Черепиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дахівкове покриття будинку у Лісабоні, Португалія

Черепи́ця[1][2], також дахі́вка[2][3][4][5][6][7] — вид будівельних покрівельних матеріалів, що має вигляд випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток.

Дахівка є пористим матеріалом, котрий активно дихає, пропускає водяну пару і не протікає, хоча поглинає воду. За відсутності опадів вона швидко висихає. При технологічній обробці глини з відповідним мінералогічним і гранулометричним складом отримують структуру кераміки з потрібною орієнтацією зерен та допустимим діаметром пор. Це забезпечує морозостійкість черепиці. Висока морозостійкість дає змогу використовувати керамічну дахівку за будь-яких кліматичних умов. Вона вогнетривка, тобто не горить, на відміну від більшості покрівельних матеріалів, надзвичайно стійка до агресивних (кислотного, лужного або загазованого) середовищ, а також до ультрафіолетового випромінювання, що забезпечує сталий колір покриття.

Термінологія[ред. | ред. код]

Давньогрецька черепиця
Плоска й жолобчаста антична черепиця

Термін черепиця пов'язаний з череп (первісне значення — «глиняний горщик»), черепок (уламок, осколок розбитого глиняного, фарфорового, фаянсового та ін. виробу)[8], у Словарі української мови Б. Д. Грінченка «черепицею» називається шар бракованого посуду, використовуваний як підставка під випалювані вироби в гончарній печі[9]. Дещо подібно називається матеріал у деяких інших слов'янських мовах: рос. черепица, серб. цреп/crep, хорв. crijep; зі слов'янських походять його назви в узбецькій (cherepitsa), литовській (čerpė) та угорській (cserép) мовах. Інша назва дахівка[5][2][4][10] пов'язана з дах (як пол. dachówka та біл. дахоўка); у Грінченка слово «дахівка» не згадується, в СУМ-11 слово тлумачиться як «покрівельний матеріал»[11].

Історія дахівки[ред. | ред. код]

Ziegel-grun.jpg

Історія керамічної черепиці налічує кілька тисячоліть. Нею крили дахи вже у Стародавньому Римі та Стародавній Греції][12]. Власник цегельні Мілой в Аргосі (Греція) у 2300 р. до н. е. використовує для покриття власного будинку першу черепицю, а у 450 р. до н. е. в Римі виготовляють «коринфську» дахівку[13]. Антична дахівка була двох видів: плоска (tegula) і жолобчаста (imbrex).

Черепиця поч. 20 ст. з тавром Guichard Carvin & C Seon S Andre Marseille, знайдена в Маріуполі.

Довгий час цей матеріал мав лиш одну ваду — щоб покрівля не протікала, черепицю треба було встановлювати, накладаючи одну на одну, як риб'ячу луску, до того ж у кілька шарів. 1840 року брати Джилардоні винайшли спеціальну профільовану черепицю, що дозволило ефективно використовувати майже всю її поверхню, та ще й крити в один шар, а спеціальні виступи та пази робили таке покриття надзвичайно міцним. У 1850 році компанія братів Джилардоні розробила ще досконаліші варіанти черепиці з подвійним блокуванням, яка незабаром отримала найвищі нагороди Всесвітніх виставок у Парижі 1855, 1867, 1889 і 1900 років.

На теренах України дахівка використовувалася здавна. Під час розкопок комарівського поселення виявлено горно та дахівку, яка датується кінцем ІІ ст. н. е. або початком ІІІ ст. н. е. Знайдена дахівка відзначається високим рівнем випалу, її форма чотирикутна, товщина 1,5—2 см[14].

Вже на початку XV сторіччя у Львові виготовлялася дахівка для покриття оборонних споруд: веж та ґанків на мурах[15]. Найімовірніше це була дахівка з червонопаленої глини. У XVII ст. будівлі монастиря Бернардинів були покриті червоною полив'яною дахівкою «бобровий хвіст» і «карпівка»[16].

В Україні масове виробництво різного ґатунку дахівки було налагоджене галицьким архітектором та підприємцем Іваном Левинським. Він заклав фабрику штучного каменю й дахівки Івана Левинського[17] у 1888 році[18]. Поступово фабрика розбудовується і стає однією з найбільших у Галичині, — спочатку працювало 25 робітників, а у розквіті фабрики — 800[19].

На початку XX століття в Дрогобичі було спеціально збудовано цегельню Корнгабера[20], яка виготовляла цеглу для будівництва в'язниці «Бриґідки» нині (Дрогобицька виправна колонія № 40). Цегельня також виго­товляляла й червону дахівку, для покрівлі в'язниці[21].

Види[ред. | ред. код]

Розрізняють такі види дахівки:

Форма дахівки[ред. | ред. код]

За формою та методом пресування, дахівка підрозділяється на пазову (штамповану і стрічкову) та плоску (стрічкову); крім того, для покриття гребенів даху випускається гребенева дахівка[24].

Колір дахівки[ред. | ред. код]

Гра кольорів — елемент архітектурного рішення

Сучасні умови виробництва дають змогу випускати черепицю різних кольорів. Залежно від складу глин і режиму випалювання вона може мати натуральне забарвлення — від чорного[25] до жовто-сірого кольору.

Черепичний дах XVIII ст., Швеція

Крім класичних червоних, коричневих, чорних та кам'яно-сірих відтінків вона може бути блакитного, темно-зеленого, кольору фісташки, темно-синього, пофарбованою як по всій товщині, так і лише по поверхні. Фарби, які використовують для виготовлення кольорової дахівки, стійкі до атмосферних явищ і не впливають негативно на її міцність.

З декоративною метою дахівка інколи покривають кольоровою глазур'ю або ангобом. Цементна дахівка може бути забарвлена атмосферостійкою фарбою по всій товщі або по поверхні.

Покриття черепиці[ред. | ред. код]

Залежно від вигляду покриття, дахівка буває натуральна (без додаткового покриття), ангобована або глазурована.

  • Ангоб — це змішана з водою порошкоподібна глина, в яку додані різні мінеральні речовини, що дають при випаленні відповідні кольори і відтінки. Ангоб мав широке поширення в античному керамічному виробництві.
  • Полива (глазур) — склоподібна маса, що містить оксиди металів, яку наносять на поверхню заготовки черепиці перед випаленням. При високих температурах глазур твердне, утворюючи глянсовий захисний шар по всій поверхні дахівки.

Виробництво черепиці[ред. | ред. код]

Процес виробництва керамічної черепиці можна розділити на п'ять етапів — глиняній заготовці спочатку надають форму, її сушать, зверху наносять покриття (ангоб або глазур), за винятком варіанту натуральної черепиці (без додаткового покриття), а потім обпалюють в печі тунельного типу при температурі близько 1 000 °C.

За стандартом глиняна дахівка повинна мати правильну форму, гладку поверхню і рівні краї, якщо ви легко стукнете по ній сталевим молотком — звук має бути чистий, а не уривчастий чи дрижачий.

Переваги і недоліки черепиці[ред. | ред. код]

Предмет колекціонування[ред. | ред. код]

Черепиця з різних епох і майстерень має відмінності. Тому черепиця стародавніх зразків стала предметом колекціонування. Її залюбки збирають приватні колекціонери і музеї архітектури. Справа важлива ще й тому, що черепиця містить тавро майстерень. Важливо це і для реставраційних робіт.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Черепиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Дмитро Яворницький. Словник української мови. — Катеринослав: Слово, [1920.]
  3. Русско-украинский политехнический словарь. — 2013.
  4. а б Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  5. а б Кость Кисілевський. «Словничок української мови і головні правописні правила та замітки до відміни». 1927
  6. Засади унормування української фахової термінології. Стандартування термінології. Стандартизація української термінології
  7. Павло Штепа. Знадібки до словника чужослів. Торонто, 1967
  8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  9. Черепиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. Полюхович Д. Антикварна «євро-дахівка» та її епігони//Zbruč, 07.02.2015
  11. Дахівка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Полюхович Д. Антикварна «євро-дахівка» та її епігони//Zbruč, 07.02.2015
  13. Божко І. С. Застосування керамічної дахівки—традиція, перевірена часом.//Lviv Polytechnic National University Institutional Repository, 2011 УДК 72.035
  14. Володимир Цигилик. До питання зародження скляного виробництва на Прикарпатті. Архівовано 28 серпень 2018 у Wayback Machine. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 10
  15. Гранкін П. З історії львівських дахів (XV—XIX ст.). — Львів: Центр Європи, 2011. — С. 84—88.
  16. Присяжний К. В. Львів — зміни силуету. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — № 716 (2011)
  17. Колишня фабрика штучного каменю й дахівки І. Левинського (Львів) Wikimapia
  18. Іван Левинський — підприємець, архітектор і меценат.
  19. Фабрика кахлевих печей. Іван Левинський. Невідомий Львів
  20. Богдан Лазорак. Два епізоди про модернізацію «австрійського Дрогобича»: старі вулиці «по-новому» і «непровінційна» мрія про трамвай (1901, 1909—1914 роки). Актуальні питання гуманітарних наук. — 2014. — Вип. 8. — С. 32-38
  21. Фабрика дахівов. Дрогобич Стародавній. 13 березня 2014
  22. Осип Білоскурський. Глиняна дахівка та як виробляти її ручним та машиновим способом. — Харків: Державне видавництво України, 1930. — 92 с
  23. Дерев'яна дахівка. Superdim.info
  24. Божко І. С. Застосування керамічної дахівки — традиція, перевірена часом / І. С. Божко // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2011. — № 716 : Архітектура. Ландшафт дахів історичного центру міста: проблеми збереження і регенерації. — С. 43–50.
  25. Краєзнавці передали до музею Калущини стародавню дахівку. ФОТО. Газета «ВІКНА»
  26. Цісарська Коломия

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans Jürgen Krolkiewicz: Der Dachziegel — eine historische Betrachtung. In: DDH Das Dachdecker Handwerk. Rudolf Müller, Köln 2004/2005, ISSN 0172-1003.
  • Willi Bender: Lexikon der Ziegel. 2. Auflage. Bauverlag, Berlin 1995, ISBN 3-7625-3156-0.
  • M. Kornmann und CTTB: Clay bricks and roof tiles, manufacturing and properties. LaSim, Paris 2007, ISBN 2-9517765-6-X.

Посилання[ред. | ред. код]