Мессьє 94

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мессьє 94
Мессьє 94
Тип об'єкта галактика
Відкривач Мешан П'єр Франсуа Андре
Дата відкриття 22 березня 1781
Розташування (Епоха: J2000.0)
Сузір'я Гончі Пси
Пряме піднесення 12г 50х 53.1с[1]
Схилення +41° 07′ 14″[1]
Вигляд
Габбл-тип : (R)SA(r)ab,[1]
Видима зоряна величина 8,1 m
Фотографічна зоряна величина 8.99[1] m
Видимий діаметр
Яскравість поверхні 13,6 mag/arcmin2
Фізичні дані
Відстань
Кутове положення 117
Червоний зсув
Абсолютна зоряна величина
Променева швидкість
Радіус
Абсолютний діаметр
Маса
Властивості
Позначення
PGC 43495, M 94, UGC 7996, MCG 7-26-58, ZWG 217.1, IRAS12485+4123, ZWG 216,34


Мессьє 94 (М94, інші позначення -NGC 4736,IRAS12485 +4123,UGC 7996,ZWG 216.34,MCG 7-26-58,ZWG 217.1,PGC 43495) — галактика у сузір'ї Гончих Псів.

Галактика примітна тим, що володіє двома потужними кільцеподібними структурами.

Цей об'єкт входить у число перерахованих в оригінальній редакції нового загального каталогу.

Відкриття[ред. | ред. код]

Відкривачем цього об'єкта є Мешан П'єр Франсуа Андре, який вперше спостерігав за об'єктом 22 березня 1781

Ядро[ред. | ред. код]

М94 зазвичай класифікують як галактику, що має ядро з низьким ступенем іонізації[2], тобто спектральні лінії, одержувані на знімках, мають смуги слабо іонізованих або нейтральних елементів, таких, як O, O +, N +, S +.

Зовнішнє і внутрішнє кільця[ред. | ред. код]

У структуру галактики входять два кільця, що мають розміри 70" та 600" — внутрішнє і зовнішнє відповідно. Імовірно, кільця сформувалися під дією гравітаційного поля диска галактики. Внутрішнє кільце є місцем активного зореутворення, воно підживлюється міжзоряним газом, який динамічно перетікає в кільце з овальної перемичкоподібної структури[3].


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г NASA/IPAC Extragalactic Database. Results for M94. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-11-09. 
  2. L. C. Ho, A. V. Filippenko, W. L. W. Sargent (1997). A Search for "Dwarf" Seyfert Nuclei. III. Spectroscopic Parameters and Properties of the Host Galaxies. Astrophysical Journal Supplement 112: 315–390. doi:10.1086/313041. 
  3. C. Muñoz-Tuñón, N. Caon, J. Aguerri, L. Alfonso (2004). The Inner Ring of NGC 4736: Star Formation on a Resonant Pattern. Astronomical Journal 127: 58–74. doi:10.1086/380610. 

Зовнішні посилання[ред. код]

Навінатори[ред. | ред. код]



NGC 4732 | NGC 4733 | NGC 4734 | NGC 4735 | NGC 4736 | NGC 4737 | NGC 4738 | NGC 4739 | NGC 4741

Координати: Карта зоряного неба 12г 50м 53.1с, +41° 07′ 14″