Миза Лоона
| Миза Лоона ест. Loona mõis | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Координати: 58°19′58″ пн. ш. 22°11′07″ сх. д. / 58.33278° пн. ш. 22.18528° сх. д. | ||||
| Країна | Естонія | |||
| Лоона | село | |||
| Тип | Миза | |||
| Стиль | бароко, класицизм | |||
| Засновник | фон Лоде | |||
| Перша згадка | 1506 рік | |||
| Дата заснування | 1506 | |||
| Початок будівництва | XVI | |||
| Побудовано | XVI століття | |||
|
Основні дати: 1785 | ||||
|
Будівлі: житловий дім | ||||
| Прибудови | каретня, хлів, будинок садівника, стодоли, льох | |||
| Статус | пам'ятка культури[1] | |||
| Стан | відреставрована | |||
| Сайт | loonamanor.ee | |||
  Миза Лоона Миза Лоона (Естонія) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Ми́за Лоона (ест. Loona mõis) — лицарська миза, розташована у селі Лоона в повіті Сааремаа на заході Естонії. Зведена у середні віки як замок, вона зазнала перебудов і згодом набула вигляду приватної садиби. Завдяки своїй архітектурній та історичній цінності в 1998 році оголошена пам'яткою культури[1]. Є об'єктом місцевого туризму, виконує функції адміністративної будівлі національного парку Вільсанді.
Історія[ред. | ред. код]
У писемних джерелах миза Лоона вперше згадана 1506 року під німецькою назвою Kadvel або Kaddel[2]. На той час вона була васальним замком, що належав німецькій родині фон Лоде. Наприкінці XVI — початку XVII століття феодальну споруду зруйнували, а на її місці звели одноповерхову садибу з центральним комином[3]. При цьому нижня частина замкових стін стала фундаментом нової будівлі, ці залишки можна і сьогодні побачити в її підвалі. Точний опис того будинку до нас не дійшов, однак відомо, що перебудова 1785—1786 років надала йому барокових рис з елементами класицизму[4]. Одночасно з мизою змінили свій вигляд і господарські будівлі[5]. Відтоді архітектурний комплекс мизи Лоона не зазнав жодних змін.
Родині фон Лоде миза належала до 1808 року. Саме від родового прізвища перших власників і походять естонські назви як садиби, так і села, в якому вона розташована. Пізніше миза Лоона належала дворянським родинам Штакельберг, Берг, Остен-Сакен, Експарр, Гойнінген-Гюно. 1820 року миза перейшла у власність Ольги фон Гойнінген-Гюно, однак через земельну реформу, проведену у тому ж році, маєток був конфіскований[5]. Відтоді приватних власників він уже не мав. В XXI столітті держава передала мизу національному парку Вільсанді, адміністрація якого облаштувала в садибі інформаційний центр, музей, ресторан і готель.
Опис[ред. | ред. код]
Архітектурний ансамбль мизи Лоона включає житловий будинок, парк з під'їзною алеєю[6] та комплекс колишніх господарських споруд, таких як: каретня[7], парковий будинок (будинок садівника)[8], хлів[9], стодоли[10][11] і молочний льох[12][13]. Кожен з цих об'єктів занесений до реєстру культурної спадщини Естонії як окрема пам'ятка.
Головний будинок мизи Лоона — це одноповерхова будівля прямокутної форми з просторою мансардою. Вона зведена з місцевого доломіту на досить високому фундаменті, тому ґанок переднього фасаду оформлений у вигляді двох сходових маршів з балюстрадою. Ґанок творить єдине ціле з під'їзною дорогою, як це характерно для барокового стилю, водночас він має трикутний фронтон, характерний для класицизму[4]. Задній фасад також має окремі входи, однак позбавлений декоративних елементів.
Усі господарські будівлі одноповерхові, за місцевою традицією їх завершують просторі високі горища. У каретні таке горище навіть має окремий вхід (стаціонарні сходи). Весь архітектурний комплекс мизи був відреставрований в 1997 році, при цьому на всіх будівлях поновили черепичну покрівлю, оштукатурили стіни. Хлів — єдина споруда з натурального каменю, стіни якої не мають сучасного покриття[9]. Слід зазначити, що в жодній з будівель мизи Лоона автентичні інтер'єри не збереглися.
Наразі в головній будівлі мизи працюють готель і ресторан для відвідувачів національного парку. В ній також діє постійна виставка акварелей і сувенірного посуду, виготовленого місцевими художниками. У просторому приміщенні колишнього хліва облаштовано інформаційний центр для туристів, експозиції якого знайомлять з історією природоохоронної справи в Естонії та історією національного парку Вільсанді зокрема. В центрі можна отримати різноманітну довідкову інформацію про туристичні маршрути, розваги і послуги, які пропонують відвідувачам установи. У колишньому парковому будинку тепер розміщено постійну експозицію викопних решток, тому його іноді неофіційно називають «Домом каміння»[13][14]. Ця колекція знайомить із геологічною історією Вільсанді, рідкісними за ступенем збереженості зразками скам'янілостей, серед яких вимерлі мешканці прадавніх морів: строматопори, корали тощо.
Площа парку становить 4 га[6].За спогадами Петера фон Гойнінген-Гюно, парк мизи раніше прикрашали доломітова скульптура лева, павільйон, невеликий басейн, а оточувала огорожа з кам'яних стовпців із дерев'яними перилами у вигляді призахідного сонця. Жоден з цих декоративних елементів до сьогодні не зберігся. Однак в незмінному вигляді дійшли описані ним під'їзна алея, обсаджена кленами, галявина перед будинком і кам'яні огорожі[2] у господарській частині парку[13]. За життя цього власника в парку росло багато плодових дерев, серед яких він згадував яблуні, груші, сливи, вишні, аґрус, смородину, порічки, малину, суниці. Дерева росли і перед фасадом садиби. Прикрашали околиці мизи квітучі кущі і трави: троянди, жасмин, бузок, лілії, тюльпани, нарциси, півонії[5]. Сучасний вигляд парку дещо скромніший: в ньому нема різнобарв'я квітів, дизайн імітує природні насадження, високі дерева перед фасадом вирубані.
Околиці[ред. | ред. код]
Миза Лоона знаходиться у центрі національного парку Вільсанді, який сам по собі вже є туристичною принадою. Крім виставок і музейних експозицій, які вона пропонує відвідувачам, працівники мизи організовують екскурсії різного ступеня складності о будь-якій порі року[5]. Поблизу мизи є й інші цікаві об'єкти — городище (поселення рибалок і мисливців на тюленів), датоване кам'яною добою, підземне кладовище XIII сторіччя, лісовий парк Міку з туристичною стежкою. Від мизи у бік Кійрассааре веде старий портовий шлях[13]. За 5 км від мизи Лоона знаходиться селище Кіхельконна[14] зі старовинною Кіхельконнською церквою, дзвіницею, кладовищем, причому готичну вежу церкви видно з території мизи.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kultuurimälestiseks tunnistamine [Визнання пам'яток культури]. riigiteataja.ee ((ест.)) . 27 жовтня 1998. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ а б 20833 Loona mõisa piirdemüürid [20833 Кам'яні огорожі мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ Loona mõis [Миза Лоона]. kaitsealad.ee ((ест.)) . Процитовано 20 травня 2019.[недоступне посилання]
- ↑ а б 20831 Loona mõisa peahoone [20831 Головна будівля мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ а б в г Mõis [Миза]. loonamanor.ee ((ест.)) . 27 жовтня 1998. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ а б 20832 Loona mõisa park [20832 Парк мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ 20838 Loona mõisa tõllakuur [20838 Каретня мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ 20837 Loona mõisa pargimaja [20837 Парковий будинок мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ а б 20836 Loona mõisa laut [20837 Хлів мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ 20834 Loona mõisa ait 1 [20834 Прибудова 1 мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ 20835 Loona mõisa ait 2 [20835 Прибудова 2 мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ 20839 Loona mõisa kaev [20839 Льох мизи Лоона]. register.muinas.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ а б в г Sepp M. Vilsandi rahvuspark [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — 2016. — 16 с.(ест.)
- ↑ а б Vilsandi rahvuspargi külastuskeskus [Відвідувацький центр національного парку Вільсанді]. loodusegakoos.ee ((ест.)) . Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 17 травня 2019.