Туманність Оріона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туманність Оріона
емісійна туманність
область H II
Orion Nebula - Hubble 2006 mosaic 18000.jpg
Дані спостережень: епоха J2000.0
Пряме піднесення 05h 35m 17.3s[1]
Схилення -05° 23′ 28″[1]
Відстань (412 пк) 1,344±20  св. р.
Видима зоряна
величина
(V)
+4.0[2]
Видимі виміри (V) 65×60 [3]
Сузір'я Оріон
Фізичні характеристики
Радіус 12 св. р.
Абсолютна зоряна величина (V) 4,0
Позначення NGC 1976, GC 1179,
h 360, M 42,LBN 974
Див. також: Списки туманностей

Туманність Оріона (також відома як Мессьє 42,М42 та NGC 1976) - це емісійна туманність (областю H II) з зеленуватим відтінком, що розташована нижче Пояса Оріона. Це найяскравіша дифузна туманність, її поверхня простягається приблизно на 80 x 60 кутових хвилин, що більш ніж в 4 рази перевищує площу повного Місяця і має блиск близько 4 зоряної величини, звідси гарна видимість на нічному небі, навіть неозброєним оком, а її положення на небесному екваторі робить цю туманність видимою майже в будь-якій точці Землі. М42 знаходиться на відстані близько 1600 світлових років від Землі і має 33 світлових роки в поперечнику.

У північній частині М42 проходить темна смуга пилу, що відокремлює від основної частини туманності її північно-східну частину, внесену в каталог як М43.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Відкриття туманності Оріона ряд джерел помилково приписує німецькому астроному Йоганну Цізату[4], за іншими даними, її було відкрито французьким астрономом Ніколя-Клод Фабрі де Пейреск.

Вперше докладно її описав Х. Гюйгенс в 1656.

Цікаві об'єкти[ред.ред. код]

протопланетний диск в туманності Оріона.

За допомогою орбітального телескопа Хаббл науковці з НАСА виявили протопланетний диск в районі Трапеції. Сам район Трапеція, роташований просто в центрі туманності, отримав назву завдяки чотирьом масивним зіркам, розташованим у вигляді трапеції. У нижній частині М42 виявлено кілька коричневих карликів.

Спостереження[ред.ред. код]

М42 — «Туманність Оріона»

«Велика Туманність Оріона» поряд з «Туманністю Андромеди», «Стожарами» та «Магелановими Хмарами» входить до числа найвідоміших об'єктів далекого космосу. Це – чи не найбільш привабливий для аматорів астрономії зимовий об'єкт північного неба. Неясне світіння М42 добре помітно в районі «меча Оріона» (ι, θ і 45 Ori) і неозброєним оком. У польовий бінокль туманність вже добре видно як досить яскраву витягнуту хмаринку.

У середній за апертурою телескоп (діаметром об'єктива 100–150 мм) на чорному заміському небі туманність постає у вигляді дуги натягнутого лука (чи кажана). З яскравою частиною в центрі і різко спадаючою яскравістю «крил». В середині дуги впадає в очі тісна трапеція з чотирьох зірок 5-6 зоряної величини, а на схід (в основі відходить на південний схід крила) – лінію з трьох зірок 5-8 зоряної величини. Темний провал у місці, де сходяться крила туманності, через характерний малюнок іноді називають «Риб'ячий Рот». Перед дугою крил в темну ніч видно пряму неяскраву смужку — «Меч». Західну неяскраву частину туманності, яка ніби охоплює крила, західні спостерігачі називають «Вітрило».


У більший телескоп і в поєднанні з так званими «діпскай»-фільтрами (UHC, O III ) ця туманність тішить око великою кількістю деталей, як у своїй яскравій частині, так і за тьмянішою периферією, що в загальному — не характерно для дифузних туманностей. Крім того багато спостерігачів стверджують, що бачать зеленуватий відтінок найяскравішої частини М42 (в районі «Трапеції»), а деякі бачать і рожевий, як на фотографії, колір окремих волокон (біля лінії з трьох зірок). Важко повірити, адже нічний зір у людей «безбарвний», А до червоного (основна частина спектру випромінювання М42) чутливість і зовсім на порядки менше, ніж до зеленого. Але фізіологія зору дуже індивідуальна.


Небесні сусіди з каталогу Мессьє[ред.ред. код]

  • М43 — поруч з М42 (біля північного крила) — фактично її частина у вигляді коми;
  • М78 — комплекс досить яскравих відбивних туманностей на північно-північно-схід від ξ Ori

а також

  • NGC 1977, 1973 і 1975 — комплекс відбивних туманностей «Людина що біжить» близько 45 Ori на північ від пари М42/43 (для візуальних спостережень потрібно дуже гарне небо);
  • NGC 1980 — також дуже неяскрава відбивна туманність навколо ι Ori на південь від М42/43;
  • IC 434 — близько до східної зорі «Пояса Оріона» ξ Ori туманність «Кінська Голова» — об'єкт для по-справжньому гарного неба (фільтр Hβ дуже допомагає);
  • NGC 2024 — туманність «Танковий Слід» або «Полум'яна» (Flame) на схід від ξ Ori;

Послідовність спостереження в «Марафоні Мессьє»[ред.ред. код]

М34М79М42М43М78

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б SIMBAD Astronomical Database. Results for NGC 7538. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-10-20. 
  2. NGC 1976 = M42. SEDS.org. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-12-13. 
  3. Revised NGC Data for NGC 1976 per Wolfgang Steinicke's NGC/IC Database Files.
  4. Туманності

Зовнішні посилання[ред. код]


Навігатори[ред.ред. код]


Координати: Карта зоряного неба 05г 35м 17.3с, −05° 23′ 28″