Перейти до вмісту

Марія Шнайдер

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марія Шнайдер
фр. Maria Schneider
Дата народження27 березня 1952(1952-03-27)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняXV округ Парижа, Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті3 лютого 2011(2011-02-03)[5][1][…] (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіXV округ Парижа, Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіятелеакторка, кіноакторка, модель Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1969 — 2008
IMDbID 0773932 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Давид ді Донателло (1973)
Марія Шнайдер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шнайдер.

Марі́я Шна́йдер (фр. Maria Schneider; 27 березня 1952, Париж, Франція — 3 лютого 2011, там же) — французька акторка та модель. Найбільш відома за фільмами «Останнє танго в Парижі» з Марлоном Брандо та «Професія: репортер» з Джеком Ніколсоном.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 27 березня 1952 року в сім'ї французького актора Данієля Желена[fr] і фотомоделі німецько-румунського походження Марії-Христини Шнайдер (фр. Marie-Christine Schneider).[6] Батько Марії кинув її матір практично відразу після народження доньки, причому дитину не визнав.[7] У школі Марія підробляла моделлю, займалася живописом, вивчала грецьку і латинську мови. До 15 років її виховувала мати, а потім вона переїхала до Парижа і в 1969 році отримала першу роль в кіно.[8]

Міжнародну популярність 19-річній Марії Шнайдер приніс фільм 1972 року «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі. Її партнером по фільму був Марлон Брандо. У кінострічці вона грала молоду парижанку Жанну, яка вступає в сексуальний зв'язок з американським бізнесменом середнього віку. Через відвертий зміст стрічки, що приніс Бертолуччі премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу, фільм справив незабутнє враження на аудиторію і кінокритику та викликав хвилю обурення італійської цензури[9].

Пізніше, однак, стало відомо, що одна з ключових сцен фільму — сцена сексуального насильства з використанням вершкового масла — була знята без згоди Шнайдер. У 2007 році в інтерв'ю англ. Daily Mail акторка заявила:

Це не було в сценарії. Я дізналась про сцену лише за кілька хвилин до зйомки, коли Бертолуччі сказав Брандо: “Принеси масло”. Я почувалась зґвалтованою — Марлоном і Бертолуччі… Після цього я плакала справжніми сльозами. Я почувалася приниженою. І я більше ніколи не погоджувалась зніматися оголеною.[10]

У 2013 році режисер Бернардо Бертолуччі підтвердив у відеоінтерв'ю, що **свідомо не попередив Шнайдер про сцену**, бо прагнув отримати «справжню емоцію»:

Я не сказав Марії, що буде використано масло, тому що хотів її реакції як дівчини, а не акторки. Я хотів, щоб вона почувалася приниженою. І вона це відчула.[11]

Ці заяви викликали значний суспільний резонанс. Багато акторів та діячів індустрії засудили такі методи зйомок. Після цього епізоду Шнайдер роками страждала від депресії, залежностей та суїцидальних думок, а також від репутації «скандальної акторки», яку активно підживлювали ЗМІ. Вона публічно говорила, що фільм «зруйнував її життя»[12].

Після «Танго» Марія Шнайдер багато знімалася в кіно, включаючи екранізацію 1996 року відомого роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», проте жодна з ролей не принесла їй такого успіху, як роль Жанни. Можливо, через «Танго» в житті Шнайдер стався душевний надрив. Їй почали пропонувати ролі, що обов'язково передбачають оголення. Акторка почала пити, вживати наркотики, її ім'я все частіше з'являлося в скандальній світській хроніці. Кілька разів намагалася вчинити самогубство, але медикам вдавалося її врятувати.[13][14][15]

У 1976 році Шнайдер була відсторонена від зйомок у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття», яке могло б стати наступною віхою в її кар'єрі. У 1977 році вона була повторно відсторонена від зйомок у фільмі Луїса Бунюеля «Цей смутний об'єкт бажання». Головна жіноча роль Кончіти була віддана Марії Шнайдер, але вона під час зйомок вживала наркотики і в результаті була звільнена. Бунюель замінив Шнайдер двома акторками: Кароль Буке і Ангелою Моліною.

За свою кар'єру Марія Шнайдер знялася у понад 50 стрічках. Грала у Мікеланджело Антоніоні, Жака Ріветта, Рене Клемана, Франко Дзефіреллі, Енкі Білала, Марко Беллоккьо, Бертрана Бліє, знялася в культовому фільмі Сиріла Коллара «Дикі ночі» (1992); працювала на телебаченні. Останнім фільмом у кар'єрі акторки стала стрічка «Клієнтка французького жиголо» Жозіан Баласко (2008).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1974 році Марія Шнайдер оголосила про свою бісексуальність.[16][17] У 1975 вона відмовилася від ролі Друзілли, сестри Калігули, в порнофантазії Тінто Брасса «Калігула» і перебувала у психіатричній лікарні в Римі впродовж кількох днів, щоб бути поряд зі своєю коханкою, фотографкою Джоан Таунсенд.[18][19]

Марія Шнайдер померла після тривалої боротьби з раком 3 лютого 2011 в Парижі у віці 58 років.[20][21][22] Похована на цвинтарі Пер-Лашез.[23][24][25]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1970 ф Медлі Madly
1971 ф Ноги в повітрі Les jambes en l'air Сара
1972 ф Гелле Hellé Ніколь
1972 ф Що за спалах! What a Flash!
1972 ф Останнє танго в Парижі Ultimo tango a Parigi Жанна
1972 ф Стара діва La vieille fille Мом
1973 ф Дорогі батьки Cari genitori Антонія
1973 ф Карусель Reigen дівчина
1975 ф Няня La baby sitter Мішель
1975 ф Професія: репортер Professione: reporter дівчина
1977 ф Віоланта Violanta Лаура
1978 ф Подорож до саду покійних Voyage au jardin des morts Іполіт
1978 ф Я належу собі Io sono mia Суна
1979 ф Подібно Єві Een vrouw als Eva Ліліана
1979 ф Виверт La dérobade Малуп
1980 ф Мама Дракула Mama Dracula Ненсі Гаваї
1980 ф Біла подорож Weiße Reise
1980 ф Ненависть Haine Мадлен
1981 ф Пісня нелюбого La chanson du mal aimé
1981 ф Карусель Merry-Go-Round Лео
1981 ф Сезон миру в Парижі Sezona mira u Parizu Елен
1982 ф У пошуках Ісуса Cercasi Gesù Франческа
1983 ф Програні м'ячі Balles perdues Вера
1985 тф Пісня для Європи A Song for Europe Мадлен Дьєр
1987 ф Домашній арешт Résidence surveillée Селін Фонтен
1988 тф Silvia è sola
1989 ф Бункер «Палас-готель» Bunker Palace Hôtel Мюріель
1989—2008 с Комісар Наварро Navarro Саміра
1991 ф Écrans de sable Сара
1991 ф Засудження La condanna фермерка
1991—2005 с Мегре Maigret мадам Бурсіко
1992 ф В країні Джульєт Au pays des Juliets Раїсса
1992 ф Дикі ночі Les nuits fauves Норія
1993 тф Перевірка ідентичності Contrôle d'identité Лейла Шауен
1996 ф Джейн Ейр Jane Eyre Берта
1998 ф Something to Believe In Марія
1998 тф Трістан та Ізольда Il cuore e la spada Королева Ірландії Маґа
1998 тф Чорний ангел Angelo nero Юлія Майфер
2002 ф Розкаяння La repentie сестра Шарлотти
2004 ф Au large de Bad Ragaz Анна
2006 ф Perds pas la boule! Тельда
2006 ф Яке кохання Quale amore
2007 ф Життя артиста La vie d'artiste дружина Жозефа Костальса
2007 ф Ключ La clef Соланж
2008 ф Клієнтка французького жиголо Cliente Марі-Елен

Визнання

[ред. | ред. код]

1 червня 2010 року Марія Шнайдер була удостоєна ордена Мистецтв та літератури.[26]

Нагороди та номінації Марії Шнайдер[27]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Давид ді Донателло»
1973 Спеціальний «Давид ді Донателло» за кар'єру Перемога
Національна спілка кінокритиків США
1974 Найкраща акторка Останнє танго в Парижі Номінація
Премія «Сезар»
1980 Найкраща акторка другого плану Виверт Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12962361X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  5. ↑ а б http://www.guardian.co.uk/film/2011/feb/03/maria-schneider-obituary
  6. ↑ Klemesrud, Judy (4 лютого 1973). Maria Says Her 'Tango' Is Not; Movies. The New York Times. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 4 грудні 2017.
  7. ↑ «L'actrice française Maria Schneider est décédée» [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Ozap
  8. ↑ http://movies.yahoo.com/person/maria-schneider/biography.html «Maria Schneider» [Архівовано 8 липня 2012 у Wayback Machine.], Movies, Yahoo
  9. ↑ Умерла звезда "Последнего танго" Мария Шнайдер. Комсомольская правда в Украине (рос) . 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 4.12.2017.
  10. ↑ I felt raped by Brando, says Last Tango in Paris star Maria Schneider. Daily Mail. 29 квітня 2007. Процитовано 12 липня 2025.
  11. ↑ Child, Ben (4 грудня 2016). Bernardo Bertolucci admits Last Tango in Paris scene was non-consensual. The Guardian. Процитовано 12 липня 2025.
  12. ↑ Vincentelli, Elisabeth (26 березня 2025). ‘Last Tango’ Derailed Maria Schneider’s Life. A New Film Takes Her Side. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 липня 2025.
  13. ↑ McLellan, Dennis. Maria Schneider dies at 58; actress in 'Last Tango in Paris'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 4 грудня 2017.
  14. ↑ It shouldn't take a male director for us to know that Last Tango in Paris scene was rape. The Independent (англ) . 4.12.2016. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  15. ↑ Михаил Трофименков. Танго на всю жизнь. Умерла Мария Шнайдер. КоммерсантЪ (рос) . 04.02.2011. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4.12.2017.
  16. ↑ Hadleigh, Boze (2001), The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films, Citadel Press, с. 81, ISBN 0-8065-2199-6
  17. ↑ Abrams, Richard M. (2006), America Transformed: Sixty Years of Revolutionary Change, 1941–2001, Cambridge University Press, с. 165–6, ISBN 0-521-86246-9
  18. ↑ Ebert, Roger (14 вересня 1975). Interview with Maria Schneider. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 13 жовтня 2006. Процитовано 4 грудня 2017.
  19. ↑ Maria Schneider Pt. 3: Memoirs of a French Whore, A Woman Like Eve [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.] Alt Film Guide, 3 лютого 2011.
  20. ↑ Last Tango In Paris star Maria Schneider dies at 58. Daily Mail. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 грудня 2017.
  21. ↑ Maria Schneider obituary [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] The Guardian, 3 лютого 2011.
  22. ↑ Moira Sullivan, Tribute to Maria SchneiderSenses of Cinema, 14 березня 2011.
  23. ↑ Mort de Maria Schneider: Son dernier adieu [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Pure People, 2011-025-07.
  24. ↑ María Schneider; sin tangos pero con emoción en París [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] Prensa Latina 10 лютого 2011.
  25. ↑ Regardez l'adieu bouleversant à l'actrice disparue [Архівовано 14 лютого 2011 у Wayback Machine.] Gala Magazine, 10 лютого 2011.
  26. ↑ « Maria Schneider : Le sex-symbol n'est plus » [Архівовано 4 вересня 2011 у Wayback Machine.], Paris Match.
  27. ↑ Нагороди та номінації Марії Шнайдер на сайті IMDb (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марія Шнайдер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Шнайдер&oldid=45747976