Моксонідин
Моксонідин
| |
Систематизована назва за IUPAC | |
4-Chloro-N-(4,5-dihydro-1H-imidazol-2-yl)- 6-methoxy-2-methylpyrimidin-5-amine | |
Класифікація | |
ATC-код | C02 |
PubChem | |
CAS | |
DrugBank | |
KEGG | D05087 |
Торгівельне найменування |
Physiotens |
Хімічна структура | |
Формула | C9H12ClN5O |
Мол. маса | |
Фармакокінетика | |
Біодоступність | |
Зв'язування з білками плазми[en] | 7.2–10%[1][2] |
Метаболізм | |
Період напіввиведення | |
Екскреція | |
Реєстрація лікарського засобу в Україні |
Моксонідин (МНН) є антигіпертензивним препаратом нового покоління, агоністом альфа-2/імідазолінових рецепторів, ліцензованим для лікування легкої та помірної есенціальної гіпертензії.[3][4] Він може відігравати певну ролб, коли тіазиди, бета-блокатори, інгібітори АПФ і блокатори кальцієвих каналів не підходять або не контролюють артеріальний тиск. Крім того, він демонструє сприятливий вплив на параметри синдрому інсулінорезистентності, очевидно, незалежно від зниження артеріального тиску. Він також є вивільнювачем гормону росту.[5] Він виробляється компанією Solvay Pharmaceuticals (придбаною Abbott у 2009 році) під торговою маркою Physiotens & Moxon.
Механізм дії[ред. | ред. код]
Моксонідин є селективним агоністом імідазолінового рецептора підтипу 1 (I 1).[3] Цей підтип рецепторів знаходиться як у ростральних вентро-латеральних пресорних, так і в вентромедіальних депресорних областях довгастого мозку. Тому, моксонідин викликає зниження активності симпатичної нервової системи і, відповідно, зниження артеріального тиску.
У порівнянні зі старішими антигіпертензивними засобами центральної дії, моксонідин зв’язується з набагато більшою спорідненістю з імідазоліновим I1 -рецептором, ніж з α2 -рецептором. Навпаки, клонідин зв’язується з обома рецепторами майже з однаковою спорідненістю. Моксонідин має спорідненість до I 1 у 33 рази більшу, ніж α 2, у порівнянні з клонідином, який лише в чотири рази більше.[6]
Крім того, моксонідин може також сприяти виведенню натрію, покращувати резистентність до інсуліну та толерантність до глюкози, а також захищати від гіпертензивного ураження органів-мішеней, таких як захворювання нирок та гіпертрофія серця.
Фармакодинамічні властивості[ред. | ред. код]
НаВплив на інсулінорезистентність
На всіх тваринних моделях резистентності до інсуліну моксонідин мав вражаючий вплив на розвиток інсулінорезистентності, гіперінсулінемії та порушення гомеостазу глюкози. Враховуючи важливість інсулінорезистентності як фактора ризику серцево-судинних захворювань, значне значення має те, що він покращує чутливість до інсуліну.
Фармакологія безпеки[ред. | ред. код]
Рутинні токсикологічні дослідження не надали жодних доказів того, що моксонідин має тератогенний, мутагенний чи канцерогенного потенціалу. Не було знайдено жодних доказів серйозного несприятливого впливу на органи або системи органів, і не було показано, що препарат має шкідливий вплив на перинатальний або постнатальний ріст і розвиток.
Застереження[ред. | ред. код]
Моксонидину слід уникати пацієнтам з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. Також слід уникати різкого припинення прийому препарату. Якщо супутнє лікування бета-блокатором необхідно припинити, спочатку слід припинити прийом бета-блокатора, а потім через кілька днів — моксонідин. Алкоголь може посилити гіпотензивну дію моксонідину.
Синергічні ефекти препарату[ред. | ред. код]
Одночасний прийом моксонідину і тіазидного діуретика, такого як гідрохлоротіазид, давав синергічний антигіпертензивний ефект.[7]
Протипоказання[ред. | ред. код]
Протипоказано, якщо в анамнезі був ангіоневротичний набряк; порушення серцевої провідності (наприклад, синдром слабкості синусового вузла, блокада серця другого або третього ступеня); брадикардія ; важка серцева недостатність або ішемічна хвороба серця. Також: синдром Рейно, переміжна кульгавість, епілепсія, депресія, хвороба Паркінсона, глаукома. Застосування під час вагітності не рекомендується. Моксонідин проникає в грудне молоко.
У дослідженні MOXCON спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю.[8] Однак у дослідженні MOXCON використовувалася дуже висока доза 3,0 мг на добу, що значно перевищує нормальну дозу 0,2–0,6 мг щодня.
Побічні ефекти[ред. | ред. код]
Побічні ефекти, які заслуговують на увагу, включають сухість у роті, головний біль, втомлюваність, запаморочення, періодичний набряк обличчя, нудоту, порушення сну (рідко седативний ефект), астенію, розширення судин і рідко шкірні реакції.
Дивись також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Weimann HJ, Rudolph M (1992). Clinical Pharmacokinetics of Moxonidine. Journal of Cardiovascular Pharmacology. 20 (Suppl. 4): S37—S41. doi:10.1097/00005344-199220004-00008.
- ↑ Physiotens Tablets (moxonidine) Product Information (PDF). Abbott Australasia Pty Ltd, 32-34 Lord Street, Botany NSW 2019, Australia. Процитовано 1 вересня 2016.
- ↑ а б Fenton C, Keating GM, Lyseng-Williamson KA (2006). Moxonidine: a review of its use in essential hypertension. Drugs. 66 (4): 477—496. doi:10.2165/00003495-200666040-00006. PMID 16597164.
- ↑ Fairbanks CA, Wilcox GL (July 1999). Moxonidine, a selective alpha2-adrenergic and imidazoline receptor agonist, produces spinal antinociception in mice. The Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 290 (1): 403—412. PMID 10381806.
- ↑ Bamberger CM, Mönig H, Mill G, Gödde E, Schulte HM (1995). Growth hormone secretion in response to the new centrally acting antihypertensive agent moxonidine in normal human subjects: comparison to clonidine and GHRH. Experimental and Clinical Endocrinology & Diabetes. 103 (3): 205—208. doi:10.1055/s-0029-1211351. PMID 7584524.
- ↑ Prichard BN, Owens CW, Graham BR (August 1997). Pharmacology and clinical use of moxonidine, a new centrally acting sympatholytic antihypertensive agent. Journal of Human Hypertension. 11 (Suppl 1): S29—S45. PMID 9321737.
- ↑ Frei M, Küster L, Gardosch von Krosigk PP, Koch HF, Küppers H (1994). Moxonidine and hydrochlorothiazide in combination: a synergistic antihypertensive effect. Journal of Cardiovascular Pharmacology. 24 (Suppl 1): S25—S28. doi:10.1097/00005344-199424001-00005. PMID 7533223.
- ↑ Cohn JN, Pfeffer MA, Rouleau J, Sharpe N, Swedberg K, Straub M, Wiltse C, Wright TJ (October 2003). Adverse mortality effect of central sympathetic inhibition with sustained-release moxonidine in patients with heart failure (MOXCON). European Journal of Heart Failure. 5 (5): 659—667. doi:10.1016/S1388-9842(03)00163-6. PMID 14607206.
{{cite journal}}
: Недійсний|displayauthors=6
(довідка)
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Моксонідин