Жолдаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Жолдаки
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Рада Кузьківська сільська рада
Облікова картка Жолдаки 
Основні дані
Населення 149
Поштовий індекс 41634
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°23′21″ пн. ш. 33°20′17″ сх. д. / 51.38917° пн. ш. 33.33806° сх. д. / 51.38917; 33.33806Координати: 51°23′21″ пн. ш. 33°20′17″ сх. д. / 51.38917° пн. ш. 33.33806° сх. д. / 51.38917; 33.33806
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Місцева влада
Адреса ради 41632, Сумська обл., Конотопський р-н, с. Кузьки, вул. Шевченка, 12
Сільський голова Новіков Ігор Володимирович
Карта
Жолдаки. Карта розташування: Україна
Жолдаки
Жолдаки
Жолдаки. Карта розташування: Сумська область
Жолдаки
Жолдаки
Мапа
Мапа

Жолдаки́станове козацьке село в Україні, Сумській області, Конотопському районі. Населення становить 149 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кузьківська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Жолдаки знаходиться на лівому березі річки Сейм, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Новомутин, на протилежному березі - село Заболотове (Кролевецький район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. До села примикає великий лісовий масив (дуб, осика, сосна).

Назва[ред. | ред. код]

За Польщі żоłdak – це назва найманого вояка, що отримував żоłd, тобто платню.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Засноване 1721.

При гетьмані Івані Скоропадському служилі жолдаки (жолнери) попросили у гетьмана біля урочища Стара на березі Сейму землю для поселення своїх сімей. Так і виникло село Жолдаки. 1726, після ревізії власностей покійного гетьмана Івана Мазепи, населення Жолдаків приписане до "Батуринського присуду"[2]. А 1729 село було вже настільки значним, що в ньому побудували церкву.

Кріпосне московське право на село Жолдаки не поширилося, бо тут мешкали заможні станові козаки. В кінці XIX і на початку XX століття основні маси орної землі, ліси, луки зосередилися в їхніх руках. Це були козаки А. Лелека, І. Максименко, І. Ткаченко, родина Каліфських та інші. Кожен з них мав по 25-30 десятин землі. І. Качура володів 70 десятинами. Малоземельні та безземельні селяни змушені були йти в найми або до поміщика Терещенка. Деякі селяни виїжджали на Далекий Схід або на Кубань.

1917 село визнало владу УНР, згодом - Української держави Гетьмана Павла Скоропадського. 1919 окуповано по черзі російськими комуністами та монархістами. Стабільний окупаційний режим московських більшовиків встановлено 1921.

Комуністичні Голодомори[ред. | ред. код]

Колективізація в Жолдаках розпочалася в 1930 році. На місці пограбованої комуністами садиби козака І. Ткаченка окупанти створили колгосп, у який зігнали місцевих селян. У 1931 комуністи сколотили ще два колгоспи: "Третій вирішальний" та "Червоний Перекоп". Після цього почали терор голодом, від якого гинули переважно старі та діти. У вересні 1941 сталіністи, які організували Голодомор, утекли із села, а через 2 роки у вересні 1943 року вони знову прийшли сюди. 1946 року в селі знову організовано голод, яким убивали або упокорювали членів родин солдатів, насильно загнаних у сталінську армію.

1959 жолдаківський колгосп було приєднано до колгоспу "Україна" (центральна садиба - с. Кузьки).

Сьогодення[ред. | ред. код]

На території села діє будинок відпочинку, зведений силами каторжних працівників під час Голодомору 1933 року. Також літній табір для відпочинку школярів.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Ботанічний заказник місцевого значення "Мутинський"
  • На південний схід від с. Жолдаки та на захід від с. Прилужжя знаходиться ботанічний заказник місцевого значення "Мутинський". Територія заказника займає кілька лісових кварталів Ново-Мутинського лісництва Конотопського лісгоспу загальною площею 348 га. Це дві територіально роз’єднані лісові ділянки, розміщені на терасі Сейму. Добре збережена і різноманітна ділянка з дуже багатим рослинним і тваринним світом. Заказник входить до складу Сеймського РЛП.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

  1. Тищенко Костянтин. Про географічні назви Конотопщини
  2. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. ‒ Т. 2: Полк Нежинский. ‒ К., 1893. ‒ с. 221-222.