Список правителів Бретані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб герцогів Бретонських, з 1312 року. Описується одним словом: Горностай.

Список монархів Бретані — середньовічної феодальної держави, утвореної на півострові Арморика бритами, яких було витіснено з Британії англосаксами.

Правителі Бретані у різні часи йменувалися «князями», королями, потім герцогами, графами та, врешті, знову герцогами Бретані й перами Франції.

У ранньому Середньовіччі існувала низка бретонських королівств і феодальних володінь, які були об'єднані під владою Номіное.

Королі Бретані[ред. | ред. код]

Перший герцог Бретані[ред. | ред. код]

Королі Бретані[ред. | ред. код]

У 874 році Саломона було вбито Паскветеном, графом Ванна та Гурваном, графом Ренна й між ними у 874876 роках спалахнула боротьба за владу. У 876888 роках до боротьби за владу долучаються спадкоємці попередніх: Ален Великий, граф Ванна та Юдикаель, князь Поеру.

Під владою норманів[ред. | ред. код]

У 913931 роках Бретань займають нормани під керівництвом Рагенольда (Рогнвальда), Фелекана та Інкона. У 931 році Ален Крива Борода та Юдикаель Беранже, граф де Ренн намагалися звільнити Бретань, але безуспішно.

У 931937 роках Вільгельм Довгий Меч, герцог Нормандії, завойовує області Котантен і Авраншен та приймає титул герцога Бретонського.

Герцоги Бретані[ред. | ред. код]

Нантський дім[ред. | ред. код]

Реннський дім[ред. | ред. код]

Корнуайський дім[ред. | ред. код]

Конан III позбавляє спадку свого Сина Гоеля III та призначає своїм наступником свого онука Конана IV під регентством свого зятя Еда (Еона) де Пороет. Гоель III оскаржує права на герцогство Бретонське у Конана IV й останній був змушений переховуватись в Англії. У 1156 році король Генріх II Англійський знову зводить на престол герцогства Бретонського Конана IV.
  • 11481153: Гоель III, герцог (претендент) Бретані, потім тільки граф Нанта до 1156 року.
  • 11481156: Берта I, донька Конана III та дружина Одо, віконта де Пороет з роду Роганів — герцог-регент герцогства Бретонського від імені своєї дружини,

Дім де Пентьєвр[ред. | ред. код]

Дім де Туар[ред. | ред. код]

  • 12031213: Гі Туар (принц Туару), опікун герцогства Бретонського в період неповноліття своєї дочки Аліси, третій чоловік герцогині Констанції.
  • 12031221: Аліса I, герцогиня Бретонська, наречена Генріха II, графа де Пентьєвра, потім дружина П'єра де Дре.

Дім де Дре (Капетинги)[ред. | ред. код]

Blason Pierre Mauclerc.png

Війна за бретонську спадщину[ред. | ред. код]

Armoiries Jean de Montfort.png

Війна почалася між Жанною де Пент'євр, яку представляв чоловік Карл де Блуа, і його дядьком Жаном де Монфором, а згодом сином останнього, майбутнім Жаном IV. У 1365 році Жанна де Пент'євр за домовленістю в Геранді відмовилася від прав на герцогство Бретань на користь Жана IV.

Дім де Монфор (Капетинги)[ред. | ред. код]

Герцогиня Анна

Орлеанська лінія дому Валуа (Капетинги)[ред. | ред. код]

Герцогиня Клод

Ангулемська лінія дому Валуа (Капетинги)[ред. | ред. код]

Після едикту про об'єднання Бретані з Францією 1532 року, жителі Нанта, приймаючи у своєму місті французького монарха, кричали: «Хай живе Герцог!».

Омаж[ред. | ред. код]

Починаючи з герцога Жоффруа II, герцоги Бретані складали омаж королю Франції за свій лен, герцогство Бретань. Після герцога Жана IV, герцоги Бретані почали складати простий омаж, попри неодноразові виклики до двору Франції.

Окрім того, герцоги Бретонські складали омаж за інші землі, якими володіли:

  • королю Англії — за графство Рішмон/Річмонд;
  • королю Франції:
    • за віконтство Лімож (герцоги Артур II і Карл де Блуа);
    • за графство Монфор-л'Аморі (після герцога Жана IV).

Претенденти на трон герцогства Бретонського[ред. | ред. код]

  • 1420: Олів'є де Блуа-Бретань (пом. 1434), граф де Пентьєвр, син Жана де Блуа й Маргарити де Кліссон; онук герцогині Жанни (Жанна де Пент'євр) і Карла де Блуа.
  • 1488…: Карл VIII, король Франції. У 1480 році його батько, король Людовік XI, купив за 50 тисяч ліврів династичні права на герцогство Бретань у Ніколь де Блуа-Бретань, графині де Пентьєвр, яка була спадкоємицею попереднього.
  • 1488…: Жан II, віконт де Роган, за шлюбом з Марією Бретонською, дочкою герцога Франциска I. Незважаючи на угоду в Геранді, яка виключала жінок зі спадкування за наявності чоловічих представників роду, Жан II де Роган претендував на трон герцогства, поки король Карл VIII не заборонив йому цього.
  • 1488…: Жан де Шалон (14431502), принц Оранський. Як син Катерини Бретонської, рідної сестри останнього герцога Франциска II, його права на герцогство Бретонське, відповідно до бретонських законів, виглядали найприйнятнішими. Тим не менше, Жан де Шалон офіційно не висував претензії на корону герцогства Бретань та відмовився від своїх прав на користь Карла VIII.
  • 1590—98: Ізабелла (15661633), інфанта Іспанська. Старша дочка короля Філіпа II Іспанського та Єлизавети Валуа, принцеси Французької (старшої дочки Генріха II), успадкувала права на престол герцогства Бретонського. Відмовляючись визнавати едикт про об'єднання Бретані та Франції (1532), Філіп II відрядив війська до Бретані, аби підтримати права своєї «герцогині Ізабелли».
  • 1590—98: Філіп-Емануель Лотарингський (15581602), герцог де Меркер, губернатор Бретані й чоловік Марії Люксембурзької, графині де Пентьєвр (претендент за фактом).

Титулярні герцоги Бретонські[ред. | ред. код]

  • 17041705: Людовік I Французький (17041705), правнук короля Людовіка XIV. Отримав титул герцога Бретонського при народженні від свого прадіда, прожив тільки 9 місяців.
  • 17071712: Людовік II Французький (17071712), брат попереднього. Отримав титул герцога Бретонського при народженні від свого прадіда, потім після смерті свого батька, Людовіка (1682—1712), став дофіном Франції.
  • 19731984: Франциск VI де Бурбон (19721984), спадкоємець трону Франції, син Альфонсо де Бурбона, «герцога Анжуйського та Кадикського», претендента на трон Франції. Отримав титул герцога Бретонського від свого діда, Гайме Енріке де Бурбона 13 жовтня 1973 року. По смерті діда 1975 року, Франциско отримав титул «герцога де Бурбона».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bigot A. Essai sur les monnaes du royaume et Duchéde Bretagne. — Rullin, 1857. — С. 422.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ерліхман В. В.: Правителі світу