в ті часи були неписьменними і Анна ставила свій підпис на документах поруч із королівським хрестиком. Насправді, як чоловік Анни, Генріх, так і син Філіп були письменними в дорослому віці. На відомому документі, що наводиться на підтвердження цієї легенди, хрест поставив малолітній Філіп[3].

Всупереч поширеній серед істориків думці, вона не була регентом при синові і ним став граф Болдуїн Фландрський.

1062 року Анна вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа, котрий очолював феодальну опозицію до її колишнього чоловіка. Заради Анни Рауль покинув свою дружину Елеонору, але шлюб був визнаний незаконним. Цікава характеристика, яку дала Елеонора в скарзі на чоловіка: «Королева Анна, — писала вона, — найчарівніша, найкраща серед жінок Франції». Коли цей граф 1074 року помер, вона повернулася до двору сина й знову підписувала разом із ним французькі державні акти.

На одному з таких документів, датованому 1063 роком, зберігся підпис Анни Ярославни кирилічним письмом: Anne de Kiev autograph 3.jpg — АНА РЪИНА. За однією з версій, це кирилічний запис латинського Anna Regina або «Анна-королева»; запис другого слова імовірно відповідає давньофранцузькій формі слова reine («королева») — roine, roÿne, roïne або raïne[4]. Кириличний знак «ъ», таким чином, використовувався для передавання схожого редукованого звука, який тоді ще існував у старофранцузькій мові (сучасна вимова — МФА: [ʁɛn], «рен»). За твердженням «Енциклопедії України»[5], її підпис є найстаршим наявним зразком староукраїнського письма (хоча давньоруська епіграфіка та берестяні грамоти мають багато інших прикладів сучасного Анні Ярославні руського письма).

Урочиста коронація Філіппа I відбулася у 1066 році, коли він досяг чотирнадцяти років. Згодом він одружився з Бертою Фрайзінгенською. Тоді Франція отримала нову першу даму, і Анна на початку 1070-х років поступово відходить від державних справ. Востаннє ім'я Анни засвідчене на документі 1075 року. Що сталося з нею потім невідомо.

Багато суперечок викликала серед учених подальша її доля. Деякі російські та французькі історики вважали, що по смерті другого чоловіка вона повернулася до Києва й там закінчила своє життя. Однак ще наприкінці XVII століття вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: «Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miſericordiam Dei requiſcant in pace» (тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха). Напевно, невдовзі після 1075 року Анна померла.

Щороку 5 вересня у заснованому нею монастирі у місті Санлісі (курортне містечко за 40 км від Парижа) відправляється богослужіння за її душу, цей день вважається днем її смерті. Збереглися фрескове зображення Анни в Софійському соборі у Києві та пізніше скульптурне — на порталі церкви святого Вінсента в містечку Санлісі. У містечку є її могила, а також пам'ятник, подарований Україною в 2005 році[6].

Існує легенда, що на так званому Реймському Євангелії слов'янською мовою, яке, Анна Ярославна привезла з собою з Києва, до революції 1793 року присягали на вірність французькі королі. Офіційних джерел, які б підтверджували це, не існує[7].

Сім'я

Тризуб Ярослава, батька Анни.
Уявний герб Анни в XVII ст.
  • Сестри:
  • Діти
  • Філіп I (1052—1108) — король Франції
  • Едігна (Емма) (1055— бл. 1109) — блаженна Католицької Церкви.
  • Роберт (1055—1060) — помер у дитинстві.
  • Гуго (1057—1102) — граф Вермандуа, один із голів Першого Хрестового походу.
  • 2-й чоловік (з 1062): Рауль IV (бл. 1025—1074) — граф Валуа.

Родовід

Портрети

Вшанування пам'яті

У 1998 році Поштова служба України випустила поштову марку з зображенням Анни Ярославни.

У 2005 році у Санлісі встановили пам'ятник королеві Анні, автором якого був Валентин Зноба.

Вулиці, які назвали на честь Анни Ярославни, існують у Києві, Глухові[9], інших населених пунктах України.

На її честь також названо 36 курінь УПЮ імені Анни Ярославни.

2014 року на честь Анни Ярославни НБУ викарбував та ввів до обігу пам'ятну монету номіналом 2 гривні.

У 2016 році в Києві відкрито пам'ятник Анні Ярославні.

Примітки

  1. а б в г д е ж и Котляр М.Ф. Анна Ярославна // Енциклопедія Історії України: : Т. 1.
  2. а б в г д Войтович Л. В. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. 10. Анна Ярославна // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000.
  3. *Яків Гордієнко Errare humanum est: 50 нарисів з українського примарознавства. — Київ : Дуліби, 2015. — 216 с. — 500 прим. — ISBN 978-966-8910-88-3.
  4. reine // Dictionnaire de l'Académie française, huitième édition, 1932—1935
  5. Anna Yaroslavna/Encyclopedia of Ukraine. Vol. I A-F. Ed. by V.Kubijovyč. University of Toronto Press, 1984. — P. 75
  6. http://tyzhden.ua/Publication/4517
  7. Corvinus Jastrzobski, Notice sur le texte du Sacre ; in Achille François et Jouffroy d'Abbans, Dictionnaire des inventions et découvertes anciennes et modernes, page 384—396.
  8. [Штанко Алексей - Сайт художника]
  9. [1]

Джерела

Монографії

Статті

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анна Ярославна