Чернявський Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Федорович Чернявський
Чернявський Микола.jpg

Микола Чернявський
Народився 22 грудня 1867 (3 січня 1868)(1868-01-03)
Торська Олексіївка
Помер 19 січня 1938(1938-01-19) (70 років)
Херсон
розстріл
Поховання невідоме
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Проживання Катеринослав, Чернігів, Херсон
Діяльність педагог, земський діяч
Відомий поет
s: Роботи у Вікіджерелах
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Мико́ла Фе́дорович Черня́вський (22 грудня 1867 (3 січня 1868)(18680103) — † 19 січня 1938), поет, педагог і земський діяч родом Торської Олексіївки (тепер — село Шахове, Добропільський район, Донецька область), Бахмутський повіт Катеринославської губернії, син священика.

Згодом його сім'я переїхала у Божедарівку Слов'яносербського повіту.

Життєпис[ред.ред. код]

Про своє народження Микола Чернявський написав так:

«Перед Різдвом 1867 року, 22 грудня (за новим стилем 3 січня 1868 р.), під солом’яною стріхою, в селі Торській Олексіївці (або Шаховій) Бахмутського повіту, побачив світ Божий. У сім’ї молодого диякона, четвертою дитиною було вписане моє ім’я в книгу буття… Охрестили, дали ім’я Микола й 24 грудня, на Святвечір, коли по селу лунали співи колядників, святкували мої перші іменини… Водою з річки Торця (колишній Тор) була наповнена купіль моя…».

Через два роки його батька з диякона висвятили на священика й дали приход у селі Новобожедарівці, Слов'яносербського повіту. це село, розташоване над Північним дінцем, межувало з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякіиській, перші три роки хлопець учився в початковій, так званій народній Школі.

Далі навчання пішло стежкою, звичайною для попівських дітей. Щоб вступити в духовну школу, хлопець півроку готується до іспитів у приватного вчителя, а потім ще півроку у попа.

Це дає свої наслідки, його зараховують до Бахмутської духовної школи, а після закінчення її — у Катеринославську семінарію.

Закінчив Катеринославську Духовну Семінарію.

З 1889 учителював у Бахмутській духовній школі, цього разу уже в становищі вчителя. Після дванадцяти років учителювання він кидає бурсу і 1901 року переїздить до Чернігова.

1901—1903 працював земським статистиком у Чернігові, з 1903 жив у Херсоні та до 1919 працював там у губернію земстві, пізніше вчителював.

У 1903 році Микола Федорович переїхав у свій будинок на Пестелевському проїзді (нині — вул. Перекопська). У теперішній час будинок Чернявського використовується як приватне майно. Біля парадного входу встановлено дві пам'ятні таблички, присвячені Чернявському і Коцюбинському.

У 1917 році очолив товариство «Українська Хата в Херсоні». Постання Української держави у 1917 році Чернявський привітав, але активної участи в її розбудові не взяв та по її поразці залишився під совєтами, хоч радянським письменником теж не став і з 1933 року зовсім перестав друкуватися. Пізніше був репресований, а твори його були заборонені; реабілітований по смерті Й. Сталіна. Але радянська критика і після реабілітації закидає Чернявському український націоналізм.

Довгий час помилково вважалося, що М.Чернявский загинув у 1948 році. Лише у 1992 році пошуковці встановили справжню дату смерті письменника. Він був розстріляний опівночі з 19 на 20 січня 1938 року.[1][2]

Виписка з акту свідчить:

« Постановление Тройки УНКВД по Николаевской области от 27 ноября 1937 года о расстреле Чернявского Николая Федоровича, 1867 г. приведено в исполнение 19 января 1938 года в 24 часа*. И.о. начальника Херсонского горотдела НКВД Павленко.  »

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського. 1938, 19-20 січня Довідка з прокуратури Херсонської області від 12.09.1997 р. про реабілітацію М.Чернявського 31 жовтня 1955 р.

Микола Федорович Чернявський був реабілітований у 1955 році. Відродження його імені почалося з 1964 року, коли донецький літературознавець В. В. Костенко надрукував у видавництві «Донбас» літературно-критичний нарис про життєвий і творчий шлях М. Ф. Чернявського «На шляхах велелюдних». У 1966 році в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Будинок, у якому мешкав Чернявський Меморіальні дошки на будинку Миколи Чернявського. Херсон, вул. Перекопська, 18

  • В 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-музей письменника.
  • Кімнату-музей у 90-х роках було обладнано і на територіï Артемівського краєзнавчого музею, в якому представлено «бахмутський» період творчості письменника[3].
  • Ім'ям поета названо вулицю в районному центрі в місті Добропілля.

Творчість[ред.ред. код]

Перші вірші Чернявського датовані 1889. Окремі збірки поезій:

  • «Пісні кохання» (1895)
  • «Донецькі сонети» (1898)
  • «Зорі» (1903)

Крім того, Чернявський брав участь у виданні альманахів «Дубове листя», «З потоку життя», «Перша ластівка»; друкувався в журналах «ЛНВ», «Правда», «КСт.» й ін., а за радянського часу в журналах «Життя й Революція», «Червоний Шлях», «Зоря».

У тематично багатій ліриці Чернявського особливо визначається писана під впливом фольклору й Т. Шевченка любовна поезія, історичні твори, присвячені Козаччині та Гетьманщині, зокрема добі Б. Хмельницького, патріотичні вірші, присвячені Україні, пейзажна лірика тощо.

« Засну і чую в тій хвилині,

Як ліс шумить, співа дівчина,

Йдучи надвечір до криниці,

Як дзвін гуде в старій дзвіниці.

І бачу рідні гори білі,

Понад Дінцем в гаю блукаю

І давніх днів утіхи милі

Вві сні я знов переживаю.

 »

У дореволюційній поезії Чернявський — один з найвизначніших майстрів сонета, зокрема в «Донецьких сонетах» він перший в українській поезії створив жанрові картини з життя донецького селянства і робітництва. Писав також оповідання, спогади тощо. У 1894 році переклав «Слово о полку Ігореві».

Найповніше видання творів Чернявського: «Твори», т. І—X (1927—1931). Після реабілітації вийшли короткі вибірки: «Поезії» в одному томі (1959) і «Твори», т. I—II (1966). Повна бібліографія творів Ч. у біо-бібліографічному словнику «Укр. письменники» (т. III, 1963).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]