Мессьє 94

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мессьє 94
Small new m94 announcement.jpg
Відкриття Мешан П'єр Франсуа Андре 22 березня 1781
Розташування (епоха J2000.0)
Сузір'я Гончі Пси
Пряме піднесення 12г 50х 53.1с[1]
Схилення +41° 07′ 14″[1]
Видима зоряна величина (V) 8,1
Яскравість поверхні (specify) 13,6
Характеристики
Габбл-тип (R)SA(r)ab,[1]
Тип галактика
Позначення
PGC 43495, M 94, UGC 7996, MCG 7-26-58, ZWG 217.1, IRAS12485+4123, ZWG 216,34


Мессьє 94 (М94, інші позначення -NGC 4736,IRAS12485 +4123,UGC 7996,ZWG 216.34,MCG 7-26-58,ZWG 217.1,PGC 43495) — галактика у сузір'ї Гончих Псів.

Галактика примітна тим, що володіє двома потужними кільцеподібними структурами.

Цей об'єкт входить у число перерахованих в оригінальній редакції нового загального каталогу.

Відкриття[ред. | ред. код]

Відкривачем цього об'єкта є Мешан П'єр Франсуа Андре, який вперше спостерігав за об'єктом 22 березня 1781

Ядро[ред. | ред. код]

М94 зазвичай класифікують як галактику, що має ядро з низьким ступенем іонізації[2], тобто спектральні лінії, одержувані на знімках, мають смуги слабо іонізованих або нейтральних елементів, таких, як O, O +, N +, S +.

Зовнішнє і внутрішнє кільця[ред. | ред. код]

У структуру галактики входять два кільця, що мають розміри 70" та 600" — внутрішнє і зовнішнє відповідно. Імовірно, кільця сформувалися під дією гравітаційного поля диска галактики. Внутрішнє кільце є місцем активного зореутворення, воно підживлюється міжзоряним газом, який динамічно перетікає в кільце з овальної перемичкоподібної структури[3].


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г NASA/IPAC Extragalactic Database. Results for M94. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 9 листопада 2006. 
  2. L. C. Ho, A. V. Filippenko, W. L. W. Sargent (1997). A Search for "Dwarf" Seyfert Nuclei. III. Spectroscopic Parameters and Properties of the Host Galaxies. Astrophysical Journal Supplement 112: 315–390. doi:10.1086/313041. Архів оригіналу за 22 березня 2007. Процитовано 27 травня 2011. 
  3. C. Muñoz-Tuñón, N. Caon, J. Aguerri, L. Alfonso (2004). The Inner Ring of NGC 4736: Star Formation on a Resonant Pattern. Astronomical Journal 127: 58–74. doi:10.1086/380610. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 27 травня 2011. 

Зовнішні посилання[ред. код]

Навінатори[ред. | ред. код]



NGC 4732 | NGC 4733 | NGC 4734 | NGC 4735 | NGC 4736 | NGC 4737 | NGC 4738 | NGC 4739 | NGC 4741

Координати: Карта зоряного неба 12г 50м 53.1с, +41° 07′ 14″