Коридор
Коридо́р (фр. corridor, заст. італ. corridore, буквально — «місце для бігу»)[1], інколи калідо́р (біл. калідор, поширене у північній частині України) — вузький видовжений прохід у середині будинку, який з'єднує окремі його кімнати, приміщення тощо[2].
Коридори, поряд з кімнатами, які вони з'єднують, і сходами, що слугують для переходу між поверхами, є основними елементами, з яких складається внутрішнє планування будівлі.
Для того, щоб з'явилася необхідність в коридорі, повинна вже скластися складна структура архітектурної споруди з поділом на кімнати[3]. Наявність в житлі коридора — досить пізня архітектурна традиція: так, коридори (або ж інша буферна зона між вулицею і кімнатами, така, як передпокій або сіни) поширені в традиційних оселях українців і росіян, але відсутні в народів Кавказу[4].
У житлових приміщеннях[ред. | ред. код]
У найпоширенішому плануванні квартир російських прибуткових будинків XIX століття, що стали в той час основним видом міського житла, коридор пов'язував всі житлові та нежитлові кімнати, хоча потрапити з передпокою в кабінет або вітальню (за якою анфіладою і розташовувалися житлові кімнати) можна було і безпосередньо[5].
Коридори, куди виходять двері номерів, стають основним плануванням готелів. Згідно зі словником Даля з коридорами готелів була пов'язана посада коридорного — служителя, що спостерігав за номерами[6].
Галереї і пасажі[ред. | ред. код]
Якщо спочатку функція коридору була суто утилітарною: захист від холоду, злодіїв і нападу ворогів, то з розвитком міської інфраструктури його функції починають змінюватися. Наприклад, в багатих давньоримських віллах з'являється новий тип коридору — освітлені з обох боків галереї — криптопортики[3].
У міських будинках тісних середньовічних міст місця для коридору, як правило, не залишалося, і більшість кімнат в них були прохідними[3].
У палаццо епохи Відродження безліч кімнат будувалося навколо внутрішнього дворика, а роль коридору грали повернені до цього двору відкриті галереї. Важливим нововведенням у міському будівництві був коридор Вазарі, що з'єднує Палаццо Веккіо з Палаццо Пітті побудований на замовлення родини Медічі з метою забезпечення безпеки правителів Флоренції[3].
Такі галереї стають модними у Франції і в Англії, де в силу холоднішого клімату вони стали зручним місцем для прогулянок. Так, в 1595 році за наказом Генріха IV починають зводити галерею, що з'єднує Лувр з палацом Тюїльрі. У заміських французьких палацах зовнішню стіну починають прорізати великими, розміром майже до підлоги, вікнами, а в англійських над подібною галереєю на першому поверсі стали будувати другий поверх галереї[3].
У Франції, де традиція критих для зручності торгівлі вуличках виникла ще в Середньовіччі, після Великої Французької революції на конфіскованих у приватних власників і церков вузьких міських ділянках почали облаштовувати торгові пасажі[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Коридор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в г д е Глазычев, 2002.
- ↑ Ирина Тхамокова (14 августа 2011). Межэтнические контакты и их влияние на традиционно-бытовую культуру русского населения Кабардино-Балкарии. evrazia.org. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 10 березня 2016.
- ↑ Слюнькова И. Н. Предмет архитектуры: Искусство без границ. — Directmedia, 2013-08-28. — С. 113. — ISBN 5898263837.
- ↑ Коридор // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Глазычев В. Л. Архитектурная азбука § Коридор // Архитектура. Энциклопедия. — Астрель, 2002. — С. 120—125. — ISBN 5-271-04660-5. (рос.)
- Новикова И.В. Ремонт и планировка квартиры. — Вече, 2006. — 303 с. — (Домашний мастер) — ISBN 5-9533-1491-4. (рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||