Святогорівка
| смт Святогорівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Донецька область | ||
| Район/міськрада | Добропільський район | ||
| Рада | Святогорівська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 1422055500 | ||
| Облікова картка | Святогорівка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1775 (244 роки) | ||
| Статус | з 1964 року | ||
| Площа | 5.135 км² | ||
| Населення | ▼ 1880 (01.01.2017)[1] | ||
| Густота | 366,1 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 85020-85021 | ||
| Телефонний код | +380 6277 | ||
| Географічні координати | 48°28′51″ пн. ш. 37°01′48″ сх. д. / 48.48083° пн. ш. 37.03000° сх. д.Координати: 48°28′51″ пн. ш. 37°01′48″ сх. д. / 48.48083° пн. ш. 37.03000° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 129 м | ||
| Водойма | Бик | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Добропілля | ||
| До станції: | 7,1 км | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 6,8 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 76,9 км | ||
| - автошляхами: | 98,5 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 85020, Донецька обл., Добропільський р-н, смт Святогорівка, вул. Поштова, 10, 2-47-04 | ||
| Голова селищної ради | Бєлянкін Віктор Геннадійович | ||
| Карта | |||
  Святогорівка | |||
 Святогорівка | |||
Святого́рівка (до 1900 року — Штепине) — смт в північно-західному Донбасі Добропільського району Донецької області, над річкою Бик; 2 600 мешканців (на 1970 рік). Статус смт отримало у 1966 році. Відстань до райцентру становить близько 6 км і проходить автошляхом Т 0515.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Давні часи
Перші поселенці в верхів'ях річки Бик з'явилися в епоху мезоліту.
Період козаччини[ред. | ред. код]
У XVII столітті на місці нинішнього селища Святогорівка поряд з перетином Муравського і Залозного шляхів, існувала сторожа запорізьких козаків, яка відносилася до Самарської паланки Осіле життя в цих краях зароджується з кінця XVIII в.
Російська імперія[ред. | ред. код]
У 1794 році на річці Бик виникло село Штепине, з 1860 зване Святогорівкою на честь місцевого землевласника Святогора Штепи. У селі — дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, панський будинок, три вітряних млини, кошара … і т. д. Населення складають 186 чоловіків і 155 жінок.
З самого заснування у Святогорівці діяла церква. У 1905 р. в селі збудована сільська земська лікарня, головним лікарем була В. Д. Сангурська. (зараз працює фельдшерсько-акушерський пункт). У 1904 р. в будівлі магазину відкрилася церковно-приходська школа; постійна чотирирічка відкрилася в новій будівлі в 1911 р.
Революція 1917—1922[ред. | ред. код]
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена машинним перекладом або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Після Лютневої революції в селі було створено Громадський комітет який у першому складі проіснував кілька днів: в ньому були місцеві поміщики і кулаки. Перший склад Громадського комітету було ліквідовано селянами замість них поставили 3 середняка і 2 робочих есера.[2]
У 1918 році була створена рада робітничих і селянських депутатів, першим головою був Юдін Григорій Фролович. Був утворений комітет бідняків голова — М Бодашко.
З приходом німців у селі Святогорівка був заарештований цілий ряд селян, до деяких була застосована порка. За розпорядженням німецької влади в волостях були скликані сходи, на яких обиралися волосні земські управи.[3]
У селі була створена підпільна група для боротьби з Гетьманатом серед них були: Клевицького, Опроков, Шатохін.[4]
Для боротьби з окупантами та білогвардійцями був утворений партизанський загін, 11 партизан були схоплені і після катувань страчені.
У роззброєнні гетьманської варти в Гришине під керівництвом петлюрівця сотника Гудвило 19 листопада 1918 року брали участь мешканці села Святогорівка[5]
Наприкінці 1918 року в Святогорівці був організований загін в 100 з гаком людей, який проводив роззброєння куркулів спільно із загонами Криворіжжя та Сергіївки вів бій на хуторі Ново Троїцькому. Найбільш активними учасниками загону були: Тремба убитий в бою, Максименко, Доценко, Дорофеюк та ряд інших.[6]
У 1920-х роках у селі проведена конфіскація поміщицьких земель і передача їх малоземельним селянам.
У Святогорівці був організований загін в 100 з гаком людей, які проводили роззброєння куркулів і спільно із загонами Криворіжжя Сергіївки вів бій на хуторі Ново-Торецькому.26 березня 1921 р махновець Кожин увійшов в село Святогорівку, де «поставив на вуха» місцеву сільраду. На початку квітня Донецька дивізія ВЧК витіснила загони Кожина з Святогорівці, проте незабаром він повернувся сюди.[7]
8 квітня 1921 року Савонов разом з Шкарупа займають Святогорівку, вони захоплюють і рубають 6 червоноармійців 101-го полку ВНУС.
В селі Панківка продовольчий полк в 1921 році затримав бандита Держака Івана який стратив голову Святогорівської Ради Юдіна ГФ . Його привезли в с Святогорівку, скликали жителів села і на сході судили військово-половим судом. Рішення судовища міра покарання-зарубати таблями. Тут же присуд було виконано.
Юдін Григорій Фролович перший голова Святогорівської Ради загинув 1918.
Татарин В. Ф комісар загону самооборони села Святогорівка 1918
Командир загону самооборони села Святогорівка Тремба І. Т. . (1918)
Голова комітету сільської бідноти Бодашко Михаїл 1918
УРСР[ред. | ред. код]
У 1934 р. початкова школа трансформована в семирічку. СОЗи у Святогорівці з'явилися в 1929 р. До війни тут з'явилася млин. У 1930 р. в селі були утворені перші колгоспи («Прапор Комунізму», ім. Сталіна, ім. Шевченка), об'єднані в 1950-х рр. у колгосп ім. Ватутіна (4,6 тис. га сільгоспугідь, з них — 3,9 тис. га оранки, вирощування зернових та овочевих культур, садівництво, м'ясо-молочне тваринництво, 3 комплексні і 2 тракторні бригади, 5 ферм, млин, олійниця, винний цех).
Друга світова війна[ред. | ред. код]
У роки Другої світової війни на території села тричі: в січні 1942; у лютому і вересні 1943 проходили запеклі бої. Село зазнало сильних руйнувань, повністю була знищена лікарня.
Післявоєнні роки[ред. | ред. код]
У 1947 р. у Святогорівці було встановлено пам'ятник воїнам-визволителям, а в 1965 р. — Обеліск Вічної Слави. У радянські часи в селі працювали цегельний і шлакоблоковий заводи міжколгоспної будівельної організації .
Святогорівські шахти[ред. | ред. код]
Про наявність вугілля в районі старого села Святогорівка було відомо ещѐ в 90-х роках XVIII століття. У 1795 році за результатами відбулася експе-
диции в Павлоградський та Бахмутський повіти Новоросійської губернії, гірський інженер І. Брігонцов в своєму рукописі "Керівництво до пізнання, розроблення і употвання кам'яного вугілля … «писав, що» … знаходяться кам'яні вугілля в Павлоградському повіті в селі … Святогорівці ". Однак дане дослідження не отримало широкої розголосу, оскільки рукопис І. Брігонцова загубилася в архіві генерал-губернатора П. А. Зубова. У 80-90-х роках XIX століття розвідку родовища і кустарний видобуток вугілля в районі Святогорівці для потреб власного маєтку вѐл землевласник Я. Д. Подільський. У 1900 році власниця маєтку в Спасько-Михайлівці Е. Ф. Платонова клопотала про будівництво залізниці Гришине — Гаврилівка, з метою оживити вуглевидобуток на Штепінском родовищі, розташованому поблизу села Святогоровка (названо по дублюючому найменуванню села — Штепіно).
Після 1910 року, одночасно з закладанням капітальних рудників в районі східніше села, велася розвідка нових кам'яновугільних ділянок в районі Святогорівці. Якщо в 1911 році орендар Святогіровської гірничозаводської оброчної статті, технік Я. М. Богомолов ніяких розвідок не справляв, то в 1913—1915 роках під розвідкою були одна Святогорівська оброчна стаття А. Г. Редліха, і дві спільних З.Снегірѐвой і Р. Цаліта.
А. Г. Редліх, наприклад, п'ятьма свердловинами розкрив два пласта потужністю близько 0,5 метра. З 1915 року оброчна стаття А. Г. Редліха перейшла С. Іванову. У 1913 році гірничопромисловці клопотали про будівництво окремої залізничої гілки від одного з проміжних роздільних пунктів проектованої зализничної дороги Гришине — Золотий Колодязь по вододілу річок Бик і Самара до вугільному родовищу Нове Штепіно. Однак питання з будівництвом гілки до Нового Штепіно був відкладений до уточнення інформації про запаси родовища.
Святогорівська ЗОШ І—ІІІ ступенів[ред. | ред. код]
У 1904 р. Святогорівці відкрили першу школу в звичайній селянській хаті. В 1911 р. земство побудувало приміщення 4-класної школи. В 1934 р. школа стала семирічною. В 1964 р. до старого будинку школи добудовано приміщення з 8 класними кімнатами і спортзалом. У 1966 р. школа стала середньою. 1975 року збудовано нове типове приміщення школи. При школі були відкриті майстерні.
Релігія[ред. | ред. код]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
У селищі Святогорівка — Успенський храм. Престольне свято: Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня). Настоятель: протоієрей Анатолій Костенко. Адреса: 85020 п. Святогорівка Добропільського р-ну, вул. Шевченка, 49.
Типовий був побудований 1794 році. Знищений 1949 восени. Напівтиповий храм діє з 1950 року.
Підприємства[ред. | ред. код]
- СТОВ «Святогорівське»
Особистості[ред. | ред. код]
- Жданов Віктор Михайлович (1914—1987) — видатний вчений вірусолог з світовим ім'ям, організатор науки і охорони здоров'я.
- Глоба Ю. В. — гірник шахти «Білозірська», Герої Соціалістичної праці.
Голови сільради[ред. | ред. код]
Юдін Тимліій Фроловичь з 1917 року. Вбитий влітку 1918 р.
Сузін
Дудушко Федір Ферсанович
Савостянов Степан Мусійовичь з вересня 1943 р.
Зенін Іван Пилипович з 01.1950 по 09.1950
Кривошеєв Г М з 09.1959 по 03.1961
Маслов Григорій Михайловичь з 04.1951 по 02.1953
Жертви сталінських репресій[ред. | ред. код]
- Прокопенко Іван Якович, 1895 року народження, с. Святогорівка Добропільського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав за місцем народження. Завідуючий магазином Красноар-мійської дільниці Постишівського межрайторгу. Заарештований 9 вересня 1937 року. Даних про вирок немає. Реабілітований у 1939 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Острогорский М. (сост.) Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей стр 237
- ↑ Острогорский М. (сост.) Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей стр 329
- ↑ Острогорский М. (сост.) Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей стр 330
- ↑ Острогорский М. (сост.) Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей стр 331
- ↑ Острогорский М. (сост.) Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей стр 331—332
- ↑ http://www.svyatogorovka.info/publ/jarye_makhnovcy/1-1-0-5
Література[ред. | ред. код]
- Слава і воля Доброго поля. 2010 р.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
