Перейти до вмісту

Марія Шнайдер

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марія Шнайдер
фр. Maria Schneider
Дата народження27 березня 1952(1952-03-27)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняXV округ Парижа, Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті3 лютого 2011(2011-02-03)[5][1][…] (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіXV округ Парижа, Франція[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіятелеакторка, кіноакторка, модель Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1969 — 2008
IMDbID 0773932 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Давид ді Донателло (1973)
Марія Шнайдер у Вікісховищі

Марі́я Шна́йдер (фр. Maria Schneider; 27 березня 1952, Париж, Франція — 3 лютого 2011, там же) — французька акторка та модель. Найбільш відома за фільмами «Останнє танго в Парижі» з Марлоном Брандо та «Професія: репортер» з Джеком Ніколсоном.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 27 березня 1952 року в сім'ї французького актора Данієля Желена[fr] і фотомоделі німецько-румунського походження Марії-Христини Шнайдер (фр. Marie-Christine Schneider).[6] Батько Марії кинув її матір практично відразу після народження доньки, причому дитину не визнав.[7] У школі Марія підробляла моделлю, займалася живописом, вивчала грецьку і латинську мови. До 15 років її виховувала мати, а потім вона переїхала до Парижа і в 1969 році отримала першу роль в кіно.[8]

Міжнародну популярність 19-річній Марії Шнайдер приніс фільм 1972 року «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі. Її партнером по фільму був Марлон Брандо. У кінострічці вона грала молоду парижанку Жанну, яка вступає в сексуальний зв'язок з американським бізнесменом середнього віку. Через відвертий зміст стрічки, що приніс Бертолуччі премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу, фільм справив незабутнє враження на аудиторію і кінокритику та викликав хвилю обурення італійської цензури[9].

Пізніше, однак, стало відомо, що одна з ключових сцен фільму — сцена сексуального насильства з використанням вершкового масла — була знята без згоди Шнайдер. У 2007 році в інтерв'ю англ. Daily Mail акторка заявила:

Це не було в сценарії. Я дізналась про сцену лише за кілька хвилин до зйомки, коли Бертолуччі сказав Брандо: “Принеси масло”. Я почувалась зґвалтованою — Марлоном і Бертолуччі… Після цього я плакала справжніми сльозами. Я почувалася приниженою. І я більше ніколи не погоджувалась зніматися оголеною.[10]

У 2013 році режисер Бернардо Бертолуччі підтвердив у відеоінтерв'ю, що **свідомо не попередив Шнайдер про сцену**, бо прагнув отримати «справжню емоцію»:

Я не сказав Марії, що буде використано масло, тому що хотів її реакції як дівчини, а не акторки. Я хотів, щоб вона почувалася приниженою. І вона це відчула.[11]

Ці заяви викликали значний суспільний резонанс. Багато акторів та діячів індустрії засудили такі методи зйомок. Після цього епізоду Шнайдер роками страждала від депресії, залежностей та суїцидальних думок, а також від репутації «скандальної акторки», яку активно підживлювали ЗМІ. Вона публічно говорила, що фільм «зруйнував її життя»[12].

Після «Танго» Марія Шнайдер багато знімалася в кіно, включаючи екранізацію 1996 року відомого роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», проте жодна з ролей не принесла їй такого успіху, як роль Жанни. Можливо, через «Танго» в житті Шнайдер стався душевний надрив. Їй почали пропонувати ролі, що обов'язково передбачають оголення. Акторка почала пити, вживати наркотики, її ім'я все частіше з'являлося в скандальній світській хроніці. Кілька разів намагалася вчинити самогубство, але медикам вдавалося її врятувати.[13][14][15]

У 1976 році Шнайдер була відсторонена від зйомок у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття», яке могло б стати наступною віхою в її кар'єрі. У 1977 році вона була повторно відсторонена від зйомок у фільмі Луїса Бунюеля «Цей смутний об'єкт бажання». Головна жіноча роль Кончіти була віддана Марії Шнайдер, але вона під час зйомок вживала наркотики і в результаті була звільнена. Бунюель замінив Шнайдер двома акторками: Кароль Буке і Ангелою Моліною.

За свою кар'єру Марія Шнайдер знялася у понад 50 стрічках. Грала у Мікеланджело Антоніоні, Жака Ріветта, Рене Клемана, Франко Дзефіреллі, Енкі Білала, Марко Беллоккьо, Бертрана Бліє, знялася в культовому фільмі Сиріла Коллара «Дикі ночі» (1992); працювала на телебаченні. Останнім фільмом у кар'єрі акторки стала стрічка «Клієнтка французького жиголо» Жозіан Баласко (2008).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1974 році Марія Шнайдер оголосила про свою бісексуальність.[16][17] У 1975 вона відмовилася від ролі Друзілли, сестри Калігули, в порнофантазії Тінто Брасса «Калігула» і перебувала у психіатричній лікарні в Римі впродовж кількох днів, щоб бути поряд зі своєю коханкою, фотографкою Джоан Таунсенд.[18][19]

Марія Шнайдер померла після тривалої боротьби з раком 3 лютого 2011 в Парижі у віці 58 років.[20][21][22] Похована на цвинтарі Пер-Лашез.[23][24][25]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1970 ф Медлі Madly
1971 ф Ноги в повітрі Les jambes en l'air Сара
1972 ф Гелле Hellé Ніколь
1972 ф Що за спалах! What a Flash!
1972 ф Останнє танго в Парижі Ultimo tango a Parigi Жанна
1972 ф Стара діва La vieille fille Мом
1973 ф Дорогі батьки Cari genitori Антонія
1973 ф Карусель Reigen дівчина
1975 ф Няня La baby sitter Мішель
1975 ф Професія: репортер Professione: reporter дівчина
1977 ф Віоланта Violanta Лаура
1978 ф Подорож до саду покійних Voyage au jardin des morts Іполіт
1978 ф Я належу собі Io sono mia Суна
1979 ф Подібно Єві Een vrouw als Eva Ліліана
1979 ф Виверт La dérobade Малуп
1980 ф Мама Дракула Mama Dracula Ненсі Гаваї
1980 ф Біла подорож Weiße Reise
1980 ф Ненависть Haine Мадлен
1981 ф Пісня нелюбого La chanson du mal aimé
1981 ф Карусель Merry-Go-Round Лео
1981 ф Сезон миру в Парижі Sezona mira u Parizu Елен
1982 ф У пошуках Ісуса Cercasi Gesù Франческа
1983 ф Програні м'ячі Balles perdues Вера
1985 тф Пісня для Європи A Song for Europe Мадлен Дьєр
1987 ф Домашній арешт Résidence surveillée Селін Фонтен
1988 тф Silvia è sola
1989 ф Бункер «Палас-готель» Bunker Palace Hôtel Мюріель
19892008 с Комісар Наварро Navarro Саміра
1991 ф Écrans de sable Сара
1991 ф Засудження La condanna фермерка
19912005 с Мегре Maigret мадам Бурсіко
1992 ф В країні Джульєт Au pays des Juliets Раїсса
1992 ф Дикі ночі Les nuits fauves Норія
1993 тф Перевірка ідентичності Contrôle d'identité Лейла Шауен
1996 ф Джейн Ейр Jane Eyre Берта
1998 ф Something to Believe In Марія
1998 тф Трістан та Ізольда Il cuore e la spada Королева Ірландії Маґа
1998 тф Чорний ангел Angelo nero Юлія Майфер
2002 ф Розкаяння La repentie сестра Шарлотти
2004 ф Au large de Bad Ragaz Анна
2006 ф Perds pas la boule! Тельда
2006 ф Яке кохання Quale amore
2007 ф Життя артиста La vie d'artiste дружина Жозефа Костальса
2007 ф Ключ La clef Соланж
2008 ф Клієнтка французького жиголо Cliente Марі-Елен

Визнання

[ред. | ред. код]

1 червня 2010 року Марія Шнайдер була удостоєна ордена Мистецтв та літератури.[26]

Нагороди та номінації Марії Шнайдер[27]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Давид ді Донателло»
1973 Спеціальний «Давид ді Донателло» за кар'єру Перемога
Національна спілка кінокритиків США
1974 Найкраща акторка Останнє танго в Парижі Номінація
Премія «Сезар»
1980 Найкраща акторка другого плану Виверт Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12962361X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Find a Grave — 1996.
  4. а б Fichier des personnes décédées mirror
  5. а б http://www.guardian.co.uk/film/2011/feb/03/maria-schneider-obituary
  6. Klemesrud, Judy (4 лютого 1973). Maria Says Her 'Tango' Is Not; Movies. The New York Times. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 4 грудні 2017.
  7. «L'actrice française Maria Schneider est décédée» [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Ozap
  8. http://movies.yahoo.com/person/maria-schneider/biography.html «Maria Schneider» [Архівовано 8 липня 2012 у Wayback Machine.], Movies, Yahoo
  9. Умерла звезда "Последнего танго" Мария Шнайдер. Комсомольская правда в Украине (рос) . 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 4.12.2017.
  10. I felt raped by Brando, says Last Tango in Paris star Maria Schneider. Daily Mail. 29 квітня 2007. Процитовано 12 липня 2025.
  11. Child, Ben (4 грудня 2016). Bernardo Bertolucci admits Last Tango in Paris scene was non-consensual. The Guardian. Процитовано 12 липня 2025.
  12. Vincentelli, Elisabeth (26 березня 2025). ‘Last Tango’ Derailed Maria Schneider’s Life. A New Film Takes Her Side. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 липня 2025.
  13. McLellan, Dennis. Maria Schneider dies at 58; actress in 'Last Tango in Paris'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 4 грудня 2017.
  14. It shouldn't take a male director for us to know that Last Tango in Paris scene was rape. The Independent (англ) . 4.12.2016. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  15. Михаил Трофименков. Танго на всю жизнь. Умерла Мария Шнайдер. КоммерсантЪ (рос) . 04.02.2011. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4.12.2017.
  16. Hadleigh, Boze (2001), The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films, Citadel Press, с. 81, ISBN 0-8065-2199-6
  17. Abrams, Richard M. (2006), America Transformed: Sixty Years of Revolutionary Change, 1941–2001, Cambridge University Press, с. 165–6, ISBN 0-521-86246-9
  18. Ebert, Roger (14 вересня 1975). Interview with Maria Schneider. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 13 жовтня 2006. Процитовано 4 грудня 2017.
  19. Maria Schneider Pt. 3: Memoirs of a French Whore, A Woman Like Eve [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.] Alt Film Guide, 3 лютого 2011.
  20. Last Tango In Paris star Maria Schneider dies at 58. Daily Mail. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 грудня 2017.
  21. Maria Schneider obituary [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] The Guardian, 3 лютого 2011.
  22. Moira Sullivan, Tribute to Maria SchneiderSenses of Cinema, 14 березня 2011.
  23. Mort de Maria Schneider: Son dernier adieu [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Pure People, 2011-025-07.
  24. María Schneider; sin tangos pero con emoción en París [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] Prensa Latina 10 лютого 2011.
  25. Regardez l'adieu bouleversant à l'actrice disparue [Архівовано 14 лютого 2011 у Wayback Machine.] Gala Magazine, 10 лютого 2011.
  26. « Maria Schneider : Le sex-symbol n'est plus » [Архівовано 4 вересня 2011 у Wayback Machine.], Paris Match.
  27. Нагороди та номінації Марії Шнайдер на сайті IMDb (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]