Бевз Микола Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Валентинович Бевз
Народився 19 грудня 1954(1954-12-19) (63 роки)
с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Бучач, Львів
Діяльність вчений, архітектор, педагог, громадський діяч
Alma mater Національний університет «Львівська Політехніка»
Заклад
Титул доктор технічних наук
Посада віце-президент Українського комітету ІКОМОС,
завідувач кафедри
Рід Бевзи
Батько Бевз Валентин
Родичі Бевз Володимир (брат)
Нагороди
Заслужений архітектор України

Мико́ла Валенти́нович Бе́вз (нар. 19 грудня 1954(19541219), с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Тернопільська область) — український вчений в галузі архітектури, педагог, громадський діяч. Доктор архітектури, доктор технічних наук, Заслужений архітектор України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 грудня 1954 року в с. Нагірянка (нині в межах м. Бучача, Тернопільська область, Україна). Має брата Володимира, теж архітектора[1].

Закінчив Бучацьку середню школу № 1 (у 1972 році, нині — Бучацька гімназія імені В. М. Гнатюка) і Бучацьку дитячу художню школу (вчитель — Омелян Ментус). У 1972—1977 роках навчався у Львівському політехнічному інституті (тепер — Національний університет «Львівська політехніка») на архітектурному факультеті (вчителі фаху — Тетяна Максим'юк, Віктор Кравцов).

У 1977—1978 роках працював архітектором у Студентському проектно-конструкторському бюро при Львівському політехнічному інституті (під керівництвом Віри Лясковської[2]).

Від 1978 року й донині працює на викладацькій роботі у Львівському політехнічному інституті на архітектурному факультеті: до 1992 — асистентом та старшим викладачем кафедри Містобудування ЛПІ, від 1992 — на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів, у травень 2002 р. обраний завідувачем кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини.

Дійсний член Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних міст ІCОМОS; у грудні 2003 року обраний віце-президентом Українського комітету ICOMOS. Віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців (м. Львів). Член Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. Член Товариства шанувальників Львова.

Співголова українсько-польської наукової експедиції (наукові дослідження, археологічні розкопки на території теперішньої базиліки Різдва Пречистої Діви Марії, колишнього Собору Різдва Пресвятої Богородиці) в місті Холмі[3]

Указом Президента України № 542/2016 від 6 грудня 2016 року присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України»[4].


Доробок[ред. | ред. код]

Автор більше 30 архітектурних та містобудівних проектів, зокрема:

  • проекту Музейно-меморіального комплексу Патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрість Теребовлянського району Тернопільської області (1996—1997 рр.),
  • проекту пам'ятника Іванові Вишенському в м. Судова Вишня (1979 р.),
  • проекту реставрації інтер'єрів аптеки «Під золотим левом» у м. Львові (1996 р.),
  • генерального плану заповідника «Княжий Белз» (2003 р.),
  • проекту реґенерації містобудівного комплексу історичного ядра міста Жовкви Львівської області (2001 р.),
  • проекту консервації та музеєфікації фундаментів Успенського собору Давнього Галича (нині в с. Крилос), 2001—2002 р. та інших.

Автор понад 150 наукових праць[5] в тому числі розвідки про архітектурний комплекс середмістя Підгайців та оборонні споруди міста на карті 1782 року.[6] Редактор видання «Володимир Вуйцик: вибрані праці» (Вісн. ін-ту "Укрзахідпроектреставрація. — Львів, 2004. — 328 с. — Чис. 14.).

У 1997 році відкрив Науково-дослідну лабораторію з реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст України (НДЛ-104) при Інституті архітектури Національного університету «Львівська політехніка», якою керує, і в якій протягом останніх років виконуються науково-проектні розробки для історичних міст західного регіону України — Львова, Жовкви, Белза, Бучача, Галича, Підгайців, Івано-Франківська.

1993 року разом з фахівцями та студентами проводив дослідження Монастиря святого Онуфрія у Львові.

Захоплення[ред. | ред. код]

Графіка, археологічні експедиції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Освячення храму Святої Трійці у Кам'янці-Подільському
  2. Лясковська Віра Дмитрівна
  3. Фаріон Іван. У Холмі шукають собор короля Данила // «Високий Замок». — Львів, 2013. — № 89 (4957) (18 червня). — С. 1—3.
  4. Указ Президента України від 6 грудня 2016 року № 542/2016 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного університету «Львівська політехніка»»
  5. Колодницький С. Бевз Микола Валентинович… — С. 40.
  6. Унікальна книга про Підгайці та Підгаєччину

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]