Мельня

село Мельня
На вїзді в село
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Конотопський район
Тер. громада	Попівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA59020130170094465
Облікова картка	Мельня
Основні дані
Населення	468
Поштовий індекс	41640
Телефонний код	+380 5447
Географічні дані
Географічні координати	51°20′57″ пн. ш. 33°5′39″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	123 м
Водойми	річка Мелень
Місцева влада
Адреса ради	41640, Сумська область, Конотопський районн, село Мельня, вулиця Центральна, № 1
Карта
Мельня
Мельня
Мапа
Мельня у Вікісховищі

Ме́льня (вимова^ⓘ) — село в Україні, у Попівській сільській громаді Конотопського району Сумської області.

До 2020 орган місцевого самоврядування — Мельнянська сільська рада.

Географія

Село Мельня знаходиться на правому березі річки Сейм, за 31 км від районного центру Конотоп. Вище за течією, на відстані 5 км розташоване село Озаричі; нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Горохове (Чернігівська область), на протилежному березі — село Таранське. Річка в цьому місці звивиста, утворює перекати, а в її долині розташовані численні стариці і заболочені озера. За 4 км проходить залізниця, станція Мельня.

Назва

Назва села походить від річки Мелень, правої притоки річки Сейм, на берегах якої в давні часи знаходилися водяні млини.

Історія

Витоки

Раніше вважали, що перша згадка про нього датується 1500 роком, коли війська кримського хана Менглі-Гірея спустошували Волинь, Київщину та прилеглі території. За новими даними, Мельня як центр Мельнянської волості Путивльського повіту відома ще з 1360 року, в той час цією територією правили литовці (1360—1500).^{[джерело?]}

З 1500-х рр., село Мелин Підпутивльського стану Новгород-Сіверського уїзду щорічно сплачувало Москві данину медом 30 пудів. Меленська волость не раз була спустошена в смутні часи Московщини. Мабуть, була спустошена й Мельня, що за поляків значиться як «деревня», мешканці якої ходили за 18 км до Спаської церкви в село Спаське.

Доба козаччини

У середині XVII століття Мельня увійшла до складу Батуринської сотні Ніжинського полку Гетьманщини.

За матеріалами Слідства про маєтності Ніжинського полку (1729—1730), у часи Івана Брюховецького, Дем'яна Ігнатовича, Івана Самойловича, Івана Мазепи та Івана Скоропадського посполиті і угіддя навколо Мельні належали Спаському Новгород-Сіверському чоловічому монастирю.

За даними Генерального опису у кінці 1760-х років у селі Мельня була дерев'яна церква в ім'я Архистратига Михайла; 40 козацьких дворів. Сім дворів селян належало Спаському Новгород-Сіверському чоловічому монастирю. Дрібними власниками були місцеві священники Ігнатій та Артемій Книші, а також Андрій Гудович, батуринський сотник Дмитро Стожок, бунчуковий товариш Петро Кочубей, та представники родини Костенецьких.

У описі Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. значиться, що село Мельня знаходилося на правому березі річки Сейм, на міжсільській дорозі, за 4 версти від села Ксензівки, за 12 верст від села Алтинівки та за 13 верст на схід від сотенного містечка Батурина. У Мельні була дерев'яна церква та нараховувалося 38 козацьких і 18 посполитських дворів, з яких 12 належало Новгород-Сіверському Спаському монастирю. Прибутки мельнівці отримували з риболовлі сітками та в'ятерами (вершами) у Сеймі. Поблизу села розташовувалися хутори Кандибин, Кочубеїв, Порохонського, а також Чечелівський і Книшівський.

XIX та XX століття

У 1894 році з початком будівництва залізниці мельняни за мізерну платню працювали на підсобних роботах на вузькоколійці. У 1904 році її замінили ширококолійкою, у 1905 році відкрили залізничну станцію Мельня, хоча могли б назвати Чорноплатове — за назвою найближчого села. Але оскільки Мельня була великим селом (1917 році жило 1710 осіб) зупинилися на ній. Була з 1884 року і школа — Мельнянське сільське початкове народне училище. Кожної десятої п'ятниці після Великодня проходив ярмарок.^{[джерело?]}

Перший колгосп у Мельні організував О. С. Коротич. У 1930 році в селі було вже З колгоспи.

У 1934 році в Мельні відкрилася середня школа, у якій навчалося 500 дітей. У цих роках була зруйнована церква і на її місці розпочато будівництво клубу. У роки Другої світової війни село у вересні 1941 року було окуповане німецькою адміністрацією. З великими втратами — 250 чоловік — 6 вересня 1943 року Мельня була звільнена і реокупована радянським режимом.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Попівської сільської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Конотопського району(1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Конотопського району.

Сьогодення

У 2001 році на базі колгоспу «Родіна» створено сільськогосподарське товариство «Мельня», яке з часом було реструктуризоване в ПСП «Мельнянське». З 2006 року в село ходить маршутка.

Відомі люди

У селі народилися:

• Давидовський Григорій Митрофанович (1866—1952) — хормейстер, композитор, педагог, заслужений артист УРСР;
• Дердик Олександр Семенович (1921—1943) — льотчик-винищувач часів німецько-радянської війни.