Перейти до вмісту

Метамодернізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Метамодерні́зм (з грецької: μετά — згодом, після + англ: modern — сучасний) — це комплекс здобутків філософії, естетики та культури, що утворився як реакція на постмодернізм, та перебуває в невизначеності між протиставленими аспектами модернізму та постмодернізму. Оформлення метамодернізму припадає на 2000-і роки. Ще один подібний термін — постпостмодернізм.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше слово «метамодерніст» було згадане у 1975 році, в творі американського письменника Масуда Заварзаде, як реакція на літературні події у США 1950-х років[1].

Першими хто почав використовувати термін в його сьогоднішньому значенні були нідерландські філософи Робін ван ден Аккер та Тімотеус Вермьолен, автори засадничого тексту «Нотатки про метамодернізм» (Notes on Metamodernism), опублікованого в 2010 році, що концептуалізують метамодернізм як «коливання» між модернізмом і постмодернізмом[2].

У 2011 році Люк Тьорнер опублікував «Маніфест постмодернізму», в якому описав метамодернізм як мінливий стан пошуків множинності несумірних і невловимих горизонтів між (і за межами) іронією та щирістю, наївністю та обізнаністю, релятивізмом та істиною, оптимізмом та сумнівом. У статті вони стверджували про початок настання метамодернізму в 2000-і роки[3], хоче окремі приклади інші автори вбачають ще в 1990-і[4].

В українському літературознавстві концепцію метамодернізму досліджують науковець Дмитро Дроздовський[5][6] і письменник Олег Шинкаренко[7]. В українському філософському середовищі метамодерну структуру почуття досліджує Денис Бакіров[8]. Метамодернізм у сучасній українські літературі у свої працях розглядають Тетяна Гребенюк[9][10][11] і Марія Шимчишин[12].

Характеристики метамодернізму

[ред. | ред. код]
Приклад метамодерністської архітектури: Ельбська філармонія, збудована в 2017 році, поєднує протиставлені ідеї[2]

На відміну від модернізму, котрому притаманні радикальні ідеї та рішення, універсалізація, позбавлення від трансцендентного, постмодернізм проголошує плюралізм, визнання та прийняття будь-яких позицій, напрямів тощо. Він використовує спадок минулого, комбінуючи його елементи, вдається до гри ними та іронії, наповнюючи кожен артефакт відсилками до інших артефактів та цитатами з них. Постмодернізм пропонує несерйозність у ставленні до світу, спростовує попередні істини. В той же час частково модернізм продовжує існувати в рамках постмодернізму, з середини XX століття втративши панівне становище[13].

Як постмодернізм виник через невдоволення однозначностями модернізму, так метамодернізм своєю чергою виник, коли люди були виснажені скептицизмом постмодернізму, за якого ніщо не може сприйматися як достовірне і негативні оцінки й емоції переважають над позитивними[4].

Метамодернізм «коливається» між модернізмом і постмодернізмом, йому властиве розуміння всіх протилежностей як складових частин загальної істини. В метамодернізмі рівноправні масова та елітарна культура, диктатура та демократія тощо. Метамодернізм не пропонує певної «правильної» одиничної чи плюралістичної позиції, натомість стверджує, що її слід шукати особисто і лишатися в стані пошуку між протилежностями[13]. Він не стверджує загального позитиву в ставленні до світу, містячи цинізм постмодернізму. Але при цьому приділяє більше уваги надії, ентузіазму, радості тощо[4].

Метамодернізм використовує особливі методи, деякі з котрих перейняті з постмодернізму, але інакше використовуються:

  • Гіперсаморефлексивність — людина бачить себе як «автор», «режисер», «актор» свого життя, визнається те, що вона постає в різних ролях перед іншими. Твори розглядаються не як дещо порівняно самостійне, а як відображення внутрішнього світу автора, з якого глядачі отримують конструктивні моделі для себе.
  • Подвійність обрамлення наративів — як би фантастично не виглядали сюжети, вони відмежовуються від реального світу, а потім всередині окреслених рамок читачем відбуваються власні асоціації сприйнятого зі своїм життям. Зображуване сприймається щиро, без іронії, яку робить можливим пряме співвіднесення зображеного з реальністю.
  • Коливання між протилежностями — метамодернізм коливається між протилежними полюсами емоційних та естетичних якостей двох епох, але не між політичними чи інтелектуальними.
  • Вигадливість — те, що виходить за межі норми, постає джерелом конструктивного досвіду для загалу.
  • Мінімалізм — віддання переваги меншому, простішому, що сприяє ближчому контакту з зображуваним.
  • Епічність — розкриття грандіозності, героїчності, прихованої в оповідях.
  • Конструктивний пастиш — упорядкування різнорідних елементів так, щоб усі вони отримали прийнятне місце там, де первісно його не мали. В результаті твори сприймаються як дещо знайоме і прийнятне, на відміну від постмодерністської строкатості з поєднанням несумісного.
  • Нова щирість — використання гумору та іронії для викликання глибоко особистих емоцій, співпереживань.
  • Нормкор — уподібнення інакшостей, меншин до «норми».
  • Надпроєкція — перенесення людських якостей на інших істот або предмети.
  • Метамилість — використання дорослими людьми дитячої безпосередності та простоти, зацікавлення дорослих у «дитячих» творах[14].

Здебільшого метамодернізм – це сукупність культурних продуктів, створених людьми, які не складають великої єдності й часто навіть не знають терміна «метамодернізм», але поділяють спільне відчуття світу та ставлення до нього[4].

Прояви метамодернізму

[ред. | ред. код]

Згідно зі статтею «Нотатки про метамодернізм», прикладами метамодернізму в архітектурі є:[2]

Приклад плаского мінімалістичного дизайну, властивого метамодернізму

Графічний дизайн у метамодернізмі стриманий, з використанням чистих кольорів, пласких форм[15].

Прикладами метамодерністського кіно слугують «Незрівнянний містер Фокс» (2009), «Милі кості» (2009), «Звірі дикого Півдня» (2012), «Кінь БоДжек» (2014), «Острів собак» (2018), «Родина Тененбаумів» (2001), серіал «Новенька» (2011)[4][15], «Людина-павук: Навколо Всесвіту» (2018)[16]. Нерідко до створення метамодерністського кіно залучаються непрофесійні актори. Мотивація головних героїв часто «дитяча», не заснована на сексуальності, кар'єрі чи прагненні до влади тощо[4][15].

Наративні відеоігри, що звертаються до мономіфу та архетипів, також розглядаються як метамодернізм (на відміну від відеоігор в цілому, що є постмодерністськими творами). Їх прикладами є Age of Mythology (2002), Fallout 3 (2008), The Elder Scrolls V: Skyrim (2011), The Last of Us (2013), Hellblade: Senua’s Sacrifice (2014), Death Stranding (2019), Kena: Bridge of Spirits (2021), серія God of War (2004-2022)[17].

Метамодерністська музика й театр представлені гуртами, як «The Ben Folds Five», «Flaming Lips», «Wilco», перформативним гуртом «LaBeouf, Rönkkö & Turner»[15].

У моді принципи метамодернізму проявляються як невигадливий, навіть стандартний за колишніми мірками одяг, який часто справляє враження замалого[15].

В українському мистецтві

[ред. | ред. код]

До літератури метамодернізму України належать «Музей покинутих секретів» (2009) Оксани Забужко, «Забуття» (2016) Тані Малярчук, «Інтернат» (2017) Сергія Жадана. Провідна тема цих текстів — уплив історичного досвіду на сучасність[18].

Прикладами українського метамодерністського кіно є «Поводир» (2013), «Нескорений» (2014), «Незламна» (2015), «Червоний» (2017), які культивують національні цінності як основу віднайдення сенсу в сучасному житті[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Zavarzadeh, Mas'ud (1975). The Apocalyptic Fact and the Eclipse of Fiction in Recent American Prose Narratives. Journal of American Studies. Т. Vol. 9, no. 1. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
  2. 1 2 3 Vermeulen, Timotheus; van den Akker, Robin (2010–01). Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture (англ.). Т. 2, № 1. с. 5677. doi:10.3402/jac.v2i0.5677. ISSN 2000-4214. Процитовано 30 січня 2025.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  3. ↑ Turner, Luke. The Metamodernist Manifesto | Luke Turner (2011). The Metamodernist Manifesto | Luke Turner (2011). Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 19 квітня 2019.
  4. 1 2 3 4 5 6 What Is Metamodernism and Why Does It Matter?. thesideview.co (амер.). 15 травня 2020. Процитовано 30 січня 2025.
  5. ↑ Постмодернізм помер. Хай живе пост-постмодернізм!. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 17 травня 2013. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 19 квітня 2019.
  6. ↑ Дроздовський, Д. І (2025). Метамодернізм як феноменологічна категорія (дискусійні нотатки дослідження Л. Мацевко-Бекерської) (PDF). Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 4: 283—293.
  7. ↑ Маніфест метамодернізму (укр.).
  8. ↑ Bakirov, Denys R. (27 грудня 2018). Християнський метамодернізм. Medium. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 19 квітня 2019.
  9. ↑ Гребенюк, Тетяна Володимирівна (30 листопада 2018). Свобода в літературі метамодерного світу: український вимір. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» (укр.). № 78. ISSN 2227-1864. Процитовано 18 травня 2023.
  10. ↑ Hrebeniuk, Tetiana (13 вересня 2021). ARTYSTYCZNE UCIELEŚNIENIE CECH ‘NOWEJ SZCZEROŚCI’ W POWIEŚCI SOFII ANDRUCHOWYCZ AMADOKA. Studia Ukrainica Posnaniensia (пол.). Т. 9, № 1. с. 131—144. doi:10.14746/sup.2021.9.1.11. ISSN 2720-1953. Процитовано 18 травня 2023.
  11. ↑ Гребенюк, Тетяна (20 грудня 2023). СПІЛЬНИЙ БІЛЬ, ВІЙНА Й ІДЕНТИЧНІСТЬ: НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО МЕТАМОДЕРНІЗМУ. Сучасні літературознавчі студії (укр.) (20): 30—58. doi:10.32589/2411-3883.20.2023.293539. ISSN 2411-3883.
  12. ↑ Шимчишин, Марія (2022). РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА І СТРУКТУРА ВІДЧУТТЯ МЕТАМОДЕРНІЗМУ. Сучасні літературознавчі студії (укр.). № 19. с. 57—62. doi:10.32589/2411-3883.19.2022.274081. ISSN 2411-3883. Процитовано 18 травня 2023.
  13. 1 2 Метамодерн — новый способ смотреть на мир. Newtonew — медиа о современном образовании. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019.
  14. ↑ Dember, Greg (26 липня 2021). After Postmodernism: Eleven Metamodern Methods in the Arts. Medium (англ.). Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  15. 1 2 3 4 5 Dember, Greg (17 квітня 2017). After Postmodernism: Eleven Metamodern Methods in the Arts. Medium.com. Процитовано 30 січня 2025.
  16. ↑ Walter, Damien (29 червня 2023). The Spiderverse and the metamodern mythos. Medium (англ.). Процитовано 7 лютого 2025.
  17. ↑ Скубіна, Наталія Сергіївна (30 грудня 2024). НАРАТИВНА ВІДЕОГРА ЯК МИСТЕЦТВО МЕТАМОДЕРНУ. Culturological Almanac. № 4. с. 256—262. doi:10.31392/cult.alm.2024.4.29. ISSN 2786-7250. Процитовано 8 лютого 2025.
  18. 1 2 Гребенюк, Тетяна Володимирівна (30 листопада 2018). Freedom in the Metamodern World Fiction: the Ukrainian Dimension. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series “Philology” (укр.). № 78. ISSN 2227-1864. Процитовано 7 лютого 2025.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Метамодернізм
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Метамодернізм&oldid=47951186