Черепиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черепичний дах XVIII ст., Швеція

Черепи́ця[1], також дахі́вка[2][3] — вид будівельних покрівельних матеріалів, що має вигляд випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток.

Черепиця є пористим матеріалом, котрий активно дихає, пропускає водяний пар і не протікає, хоча поглинає воду. За відсутності опадів вона швидко висихає. При технологічній обробці глини з відповідним мінералогічним і гранулометричним складом отримують структуру кераміки з потрібною орієнтацією зерен та допустимим діаметром пор. Це забезпечує морозостійкість черепиці. Висока морозостійкість дає змогу використовувати керамічну дахівку за будь-яких кліматичних умов. Вона вогнетривка, тобто не горить, на відміну від більшості покрівельних матеріалів, надзвичайно стійка до агресивних (кислотного, лужного або загазованого) середовищ, а також до ультрафіолетового випромінювання, що забезпечує сталий колір покриття.

Термінологія[ред. | ред. код]

Давньогрецька черепиця
Плоска й жолобчаста антична черепиця

Термін черепиця пов'язаний з череп (первісне значення — «глиняний горщик»), черепок[4]Словарі української мови Б. Д. Грінченка «черепицею» називається шар бракованого посуду, використовуваний як підставка під випалювані вироби в гончарній печі)[5]. Аналогічно називається матеріал у деяких інших слов'янських мовах: рос. черепица, серб. цреп/crep, хорв. crijep. Інша назва дахівка пов'язана з дах (як пол. dachówka та біл. дахоўка); більшість словників тлумачать цей термін як дахове покриття взагалі[6][3].

Історія черепиці[ред. | ред. код]

Ziegel-grun.jpg

Історія керамічної черепиці налічує кілька тисячоліть. Нею крили дахи вже у Стародавньому Римі та Стародавній Греції[7]. Власник цегельні Мілой в Аргосі (Греція) у 2300 р. до н. е. використовує для покриття власного будинку першу черепицю, а у 450 р. до н. е. в Римі виготовляють «коринфську» черепицю[8]. Антична черепиця була двох видів: плоска (tegula) і жолобчаста (imbrex).

Черепиця поч. 20 ст. з тавром Guichard Carvin & C Seon S Andre Marseille, знайдена в Маріуполі.

Довгий час цей матеріал мав лиш одну ваду — щоб покрівля не протікала, черепицю треба було встановлювати, накладаючи одну на одну, як риб'ячу луску, до того ж у кілька шарів. 1840 року брати Джилардоні винайшли спеціальну профільовану черепицю, що дозволило ефективно використовувати майже всю її поверхню, та ще й крити в один шар, а спеціальні виступи та пази робили таке покриття надзвичайно міцним. У 1850 році компанія братів Джилардоні розробила ще досконаліші варіанти черепиці з подвійним блокуванням, яка незабаром отримала найвищі нагороди Всесвітніх виставок у Парижі 1855, 1867, 1889 і 1900 років.

У 1844 році, в Німеччині Адольфом Крохером била розроблена технологія цементно-піщаної черепиці та налагоджена перша лінія з її виготовлення.

В Україні розпочав масово випуск різного ґатунку черепиці Іван Левинський. Він збудував фабрику штучного каменю й дахівки Івана Левинського у 1888 році[9]. Поступово фабрика розбудовується і стає однією з найбільших в Галичині, спочатку працювало 25 робітників а у розквіті фабрики — 800[10].

Види[ред. | ред. код]

Розрізняють такі види черепиці:

Форма черепиці[ред. | ред. код]

За формою і методом пресування, черепиця підрозділяється на пазову (штамповану і стрічкову)[11] і плоску (стрічкову); крім того, для покриття гребенів даху випускається гребенева черепиця.

Колір черепиці[ред. | ред. код]

Гра кольорів — елемент архітектурного рішення

Сучасні умови виробництва дають змогу випускати черепицю різних кольорів. Залежно від складу глин і режиму випалювання вона може мати натуральне забарвлення — від цегляно-червоного до жовто-сірого кольору.

Крім класичних червоних, коричневих, чорних і кам'яно-сірих відтінків вона може бути блакитного, темно-зеленого, кольору фісташок, темно-синього, пофарбованою як по всій товщині, так і лише по поверхні. Фарби, які використовують для виготовлення кольорової дахівки, стійкі до атмосферних явищ і не впливають негативно на її міцність.

У декоративних цілях черепицю інколи покривають кольоровою глазур'ю або ангобом. Цементна дахівка може бути забарвлена атмосферостійкою фарбою по всій товщі або по поверхні.

Покриття черепиці[ред. | ред. код]

Залежно від вигляду покриття, дахівка буває натуральна (без додаткового покриття), ангобована або глазурована.

  • Ангоб — це змішана з водою порошкоподібна глина, в яку додані різні мінеральні речовини, що дають при випаленні відповідні кольори і відтінки. Ангоб мав широке поширення в античному керамічному виробництві.
  • Полива (глазур) — склоподібна маса, що містить оксиди металів, яку наносять на поверхню заготовки черепиці перед випаленням. При високих температурах глазур твердне, утворюючи глянсовий захисний шар по всій поверхні дахівки.

Виробництво черепиці[ред. | ред. код]

Процес виробництва керамічної черепиці можна розділити на п'ять етапів — глиняній заготовці спочатку надають форму, її сушать, зверху наносять покриття (ангоб або глазур), за винятком варіанту натуральної черепиці (без додаткового покриття), а потім обпалюють в печі тунельного типу при температурі близько 1 000 °C.

За стандартом глиняна дахівка повинна мати правильну форму, гладку поверхню і рівні краї, якщо ви легко стукнете по ній сталевим молотком — звук має бути чистий, а не уривчастий чи дрижачий.

Переваги і недоліки черепиці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Черепиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Русско-украинский политехнический словарь. — 2013.
  3. а б Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  5. Черепиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Дахівка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Антикварна «євро-черепиця» та її епігони
  8. Божко І. С. Застосування керамічної черепиці — традиція, перевірена часом
  9. Іван Левинський — підприємець, архітектор і меценат.
  10. Фабрика кахлевих печей. Іван Левинський. Невідомий Львів
  11. Німецька керамічна дахівка CREATON Пазова

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans Jürgen Krolkiewicz: Der Dachziegel — eine historische Betrachtung. In: DDH Das Dachdecker Handwerk. Rudolf Müller, Köln 2004/2005, ISSN 0172-1003.
  • Willi Bender: Lexikon der Ziegel. 2. Auflage. Bauverlag, Berlin 1995, ISBN 3-7625-3156-0.
  • M. Kornmann und CTTB: Clay bricks and roof tiles, manufacturing and properties. LaSim, Paris 2007, ISBN 2-9517765-6-X.

Посилання[ред. | ред. код]

Полімерпіщана черепиця Пан-Пласт