Мессьє 105

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мессьє 105
Мессьє 105
Тип об'єкта галактика
Відкривач Мешан П'єр Франсуа Андре
Дата відкриття 24 березня 1781
Розташування (Епоха: J2000.0)
Сузір'я Лев
Пряме піднесення 10h 47m 49.6s[1]
Схилення +12° 34′ 54″[1]
Вигляд
Габбл-тип  : E1[1]
Видима зоряна величина 9,5 m
Фотографічна зоряна величина 10.2[1] m
Видимі розміри 5,30′ × 4,8′
Яскравість поверхні 13,1 mag/arcmin2
Фізичні дані
Відстань 32.0 ± 1.6[2] св.р.
Кутове положення 71
Червоний зсув +0,002922 ± 0,000207
Абсолютна зоряна величина
Променева швидкість
Радіус
Абсолютний діаметр
Маса
Властивості
Позначення
PGC 32256, M 105, UGC 5902, MCG 2-28-11, ZWG 66,18

Мессьє 105 (, М105, інші позначення — NGC 3379, UGC 5902, MCG 2-28-11, ZWG 66.18, PGC 32256) — галактика у сузір'ї Лев.

Була класифікована Габблом як зразок галактики E0[3].

Цей об'єкт входить у число перерахованих в оригінальній редакції нового загального каталогу.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Об'єкт M105 — один з 7 об'єктів каталогу Мессьє, не включених у друге (останнє) видання 1784 року. Вважається, що галактика відкрита П'єром Мешеном 24 березня 1781 в точці з координатами 10h 36m 15s; 76 ° 16'02 «, про що він написав у своєму листі Бернуллі, датованому 6 травня 1783. В каталог Мессьє об'єкт був включений в 1947 році Хелен Сойєр-Хогг,[4] яка виявила лист Мешана в Берлінському астрономічному щорічнику за 1876 рік.[5] При спробі зіставити координати з уже відомими об'єктами, M105 був ототожнений з галактикою NGC 3379, відкритої 11 березня 1784 Вільямом Гершелем, який надав їй найменування H I.17.

Чорна діра в центрі галактики[ред.ред. код]

Попри те, що первісна форма галактики вважалася близькою до сферичної (клас E1), вимірювання червоного зсуву зірок за даними космічного телескопа Габбл, а також наземних обсерваторій дозволяє зробити висновок про досить швидке обертання і сильне стиснення галактики (клас E5-E6). Відсутність видимого стиснення на фотознімках говорить великий нахил (70-90 °) площини галактики до променя зору. У роботі[6] побудована комп'ютерна модель тривимірного руху зірок у M105. Картина розподілу червоного зсуву і світності зірок у галактиці найбільш відповідає класу E5 при нахилі 90 ° або класу, якщо E6 нахилі 71 °. Надзвичайно високі швидкості обертання зірок у центральній частині галактики діаметром 0.3» говорить про наявність у центрі галактики масивного об'єкта орієнтовною масою 50-200 млн мас сонця.

У роботі[7] маса центральної чорної діри оцінюється в 40-100 млн мас сонця, а найбільш ймовірний клас галактики — E6 при куті нахилу 63 °.

Складніша модель,[8] враховує поряд з динамікою зірок рух міжзоряного газу, який дає для маси чорної діри оцінки 40-400 млн мас сонця.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г NASA/IPAC Extragalactic Database. Results for M105. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-11-16. 
  2. Jensen, Joseph B.; Tonry, John L.; Barris, Brian J.; Thompson, Rodger I.; Liu, Michael C.; Rieke, Marcia J.; Ajhar, Edward A.; Blakeslee, John P. (2003). Measuring Distances and Probing the Unresolved Stellar Populations of Galaxies Using Infrared Surface Brightness Fluctuations. Astrophysical Journal 583 (2). с. 712–726. Bibcode:2003ApJ...583..712J. arXiv:astro-ph/0210129. doi:10.1086/345430. 
  3. Hubble, E. P. Extragalactic nebulae // Astrophys. J.. — 1926.
  4. Sawyer, Helen B. Mechain's additions to Messier's catalogue. // Astronomical Journal. — 1948.
  5. Johann Elert Bode and Pierre Méchain. Ueber die Bahn des zweyten Kometen von 1781. Entdeckung einiger Nebelsterne; die Elemente der Bahn des neuen Planeten und astronomische Beobachtungen. Von Herrn Mechain, in Paris. Extract from a letter to Mr. Bernoulli dated May 6, 1783. // Astronomisches Jahrbuch. — 1786.
  6. Gebhardt, K.; Richstone, D. O.; Kormendy, J.; Bender, R.; Faber, S. M.; Lauer, T. R.; Magorrian, J.; Tremaine, S. A massive black hole in NGC 3379: 3-integral models. // Bull. Am. Astron. Soc.. — 1996.
  7. Gebhardt, K.; Richstone, D.; Kormendy, J.; Bender, R.; Faber, S.; Lauer, T.; Magorrian, J.; Tremaine, S. A Massive Black Hole in NGC 3379: 3-Integral Models // Bulletin of the American Astronomical Society. — 1996.
  8. Shapiro, Kristen L.; Cappellari, Michele; de Zeeuw, Tim; McDermid, Richard M.; Gebhardt, Karl; van den Bosch, Remco C. E.; Statler, Thomas S. The black hole in NGC 3379: a comparison of gas and stellar dynamical mass measurements with HST and integral-field data // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — 2006.

Зовнішні посилання[ред. код]


Навігатори[ред.ред. код]



NGC 3376 | NGC 3377 | NGC 3377A | NGC 3378 | NGC 3379 | NGC 3380 | NGC 3381 | NGC 3382 | NGC 3383

Координати: Карта зоряного неба 10г 47м 49.6с, +12° 34′ 54″