Льох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наземний льох. Етнографічний парк в Ольштинеку, Польща

Льох[1], також пивни́ця[2], погріб[3] — заглиблена у землю споруда (сховище) для цілорічного зберігання харчових продуктів. Може бути розміщена окремо або під житловим будинком, господарською будівлею.

Невіддільна споруда більшості українських селянських господарств. Важко собі уявити сільські подвір'я без цієї споруди. Здавна в них запасали і зберігали протягом тривалого часу продукти, овочі, фрукти, варення, соління.

В ході реалізації австрійської програми міграції німців до Галичини в XVIII і XIX ст., яка передбачала споруджування державним коштом приватних житлових (та інших) споруд для мігрантів, будинки складалися із сіней, комори, та п'яти житлових приміщень. Під багатьма будинками німецьких поселенців споруджувалось одна або дві камери підвальних приміщень — пивниць[4].

Види льохів[ред. | ред. код]

  • Заглиблений земляний;
  • Наземний земляний;
  • Насипний;
  • Пристінний льох, наземний прибудований;
  • Бетонний (цегляний) льох.
  • Підвал будинку (підпілля)

Влаштування[ред. | ред. код]

Напівзруйнований погрібник. Садиба Меліхово

Найбільш поширена конструкція погреба являє собою яму з критим верхом і укріпленими стінами або ж нижню нежитлову частину будинку, підвал. Стіни льоху зазвичай виконують з цегли, каменю, бетону, дерева та інших будівельних матеріалів. У щільному ґрунті стіни не облицьовують взагалі (наприклад, льох-глечик)[5]. У погребі постійно зберігаються певні умови:

  • затемнення;
  • свіже, чисте повітря;
  • знижена температура[5].

У разі окремого розташування погреба над ним встановлюється легка надбудова — погрібни́к[6], що зачиняється дверима. Для вентиляції погреби оснащують витяжною трубою з дефлектором.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Льох // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пивниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Погріб // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, число 8 // за ред. І. Могилич, В. Слободян, Львів: Укрзахідпроектреставрація, 1997.—144с.:іл ISBN 966-95066-2-1
  5. а б Погреб // Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. — М. : Государственное Научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1959. (рос.)
  6. Погрібник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник, Київ: Довіра, 2006. — 703 с.

Посилання[ред. | ред. код]