Чернявський Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Федорович Чернявський
Чернявський Микола.jpg

Микола Чернявський
Народився 22 грудня 1867 (3 січня 1868)(1868-01-03)
Торська Олексіївка
Помер 19 січня 1938(1938-01-19) (70 років)
Херсон
розстріл
Поховання невідоме
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Проживання Катеринослав, Чернігів, Херсон
Діяльність педагог, земський діяч
Відомий поет

Мико́ла Фе́дорович Черня́вський (22 грудня 1867 (3 січня 1868)(18680103) — † 19 січня 1938), поет, педагог і земський діяч родом Торської Олексіївки (тепер — село Шахове, Добропільський район, Донецька область), Бахмутський повіт Катеринославської губернії, син священика.

Згодом його сім'я переїхала у Божедарівку Слов'яносербського повіту.

Життєпис[ред.ред. код]

Про своє народження Микола Чернявський написав так:

«Перед Різдвом 1867 року, 22 грудня (за новим стилем 3 січня 1868 р.), під солом’яною стріхою, в селі Торській Олексіївці (або Шаховій) Бахмутського повіту, побачив світ Божий. У сім’ї молодого диякона, четвертою дитиною було вписане моє ім’я в книгу буття… Охрестили, дали ім’я Микола й 24 грудня, на Святвечір, коли по селу лунали співи колядників, святкували мої перші іменини… Водою з річки Торця (колишній Тор) була наповнена купіль моя…».

Через два роки його батька з диякона висвятили на священика й дали приход у селі Новобожедарівці, Слов'яносербського повіту. це село, розташоване над Північним дінцем, межувало з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякіиській, перші три роки хлопець учився в початковій, так званій народній Школі.

Далі навчання пішло стежкою, звичайною для попівських дітей. Щоб вступити в духовну школу, хлопець півроку готується до іспитів у приватного вчителя, а потім ще півроку у попа.

Це дає свої наслідки, його зараховують до Бахмутської духовної школи, а після закінчення її — у Катеринославську семінарію.

Закінчив Катеринославську Духовну Семінарію.

З 1889 учителював у Бахмутській духовній школі, цього разу уже в становищі вчителя. Після дванадцяти років учителювання він кидає бурсу і 1901 року переїздить до Чернігова.

1901—1903 працював земським статистиком у Чернігові, з 1903 жив у Херсоні та до 1919 працював там у губернію земстві, пізніше вчителював.

У 1903 році Микола Федорович переїхав у свій будинок на Пестелевському проїзді (нині — вул. Перекопська). У теперішній час будинок Чернявського використовується як приватне майно. Біля парадного входу встановлено дві пам'ятні таблички, присвячені Чернявському і Коцюбинському.

У 1917 році очолив товариство «Українська Хата в Херсоні». Постання Української держави у 1917 році Чернявський привітав, але активної участи в її розбудові не взяв та по її поразці залишився під совєтами, хоч радянським письменником теж не став і з 1933 року зовсім перестав друкуватися. Пізніше був репресований, а твори його були заборонені; реабілітований по смерті Й. Сталіна. Але радянська критика і після реабілітації закидає Чернявському український націоналізм.

Довгий час помилково вважалося, що М.Чернявский загинув у 1948 році. Лише у 1992 році пошуковці встановили справжню дату смерті письменника. Він був розстріляний опівночі з 19 на 20 січня 1938 року.[1][2]

Виписка з акту свідчить:

« Постановление Тройки УНКВД по Николаевской области от 27 ноября 1937 года о расстреле Чернявского Николая Федоровича, 1867 г. приведено в исполнение 19 января 1938 года в 24 часа*. И.о. начальника Херсонского горотдела НКВД Павленко.  »

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського. 1938, 19-20 січня Довідка з прокуратури Херсонської області від 12.09.1997 р. про реабілітацію М.Чернявського 31 жовтня 1955 р.

Микола Федорович Чернявський був реабілітований у 1955 році. Відродження його імені почалося з 1964 року, коли донецький літературознавець В. В. Костенко надрукував у видавництві «Донбас» літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях М. Ф. Чернявського «На шляхах велелюдних». У 1966 році в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Будинок, у якому мешкав Чернявський Меморіальні дошки на будинку Миколи Чернявського. Херсон, вул. Перекопська, 18

  • В 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-музей письменника.
  • Кімнату-музей у 90-х роках було обладнано і на територіï Артемівського краєзнавчого музею, в якому представлено «бахмутський» період творчості письменника[3].
  • Ім'ям поета названо вулицю в районному центрі в місті Добропілля.

Творчість[ред.ред. код]

Перші вірші Чернявського датовані 1889. Окремі збірки поезій:

  • «Пісні кохання» (1895)
  • «Донецькі сонети» (1898)
  • «Зорі» (1903)

Крім того, Чернявський брав участь у виданні альманахів «Дубове листя», «З потоку життя», «Перша ластівка»; друкувався в журналах «ЛНВ», «Правда», «КСт.» й ін., а за радянського часу в журналах «Життя й Революція», «Червоний Шлях», «Зоря».

У тематично багатій ліриці Чернявського особливо визначається писана під впливом фольклору й Т. Шевченка любовна поезія, історичні твори, присвячені Козаччині та Гетьманщині, зокрема добі Б. Хмельницького, патріотичні вірші, присвячені Україні, пейзажна лірика тощо.

« Засну і чую в тій хвилині,

Як ліс шумить, співа дівчина,

Йдучи надвечір до криниці,

Як дзвін гуде в старій дзвіниці.

І бачу рідні гори білі,

Понад Дінцем в гаю блукаю

І давніх днів утіхи милі

Вві сні я знов переживаю.

 »

У дореволюційній поезії Чернявський — один з найвизначніших майстрів сонета, зокрема в «Донецьких сонетах» він перший в українській поезії створив жанрові картини з життя донецького селянства і робітництва. Писав також оповідання, спогади тощо. У 1894 році переклав «Слово о полку Ігореві».

Найповніше видання творів Чернявського: «Твори», т. І—X (1927—1931). Після реабілітації вийшли короткі вибірки: «Поезії» в одному томі (1959) і «Твори», т. I—II (1966). Повна бібліографія творів Ч. у біо-бібліографічному словнику «Укр. письменники» (т. III, 1963).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]