Мишуваті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мишуваті
Час існування: еоцен — наш час
37–0 млн років тому
Calomyscus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Гліреси (Glires)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Надродина: Мишуваті (Muroidea)
Illiger, 1811
Родини
дивитись текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Muroidea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Muroidea
EOL logo.svg EOL: 4468899
ITIS logo.svg ITIS: 970141
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 337687

Мишуваті (Muroidea) — надродина гризунів (Glires) з ряду Мишоподібні (Muriformes) — найбільша за видовим і родовим обсягом надродина сучасних ссавців. Вони тісно пов'язані з надродиною стрибакуваті (Dipodoidea), з якими утворюють підряд Мишовидих (Myomorpha). Надродина охоплює понад 1500 видів у 310 родах. Мишуваті поширені в усьому світі, крім Антарктиди і на багатьох океанських островах. Вони займають різноманітні екосистеми, від сухих пустель до вологих тропічних лісів, від тундри і рідколісся помірного поясу до саван. Деякі види напівводні; інші живуть під землею; інші проводять все своє життя під пологом тропічних лісів.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Статурою тварини значно відрізняються. Довжина тіла разом з хвостом становить від менше ніж 100 мм (і вагою 7–8 гр.) у Baiomys до 800 міліметрів і більше у Phloeomys і Cricetomys. Найбільшої ваги тіла досягає ондатра — 1,8 кг. Хвіст, як правило, тонкий і має рогові лусочки. Проте, так само, як вуха, очі і шерсть, він сильно варіює за зовнішнім виглядом. Чотири пазуристі пальці (великий палець малий і з нігтем) на передніх кінцівках, а задні кінцівки в більшості мають п'ять кігтистих пальців. Зубна формула, як правило: I 1/1, C 0/0, P 0/0, M 3/3 = 16. Число корінних зубів може бути зменшена.

Поведінкові характеристики[ред.ред. код]

Це в основному дрібні тварини з відносно коротким життям і швидким темпом розмноження. Більшість мишуватих стикаються з великою кількістю хижаків і, отже, не живуть більше, ніж рік чи два в дикій природі. Звички значно різняться — від нічних до денних, від деревних до рийних, від солітарних до колоніальних. Є мишуваті спеціалізовані для лазіння, закопування, плавання, і стрибків, а ті, що є універсалами, досить умілі у всьому вище переліченому. Щоб уникнути хижаків, знайти їжу і товаришів у мишуватих розвинулися гострі візуальні, акустичні, тактильні та хімічні чуття, але відносна значимість їх для кожного виду коливається в широких межах. Загальним у спілкуванні ссавців є використання феромонів, які широко використовуються мишуватими для відправки та отримання сигналів про стан конкретної особини. Крім того, деякі спілкуються за допомогою звуків (включаючи ультразвуки) або вібрації. Звички харчування варіюються від справжніх всеїдних до універсальних травоїдних і до фахівців по споживанню комах, дощових черв'яків, підземних грибів, і навіть водних безхребетних. Багато видів, особливо рослиноїдних, зберігають надлишки їжі для подальшого використання. Хижаками для мишуватих є численні тварини з майже кожного класу хребетних — птахів, рептилій, амфібій, риб і ссавців. Стратегії уникнення хижаків включають приховування, біг, плавання, стрибання, лазіння і кусання. Є навіть такі, які при схопленні втрачають свої хвости щоб отримати собі достатньо часу для втечі. Lophiomys imhausi є унікальним у цьому плані видом, оскільки виділяє мускусний запах і може імітувати їжатця, шляхом використання жорстких, еректильних волосків.

Екосистемні ролі[ред.ред. код]

Деякі мишуваті можуть бути істотними видів в підтримці здоров'я лісів, завдяки їх ролі в поширенні мікоризних грибів або насіння. Деякі види є важливими запилювачами. Інші риють тунелі, при цьому створюючи середовище проживання для інших видів і аерацію ґрунту. Багато видів є життєво важливим джерелом харчування для широкого кола хижаків. Мишуваті підтримують безліч різних видів паразитів, таких як Ixodida, Acari, блохи, воші, оводи, нематоди, цестоди і трипаносоматиди.

Нарешті, кілька видів мишуватих синантропні з людьми, населяють міста і населені пункти, спираючись на відходи людського виробництва, щоб вижити. Багато видів є корисними для людини, здійснюючи контроль чисельності комах-шкідників. Деякі з них є популярними домашніми тваринами. На інших полюють через м'ясо, шкури, або кістки (для традиційної медицини). Кілька видів грають істотну роль в медичних дослідженнях, які надзвичайно корисні для людини. З іншого боку деякі види мишуватих завдають значних збитків сільськогосподарським угіддям, продуктам, що зберігаються і предметам побуту. Інші мишуваті є резервуарами ряду небезпечних для людини захворювань.

Майже 26% видів мишуватих занесені в Червоний список МСОП як ті, що перебувають під загрозою зникнення(VU, EN, CR), включаючи 32 види на межі зникнення і 70 — види під загрозою вимирання. Багато з них є ендеміками, і їх обмежені площі проживання роблять їх особливо уразливими до руйнування і фрагментації місць проживання.

Родинний склад[ред.ред. код]

Надродина включає 6 родин (за «Види ссавців світу, 2005»):

  • родина Малабаркові (Platacanthomyidae) — кілька областей на півдні Індії, півдні Китаю і Північного В'єтнаму.
  • родина Сліпакові (Spalacidae) — гризуни Старого Світу.
  • родина Каломіскові (Calomyscidae) — поширені від зх. Пакистану, по всій території Афганістану й Ірану до пд.-зх. Сирії, й до пд. Туркменії.
  • родина Незомієві (Nesomyidae) — гризуни Африки на південь від Сахари, включаючи Мадагаскар.
  • родина Хом'якові (Cricetidae) — по всій Північній Америці, Південній Америці, Європі та більшості країн Азії.
  • родина Мишеві (Muridae) — на всіх континентах, крім Антарктиди і на багатьох океанських островах.

Джерела[ред.ред. код]