Монастир Святого Серця (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монастир Святого Серця (Львів)
лат. Sacre Coeur
Sacre Coeur in Lviv left side.jpg
Колишній монастир «Sacre Coeur» у Львові
49°50′11″ пн. ш. 24°00′48″ сх. д. / 49.8365444° пн. ш. 24.0134889° сх. д. / 49.8365444; 24.0134889
Тип споруди монастир
Сучасний статус не діючий
Розташування Україна УкраїнаЛьвів
Архітектор Вінцент Равський (старший)
Засновник Фердинанд д'Есте
Поч. будівництва 1844
Кін. будівництва 1855
Зруйновано 1944
Стиль історизм
Адреса м. Львів, пл. Святого Юра, 1/2
Монастир Святого Серця (Львів). Карта розташування: Україна
Монастир Святого Серця (Львів)
Монастир Святого Серця (Львів) (Україна)

Монасти́р Свято́го Се́рця (повна назва: Монасти́р Згрома́дження Сесте́р Найсвяті́шого Се́рця Ісусового; лат. Sacre Coeur) — римо-католицький жіночий монастир, що проіснував століття у Львові1844 по 1944). Від усього монастирського комплексу залишилося лише будівля виховного закладу монастиря, що є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним номером 367[1].

До монастирського комплексу також входив рекреаційний парк (нині сквер на площі Святого Юра), створений у 1897 р. будівничим Стрийського парку Арнольдом Рьорінгом.

Історія[ред. | ред. код]

Монастир сестер Святого Серця та пансіонат для дівчат засновано у Львові у 1844 р. на кошти ерцгерцога Фердинанда д'Есте (ім'я якого в свій час носила площа Міцкевича) та архієпископа Француа де Поля Піштека. Для перших чотирьох сестер було виняйнято будинок на площі Святого Юра, а за по тому розпочато його багаторічну перебудову. Будівля монастиря була готова у 1855 р.. У 1860–1864 рр. до будівлі монастирського виховного корпусу з боку великого саду прибудовано невеликий костел Святого Серця Ісусового. Костел споруджений у популярному тоді неготичному стилі за проектом архітектора Вінцента Равського-старшого.

24 травня 1864 р. костел було освячено, на честь найсвятішого Серця Ісусового та Пречистої Діви Марії, архієпископом Франциском Ксав'єром Вєжхлєвським. У 1884-1897 рр. проводилась реконструкція та добудова приміщень монастиря Сакре-Кер, якими займалось архітектурне бюро українського архітектора І. Левинського.

У міжвоєнний період в комплексі Сакре-Кер розташовувалася елітна гімназія та інтернат для дівчат. Під час німецької окупації у будівлях монастиря містився військовий шпиталь. Після приходу радянської влади у 1944 р. костел та монастир були закриті, рівно через 100 років від початку їх будівництва. У 1946 р. чорниці виїхали до Польщі, а весь комплекс Сакре-Кер перейшов у власність «Львівської Політехніки». Вже у грудні того ж року на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту в будівлях колишнього монастиря створено сільськогосподарський Інститут. У 1960-х рр. аграрний інститут переведено до Дублян, а приміщення повернулися до Львівської Політехніки. На початку 1970-х рр. знесено костел, а сиротинець та сад колишнього монастиря ліквідано. На місці знесеного костелу з'явилась будівлі харчового блоку політехнічного інституту (навчальний корпус № 26), а монастирського саду — будівля кафедри економіки та прикладної математики (навчальний корпус № 4) за проектом архітектор Мар'єва П. та конструктора Хіло Е.[2]. Більшість будівель знищено в 1970-х роках при будові нового комплексу політехнічного інституту. Збереглась лише будівля виховного закладу при монастирі, у якій нині міститься навчальний корпус № 3 Політехніки.

Архітектура[ред. | ред. код]

Будівля цегляна, трьохповерхова, з високим цоколем, партер прикрашений рустом та розташована на розі кварталу, головним фасадом обернена до площі Святого Юра, бічним — до вулиці Карпінського.

Композиція фасадів кулісна, вони розчленовані на горизонтальні яруси лініями карнизів. Фасади фланковані виступами кріповок, на які компонуються пілястри з капітелями композитного ордеру. Вікна в строгому оформленні, на першому поверсі у формі арки, на інших — прямокутні.

З боку площі Святого Юра ризаліти оздоблені високими двоярусними фронтонами, між ними в центрі знаходиться ще один фронтон, менший за розміром. Вхідний портал, прикрашений доричними напівколонами, розташований у лівому крилі. План внутрішніх приміщень базується на коридорній системі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — 272 с. — ISBN 5-7705-0178-2.
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 275 s.: 102 il. z planem miasta (пол.)
  • Biriulow Jurij, Frucht Sergiusz Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów-Wroclaw: Via Nova, 2001. — 320 s. (пол.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  2. Турчин С. З історії Львівської політехніки // Будуємо інакше. — № 4, 2002. — С. 48.

Посилання[ред. | ред. код]