Казимир Мокловський
| Казимир Мокловський | |
|---|---|
| Kazimierz Julian Mokłowski | |
| Народження | 27 липня 1869 |
| Смерть | 14 травня 1905 (35 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Національність | польська |
| Країна | .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | архітектор, мистецтвознавець, публіцист, політик |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | «закопанський» |
 Казимир Мокловський у Вікісховищі | |
.jpg)
Казимир Юліан Мокло́вський, або Казімеж Юліан Мокло́вський (пол. Kazimierz Julian Mokłowski; 17 липня 1869, Косів — 14 травня 1905, Львів) — польський[1] архітектор, теоретик мистецтва, діяч соціалістичного руху, журналіст, публіцист.
К. Мокловський народився 17[2][3] 1869 року в місті Косові[2] на Гуцульщині (нині Івано-Франківської області, Україна). Мечислав, батько архітектора[2], протягом певного часу працював секретарем у гміні Княгинин[4].
У 1882—1889 роках[2] навчався у вищій реальній школі у Станиславові[4] (нині Івано-Франківськ), де 1889 року екстерном склав матуру. Після цього вступив на відділ будівництва Львівської політехніки[2], потім вивчав архітектуру в Цюріху, Берліні (Шарлоттенбурзі) та Мюнхені. Працював у Мюнхені, невдовзі у 1897 році повернувся до Львова[2]. Автор проєктів житлових та громадських будівель у Львові. За проектами Мокловського виготовлялися меблі в «закопанському стилі»[5].
Як мистецький критик друкував статті у газетах «Кур'єр львівський», «Слово польське», «Правда» (Варшава). Автор теоретичних праць з історії архітектури, а також з питань пошуку нового стилю в архітектурі, заснованого на народних взірцях. Автор книги «Sztuka ludowa w Polsce», виданої у Львові 1903 року, репринт 2006 року видавництва «Altair».
Помер 14 травня 1905 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі[6]. На честь Мокловського у 1934—1943 роках називалася вулиця у Львові (нині вулиця Копистинського)[7].
- Зробив та опублікував світлини давніх дерев'яних церков Галичини[8].
- Przyczynek do dziejów gotyku i stylu przejściowego w budownictwie cerkiewnem drewianem na Rusi Halickiej // Sprawozdania komisji do badań historyi sztuki w Polsce. — 1906. — T. 8. — № 1 — 2.
- Sprawozdanie z wycieczki 1904 r. w celu badania sztuki ludowej // Sprawozdania komisji do badań historyi sztuki w Polsce. — 1905. — S. 199—228.
- Zamek Sobieskiego w Olesku // Przegląd historyczno-wojskowościowy. — 1936. — T. 9. — 92—105.
- Займався перебудовою замку у Червоногроді для княгині Любомирської.
- Комплекс споруд санаторію Аполінарія Тарнавського в Косові (1895—1900)[9][10].
- Єврейський шпиталь (нині пологовий будинок) на теперішній вулиці Рапопорта, 8 у Львові (1899—1902). Внутрішні розписи братів Е. і М. Флеків[11][12].
- Проект перебудови Порохової вежі у Львові для потреб Міського архіву [13]
- Будинок Тадеуша Чарнецького №38 при вулиці Пекарській у закопанському стилі[14][15] (1905)[16]; будинок №7 на вулиці Мартовича (1904–1906)[17] у Львові.
- Оформлення в закопанському стилі їдальні та спальних приміщень інтернату імені Г. Пірамовича у Львові (нинішня вулиця Коновальця, 6)[18][19].
- Стадіон і критий манеж польського «Сокола» (нині стадіон Львівського університету фізичної культури) на вулиці Марка Черемшини у Львові. Збудований фірмою Івана Левинського у 1896-1897 році, ймовірно за проектом Мокловського. Стилістично близький до закопанського стилю і водночас до т. зв. «гуцульської сецесії»[20][21].
- ↑ Мокловський (Mokłowski) Казімір // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 5. — С. 1636.
- ↑ а б в г д е Bieńkowski, s. 582.
- ↑ Казимир Мокловський — митець і соціаліст [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Zbruč
- ↑ а б Kronika. † Kazimierz Mokłowski // Kurjer Stanisławowski. — 1905. № 1026 (21 maja). — S. 2. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 409.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie. — Wyd. drugie, rozszerzone. — Lwów—Warszawa: Książnica-Atlas, 1925. — S. 198. (пол.)
- ↑ Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 30. — ISBN 966-603-115-9.
- ↑ Січинський В. Дерев'яні дзвіниці і церкви Галицької України XVI—XIX ст [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — Львів, 1925. — С. 4.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 397.
- ↑ Бірюльов, 2005, с. 31, 32.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 329, 411.
- ↑ Бірюльов, 2005, с. 42.
- ↑ Franciszek Jaworski. Baszta prochowa i Archiwum miejskie (Lwów, 1905). polona.pl. Процитовано 13.11.2022.
- ↑ Lewicki, Jakub (2005). Między tradycją a nowoczesnością Architektura Lwowa lat 1893-1918 (Warszawa: Neriton, 2005). ISBN 978-83-660-1859-4.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 191. (пол.)
- ↑ Бірюльов, 2005, с. 31.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 478.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 434.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba Lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku. Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 136. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 315, 408.
- ↑ Бірюльов, 2005, с. 37.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — 184 с. — ISBN 966-7022-44-7.
- Bieńkowski W. Mokłowski Kazimierz Julian, pseud. i krypt. Galileusz, K. M., (k. m.), Ka. Zmokł., Kaz. Mokł., (m-i), M-i, Zm., Zmogus, Zmokł., Żaba, Żabski (1869–1905) [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — t. XXI. — S. 582—585. (пол.)
- Jodłowska R. Österreichisches Biographisches Lexikon. — 1988 Т. 6. — S. 349. — ISBN 3-7001-1483-4. (нім.)
- Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 232. (пол.)
