Бевз Микола Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Валентинович Бевз
Народився 19 грудня 1954(1954-12-19) (62 роки)
с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Бучач, Львів
Діяльність вчений, архітектор, педагог, громадський діяч
Alma mater Національний університет «Львівська Політехніка»
Титул доктор технічних наук
Посада віце-президент Українського комітету ІКОМОС,
завідувач кафедри
Батько Бевз Валентин Опанасович
Матір Бевз Марія Миколаївна з Юркевичів
Рід Бевзи
Родичі Бевз Володимир (брат)
Нагороди
Заслужений архітектор України

Мико́ла Валенти́нович Бе́вз (нар. 19 грудня 1954(19541219), с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Тернопільська область) — український вчений в галузі архітектури, педагог, громадський діяч. Доктор архітектури, доктор технічних наук, Заслужений архітектор України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 19 грудня 1954 року в с. Нагірянка (нині в межах м. Бучача, Тернопільська область, Україна) у сім'ї викладачів Бучацького радгоспу-технікуму (нині — Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ). Має брата Володимира, теж архітектора[1].

Закінчив Бучацьку середню школу № 1 (у 1972 році, нині — Бучацька гімназія імені В. М. Гнатюка) і Бучацьку дитячу художню школу (вчитель — Омелян Ментус). У 1972—1977 роках навчався у Львівському політехнічному інституті (тепер — Національний університет «Львівська політехніка») на архітектурному факультеті (вчителі фаху — Тетяна Максим'юк, Віктор Кравцов).

У 1977—1978 роках працював архітектором у Студентському проектно-конструкторському бюро при Львівському політехнічному інституті (під керівництвом Віри Лясковської[2]).

Від 1978 року й донині працює на викладацькій роботі у Львівському політехнічному інституті на архітектурному факультеті: до 1992 — асистентом та старшим викладачем кафедри Містобудування ЛПІ, від 1992 — на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів, у травень 2002 р. обраний завідувачем кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини.

Дійсний член Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних міст ІCОМОS; у грудні 2003 року обраний віце-президентом Українського комітету ICOMOS. Віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців (м. Львів). Член Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. Член Товариства шанувальників Львова.

Співголова українсько-польської наукової експедиції (наукові дослідження, археологічні розкопки на території теперішньої базиліки Різдва Пречистої Діви Марії, колишнього Собору Різдва Пресвятої Богородиці) в місті Холмі[3]

Указом Президента України № 542/2016 від 6 грудня 2016 року присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України»[4].


Доробок[ред.ред. код]

Автор більше 30 архітектурних та містобудівних проектів, зокрема:

  • проекту Музейно-меморіального комплексу Патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрість Теребовлянського району Тернопільської області (1996—1997 рр.),
  • проекту пам'ятника Іванові Вишенському в м. Судова Вишня (1979 р.),
  • проекту реставрації інтер'єрів аптеки «Під золотим левом» у м. Львові (1996 р.),
  • генерального плану заповідника «Княжий Белз» (2003 р.),
  • проекту реґенерації містобудівного комплексу історичного ядра міста Жовкви Львівської області (2001 р.),
  • проекту консервації та музеєфікації фундаментів Успенського собору Давнього Галича (нині в с. Крилос), 2001—2002 р. та інших.

Автор понад 150 наукових праць[5] в тому числі розвідки про архітектурний комплекс середмістя Підгайців та оборонні споруди міста на карті 1782 року.[6] Редактор видання «Володимир Вуйцик: вибрані праці» (Вісн. ін-ту "Укрзахідпроектреставрація. — Львів, 2004. — 328 с. — Чис. 14.).

У 1997 році відкрив Науково-дослідну лабораторію з реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст України (НДЛ-104) при Інституті архітектури Національного університету «Львівська політехніка», якою керує, і в якій протягом останніх років виконуються науково-проектні розробки для історичних міст західного регіону України — Львова, Жовкви, Белза, Бучача, Галича, Підгайців, Івано-Франківська.

1993 року разом з фахівцями та студентами проводив дослідження Монастиря святого Онуфрія у Львови.

Захоплення[ред.ред. код]

Графіка, археологічні експедиції.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Освячення храму Святої Трійці у Кам'янці-Подільському
  2. Лясковська Віра Дмитрівна
  3. Фаріон Іван. У Холмі шукають собор короля Данила // «Високий Замок». — Львів, 2013. — № 89 (4957) (18 червня). — С. 1—3.
  4. Указ Президента України від 6 грудня 2016 року № 542/2016 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного університету «Львівська політехніка»»
  5. Колодницький С. Бевз Микола Валентинович… — С. 40.
  6. Унікальна книга про Підгайці та Підгаєччину

Джерела[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.