Могаммед Садик-бей Агабек-заде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Могаммед Садик-бей Агабек-заде
азерб. Məmməd Sadıx bəy Ağabəyzadə
Народився 15 березня 1865(1865-03-15)
Гейчай, Шемахинський повіт[d], Бакинська губернія, Російська імперія
Помер 9 жовтня 1944(1944-10-09) (79 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Діяльність орієнталіст, політик, військовослужбовець, мовознавець, тюрколог, arabist
Галузь сходознавство
Alma mater Михайлівське артилерійське училище
Відомі учні Омелян Пріцак, Franciszek Machalski[d] і Tadeusz Lewicki[d]
Знання мов азербайджанська, турецька, перська, арабська, Classical Arabic[d], туркменська, французька, польська, українська і російська
Заклад Паризький університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Львівський торговельно-економічний університет
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-майор
Конфесія шиїти[1]
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святого Станіслава III ступеня

Памятник на могилі Могаммеда Садик-бей Агабек-заде..jpg

Могаммед Садик-бей Агабек-заде (Агабеков Садих Бек, пол. Agabekow Sadych Bey, 15 березня 1865, Ґеокчай, Азербайджан — 9 листопада 1944, Львів) — польський сходознавець-поліглот, російський офіцер (генерал-майор), азербайджанець за національністю. Міністр Азербайджанської Демократичної Республіки, після її захоплення емігрував до Європи, працював у Парижі (Сорбонна) та Львові (Львівський університет і Вища торгова школа).

Один із творців Львівсько-Петербурзької школи сходознавства.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство та навчання[ред. | ред. код]

Народився в родині азербайджанського аристократа Ісмаїла Агабек-заде. Дід Могаммеда був шиїтським муфтієм всього південного Кавказу і в дитинстві навчив його перської та арабської мов. Подібно до російських аристократів, у сім'ї Агабекова спілкувалися французькою.

Навчався у Бакинському реальному училищі, яке закінчив із відзнакою. Після закінчення Константинівського піхотного училища 1886 року перейшов на ІІІ курс Михайлівського артилерійського училища в Санкт-Петербурзі. Через рік здав екстерном випускні іспити і в чині поручника відбув на службу на Кавказ.

Туркменський період[ред. | ред. код]

Прослуживши у війську 10 років, Могаммед Садик-бей успішно склав конкурсні екзамени для навчання на офіцерських курсах східних мов при Азійському департаменті Міністерства закордонних справ Російської імперії, які закінчив 1899 року з відзнакою. Його скерували до Туркменістану на службу в російській армії. Тут Могаммед Садик-бей займався вивченням туркменської мови, зокрема ахалтекінського діалекту.

1904 — опублікував свою працю «Учебник туркменского наречия (ахал-текинский диалект) с приложением сборника пословиц и поговорок туркмен Закаспийской области», яку високо оцінили сходознавці А.Самойлович та О.Семьонов. Бухирський емір Сеїд Адім-хан нагородив Садик-бея найвищим орденом Бухарського емірату та медаллю.

Еміграція[ред. | ред. код]

1913 — пішов у відставку і повернувся у родовий маєток у Ґеокчаї біля Баку.

З початком І Світовой війни генерала-артилериста призивають на службу. Після закінчення війни недовгий час перебував у Ґеокчаї.

На початку 1919 року мусаватистський уряд Азербайджану запропонував йому посаду міністра внутрішніх справ[2]. Проте 1920 року після більшовицьким вторгенням Садик-бею довелося емігрувати з дружиною у Стамбул, де він проживав у свого родича Алі-бека Гусейн-заде. Але і в Туреччині була неспокійна атмосфера. Саме в цей час почалася війна з Антантою, очолена Мустафою Кемалем, тому невдовзі Садик-бей переїхав до Парижа.

У Парижі протягом 2 років викладав перську та турецьку мову у Сорбонні. В цей час померла його дружина Ґюлі, яку поховано на мусульманському кладовищі у Парижі.

Львівський період[ред. | ред. код]

Після смерти дружини Могаммеда Садик-бея більше нічого не зв'язувало з Парижем, тому він погодився на запрошення Зиґмунта Смоґожевського переїхати до Львова. З лютого 1927 року він працює на філософському факультеті Львівського університету, тим часом вивчаючи українську та польську мови. Дещо пізніше він також став викладати у Львівській вищій торговій школі.

В університеті вчений викладав низку сходознавчих дисциплін:

1931 — видав польською мовою підручник турецької мови, а у 1932 — елементарну граматику арабської мови (фонетику та морфологію), написану на базі 2-го видання «Нової граматики арабської мови» Оґюста Пер'є (Париж, 1928).

Під час німецької окупації вченого виселили з його квартири. 1943 року він важко захворів, а 9 листопада 1944 року помер. Похований на 64-ому полі Личаківського цвинтаря.

Послідовники[ред. | ред. код]

Могаммед Садик-бей був одним із фундаторів сходознавства у Львові. Його учнями були Теофіл Володимирський, Мар'ян Левицький, Омелян Пріцак, Тадеуш Левицький, Францішек Михальський та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://students.lnu.edu.ua/periodicals/jaroslov/archive/no_5/postati/
  2. В цей час так називали посаду міністра освіти

Джерела[ред. | ред. код]

  • Полотнюк Я. Є. Могаммед Садик-бей Агабек-заде (Агабеков) (До 140-річчя з дні народження) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2005. № 36., стор. 300—302

Посилання[ред. | ред. код]