Михайлівська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фортеця святого Михайла

49°19′18″ пн. ш. 36°26′46″ сх. д. / 49.32167° пн. ш. 36.44611° сх. д. / 49.32167; 36.44611
Країна  Україна
Розташування Харківська область, Первомайський район, с. Михайлівка
Будівництво 1731 — 1731
Михайлівська фортеця. Карта розташування: Україна
Михайлівська фортеця
Михайлівська фортеця (Україна)

Михайлівська фортеця (Фортеця святого Михайла до 1738 називалася Кисільна фортеця, Кисіль, Кизіль) — фортеця, споруджена у 1731 році за зразковим проектом фортець Української лінії. Розташована поблизу від села Михайлівка, Первомайського району, Харківської області.

Названа на честь прадіда російської імператриці Анни Іванівни, Михайла, першого царя з Романових на московському престолі.

Історія[ред. | ред. код]

За часів царювання російської імператриці Анни Іванівни, для охорони південного кордону від татар, сформований був ландміліційний корпус. Лівий берег річки Береки був укріплений валом, по валу влаштовані були на відстані редути. Однією з фортець Української лінії зроблена була Михайлівська (первісно Кисільна, за назвою річки Кисіль на якій вона знаходилася) фортеця. В фортеці, полковником Олексієм Калініним, в 1736 році було побудовано храм в ім'я Св. Трійці.[1].

Фортеця Кисельна, в 1738 році перейменована на фортецю Святого Михайла.

При фортеці розміщався 1-й батальйон Слобідського ландміліційного полку (2-й батальйон полку розміщувався в Слобідській фортеці).

В 1770 році піхотні ландміліційські полки увійшли до складу армії, а сам Український корпус було скасовано. З 11-ти ландміліційних полків чотири зберегли свої назви (33-й Єлецький, 34-й Севський, 70-й Ряський та 71-й Бєльовський), інші увійшли до складу інших полків.

Архітектура фортеці[ред. | ред. код]

Земляна, майже квадратна в плані, чотирьохбастіонна. Площа кріпосного двору більше 1,2 га. У північній куртині розташований в'їзд до фортеці, південна — посилена равеліном, спрямованим в бік р. Береки. Протяжність кріпосного валу по зовнішній стороні становить понад 980 м. З третьої на лінії Слобідської та п'ятої — Олексіївської фортецями була з'єднана валом і ровом.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое описаніе Харьковской епархіи. Отдѣленiе 4. — Х.: Университетская типографія, 1857.  —С.167— 462с. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]