Жак Ріветт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жак Ріветт
фр. Jacques Rivette
Jacques Rivette 5.jpg
Жак Ріветт. Фото 2006
Ім'я при народженні Жак П'єр Луї Руветт
Дата народження 1 березня 1928(1928-03-01)
Місце народження Руан, Франція
Дата смерті 29 січня 2016(2016-01-29) (87 років)
Місце смерті
Поховання
Національність французи
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер
Alma mater Ліцей Корнель[d]
Роки активності 1949-2016
IMDb ID 0729626
Commons-logo.svg Жак Ріветт у Вікісховищі

Жак Ріве́тт (фр. Jacques Rivette, фр.[ʒak ʁivɛt]; нар. 1 березня 1928, Руан, Франція — пом. 29 січня 2016, Париж, Франція) — французький кінорежисер та кінокритик, один із засновників течії «нова хвиля» у французькому кінематографі.

Біографія[ред. | ред. код]

Жак П'єр Луї Ріветт народився 1 березня 1928 року в Руані, в сім'ї, де усі були фармацевтами. Навчався в ліцеї П'єра Корнеля, потім вивчав літературу в Університеті Руану, але згодом кинув навчання, вирішивши присвятити себе кіно. За книгою Жана Кокто «Красуня і Чудовисько» Ріветт створив свій перший короткометражний фільм «Aux Quatre Coins» (1949) і поїхав з ним підкорювати Париж. Проте провалився на усному іспиті до Інституту вищих кінематографічних досліджень (IDHEC, зараз La femis). Намагався продовжити навчання в Сорбонні, потім у паризькому Інституті Кінематографії, але кинув і їх. Як сінефіл, Ріветт постійно зустрічав у Паризькій сінематеці Ж.-Л. Годара, Ф. Трюффо, Е. Ромера, які незабаром склали нову хвилю у французькому кіно (Трюффо визнавав, що нова хвиля з'явилася на світ завдяки саме Ріветту)[1]. У 1950 році разом з Ромером заснував Кіногазету (фр. Gazette du cinéma). Як критик з 1952-го року постійно виступав у Les Cahiers du cinema, від 1963 до 1965 року був головним редактором журналу[1].

Ріветт працював асистентом у Ж. Беккера і Ж. Ренуара, також зазнав помітного впливу експериментальних теорій Жана Руша[2]. Зробив декілька короткометражок, у 1960-му році зняв свій перший повнометражний фільм Париж належить нам.

Творчість[ред. | ред. код]

Ж. Ріветт у 2006 році

Жак Ріветт один з небагатьох продовжував наслідувати принципи нової хвилі, відстоюючи і роблячи авторське кіно. Його фільми, за комерційними мірками, надзвичайно довгі за метражем і безсюжетні, майже цілком імпровізаційні. Він охоче розкривав умовність кіномистецтва (у свої фільми часто включав сцени з театральних вистав), що лише підкреслювало схильність режисера до сюрреалістичної фантастики у повсякденному, до гри і примушувало критиків, що пишуть про його кінематограф, згадувати імена Л. Керрола і Жана Кокто.

Серед фільмів, знятих Ріветтом, — «Черниця» (1966, за однойменним романом Дені Дідро), «Божевільна любов» (1968), «Селін і Жюлі зовсім забрехалися» (1974) і 13-годинний «Не торкайся до мене» (1971), одна з найдовших стрічок в історії кіно[3]. Загалом фільмографія Жака Ріветта нараховує 32 поставлених ним стрічки[4].

Зазвичай працював з вузьким колом — трупою або компанією — акторів, куди входили Бюль Ож'є (зіграла в семи фільмах Ріветта), Жульєт Берто, Жан-П'єр Кальфон, Ермін Карагез, Сандрін Боннер, Еммануель Беар, Джейн Біркін.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2012 році кінокритик Давид Еренштейн написав у своєму блозі, що Ріветт страждає хворобою Альцгеймера[5][6].

Жак Ріветт пішов з життя 29 січня 2016 року в Парижі. Був похований на цвинтарі Монмартр 5 лютого 2016 року неподалік від могили Франсуа Трюффо.
Французький президент Франсуа Олланд назвав Ріветта одним з найбільших кінорежисерів, що вплинув на декілька поколінь[7].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер
Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1960 Париж належить нам Paris nous appartient
1966 Черниця La religieuse за однойменним романом Дені Дідро
1968 Божевільна любов L'Amour fou
1971 Вихід 1: Сором'язлива Out 1: Noli me tangere 13-годинний фільм, один з найдовших в історії кіно
1974 Селін і Жулі зовсім забрехалися Céline et Julie vont en bateau
1976 Дуель Duelle (une quarantaine)
1976 Північний вітер Noroît
1978 Карусель Merry-Go-Round
1981 Північний міст Le Pont du Nord
1984 Кохання на траві L'Amour par terre
1985 Грозовий перевал Hurlevent за романом Емілі Бронте «Грозовой перевал»
1988 Банда чотирьох La Bande des quatre
1991 Чарівна пустунка La Belle Noiseuse
1994 Жанна-діва Jeanne la Pucelle
1995 Верх, низ, крихко Haut bas fragile
1997 Таємний захист Secret défense
2001 Хто знає Va savoir за мотивами п'єси Луїджі Піранделло «Як ти мене хочеш»
2003 Історія Марі і Жульєна Histoire de Marie et Julien
2007 Не чіпай сокиру Ne touchez pas la hache за новелою Бальзака «Герцогиня де Ланже»
2009 36 видів з піку Сен-Лу 36 vues du Pic Saint Loup

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Жака Ріветта[8][9]
Рік Категорія Фільм Результат
Британський інститут кінематографії
1962 Сазерленд Трофі Париж належить нам Нагорода
1969 Божевільна любов Нагорода
Каннський міжнародний кінофестиваль
1966 Золота пальмова гілка Черниця Номінація
1991 Золота пальмова гілка Чарівна пустунка Номінація
Гран-прі журі Нагорода
Приз екуменічного журі Нагорода
2001 Золота пальмова гілка Хто знає Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1974 Спеціальний приз журі Селін і Жулі зовсім забрехалися Нагорода
1991 Леопард пошани за внесок у кіномистецтво Нагорода
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1984 Золотий лев Кохання на траві Номінація
2009 36 видів з піку Сен-Лу Номінація
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса
1991 Найкращий іноземний фільм Чарівна пустунка Нагорода
1992 Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) Нагорода
Премія «Сезар»
1992 Найкращий фільм Чарівна пустунка Номінація
Найкращий режисер Номінація
Синдикат французьких кінокритиків
1992 Приз за найкращий фільм Чарівна пустунка Нагорода
Премія Кінема Дзюмпо
1992 Найкращий іноземний фільм Чарівна пустунка Нагорода
Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді
2001 Гран-прі Золотий колос Хто знає Номінація
Спеціальний приз журі Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Frodon Jean-Michel. Le Cinéma français, de la Nouvelle Vague à nos jours // Cahiers du Cinéma. — Paris, 2010. — С. 65-68.
  2. 74interview.html Interview by Carlos Clarens, Edgardo Cozarinsky (1974)
  3. Frodon Jean-Michel. Le Cinéma français, de la Nouvelle Vague à nos jours // Cahiers du Cinéma. — Paris, 2010. — С. 385.
  4. Jacques Rivette : Sa filmographie (films et séries) на AlloCiné
  5. Some Came Running: "Girls," circa 1974. Somecamerunning.typepad.com. 20 квітня 2012. Процитовано 22.03.2016. 
  6. Rivette slowly dying of Alzheimer's. MUBI Notebook. Процитовано 22.03.2016. 
  7. Jacques Rivette : les artistes et les politiques lui rendent hommage. lefigaro.fr (фр). 29.01.2016. Процитовано 22.03.2016. 
  8. Нагороди та номінації Жака Ріветта на сайті IMDb(англ.)
  9. Jacques Rivette : Ses récompenses et nominations на AlloCiné(фр.)

Література[ред. | ред. код]

  • Rosenbaum J. Rivette: Texts & Interviews. London: British Film Institute, 1977
  • Rivette: critique et cinéaste. Paris: Lettres modernes; Minard, 1998
  • La nouvelle vague: Claude Chabrol, Jean-Luc Godard, Jacques Rivette, Eric Rohmer, François Truffaut. Paris: Cahiers du cinéma, 1999
  • Deschamps H. Jacques Rivette: théâtre, amour, cinéma. Paris: Harmattan, 2001
  • Frappat H. Jacques Rivette, secret compris. Paris: Cahiers du cinéma, 2001
  • De Pascale G. Jacques Rivette. Milano: Il Castoro, 2002

Посилання[ред. | ред. код]