Могила світлячків
Могила світлячків | |
---|---|
火垂るの墓 | |
Оригінальний постер фільму | |
Вид | анімаційний |
Жанр |
драма історичний |
Режисер | Ісао Такахата |
Продюсер | Тору Хара |
Сценарист | Ісао Такахата |
На основі | Grave of the Fireflies[d] |
У головних ролях |
Цутому Тацумі Аяно Сіраїсі Йосіко Сінохара Акемі Ямагуті |
Оператор | Нобуо Кояма |
Композитор | Мітіо Мамія |
Монтаж | Такесі Сеяма |
Кінокомпанія | Студія Гіблі |
Дистриб'ютор | Toho |
Тривалість | 89 хв. |
Мова | японська |
Країна | Японія |
Рік | 1988 |
Дата виходу | 16 квітня 1988 |
Касові збори | 1 700 000 000 ¥, 516 962 $[1] і 14 224 827 $ |
IMDb | ID 0095327 |
hotarunohaka.jp | |
Могила світлячків у Вікісховищі |
«Могила світлячків» (яп. 火垂るの墓, хотару но хака, англ. Grave of the Fireflies) — японський анімаційний фільм 1988 року, автором сценарію і режисером якого є Ісао Такахата. Написаний за мотивами однойменного автобіографічного роману Акіюкі Носака.
На 1 березня 2024 року фільм займав 44-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія фільму відбувається у Японії в роки Другої світової війни. Хлопчик Сейта і його молодша сестра Сецуко залишаються сиротами після одного з бомбардувань їхнього рідного міста Кобе. Не маючи куди більше піти, діти вирушають до своєї тітки. Спочатку вона погоджується прихистити родичів, але згодом починає вимагати від них грошей за їжу і житло. Сейта продає материні кімоно та увесь свій нехитрий спадок, але це задовольняє тітку лише ненадовго. Сейта і Сецуко вирішують перебратися до покинутого бомбосховища і жити там. Для освітлення вони використовують світлячків, а їжу Сейта краде в сусідів. Діти змушені голодувати, внаслідок чого Сецуко починає хворіти. Брат приводить її до лікаря, але той не надає їй жодної допомоги. У паніці Сейта знімає усі гроші з банківського рахунку матері й купує на них їжу. У банку хлопець дізнається, що Японія капітулювала, а його батько скоріш за все загинув. Повернувшись додому Сейта спішить нагодувати сестру, але вона все одно гине. Згодом помирає і він сам.
Персонажі[ред. | ред. код]
Сейта — звичайний чотирнадцятирічний підліток. У нього не закінчилося дитинство, а на нього звалилася війна і смерть батьків. Він розуміє, що повинен дбати про сестричку, а не виходить, він ще цього не вміє. Родичі, які прихистили брата і сестру, поступово втомлюються від двох нахлібників. Сейта йде від тітки, забираючи з собою сестричку. Щоб добути їжу, мрійливий інтелігентний підліток Сейта мародерствує під час бомбардувань, оскільки не пішов працювати.
Сецуко — сестра Сейти. Війна застає Сецуко маленькою дитиною. Вона бігає і пустує в перервах між бомбардуваннями, гойдається на гойдалках і грає у свої нехитрі іграшки, творить нехитрі та милі дитячі дурощі, з упевненістю переконана, що її брат захистить її від усього.
Мати Сейти — йде першою до бомбосховища. Гине в лікарні після бомбардування.
Тітка Сейти — до війни тітка просто заздрила багатству своїх родичів, а під час війни, коли їжі бракує навіть їй з її дочкою, вона виявляється з племінниками в рівному положенні та використовує принцип — "хто не працює, той не їсть". Тітка радить Сейті піти працювати в пожежну бригаду й отримувати пайок. Вона бачить в племінниках тягар, сприймаючи відмову Сейти від роботи, як примху розбещеного хлопчини. Тітка зовсім не вважає себе злою або безсовісною, ба навіть навпаки. Вона докоряє сиротам, психологічно підштовхуючи Сейту піти з дому.
Сейю[ред. | ред. код]
- Цутому Тацумі — Сейта
- Аяно Шіраїші — Сецуко
- Йошіко Шінохара — мати
- Акемі Ямагучі — тітка
Історія створення[ред. | ред. код]
Фільм базується на однойменному автобіографічному романі Акіюкі Носакі. Сюжет побудований на реальних подіях. Автор роману також втратив свою сестру через недоїдання в 1945 році під час війни. Книга «Могила світлячків» вважається класикою японської літератури, присвяченій Другій світовій війні. Щоб підібрати дітей на роль Сецуко і Сейти, Такахата вирушив до Кобе. Там він і знайшов п'ятирічну Аяно Сіраісі, яка згодом виконала одну з головних ролей. Відповідь на питання, чому Такахата шукав акторів саме в цій провінції, полягає, ймовірно, в тому, що він шукав акторів з голосовим акцентом саме цього регіону, тому що тут і відбувається вся дія фільму. Екранізація книги вважалася проєктом, приреченим на комерційний успіх завдяки його «освітньому» значенню. Тому фільм був вийшов у парі з «Нашим сусідом Тоторо» Хаяо Міядзакі, щоб «проштовхнути» «Тоторо» до глядача. Справді, «Могила» та «Тоторо» були закуплені багатьма шкільними радами для показу учням. 2005 року за мотивами аніме-фільму режисером Тоєй Сато був знятий однойменний фільм. 2008 року відбулася прем'єра однойменного фільму японського режисера Таро Хюгадзі.
Критика та відгуки[ред. | ред. код]
На думку американського критика Роджера Еберта фільм належить до списку найкращих фільмів про війну.[2]
Цей фільм був відзначений двома головними призами на Чиказькому дитячому міжнародному кінофестивалі (1994) та Спеціального призу японських критиків «Блакитна стрічка».
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Кінцівка зі смертю головного героя була винайдена Такахатою. В оригіналі та в житті Сейта/Носака залишився живий. Новий варіант закінчення надав фільму гостре антивоєнне звучання, книга ж скоріше — самозвинувачення автора.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Box Office Mojo — 1999.
- ↑ Grave of the Fireflies (1988). Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 18 березня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт (яп.)
- Grave of the Fireflies на сайті AllMovie (англ.)
- Grave of the Fireflies на сайті IMDb (англ.)
- Сторінка фільму [Архівовано 11 червня 2005 у Wayback Machine.] на сайті Nausicaa.net
|