Мордвинова Амалія Русланівна
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Мордвинова Амалія Русланівна | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Людмила Руслановна Парыгина |
| Дата народження | 20 листопада 1973[1] (50 років) |
| Місце народження | Южно-Сахалінськ, Російська РФСР, СРСР |
| Громадянство |
 Росія |
| Професія | акторка, радіоведуча, телеведуча |
| Кар'єра | 1993—2011 |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0603312 |
Амалія Русланівна Бєляєва[2] (при народженні Людмила Русланівна Паригіна, за першим чоловіком Зоріна[3], пізніше взяла ім'я Амалія і дівоче прізвище матері Мордвинова, по другому чоловіку Гольданська, псевдонім Амалія&Амалія[4]; нар.. 20 листопада 1973, Південно Сахалінськ, СРСР[5][6]) — російська актриса театру, кіно і дубляжу, теле- і радіоведуча.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 20 листопада 1973 року в Південно-Сахалінську.
Мати: вчителька Людмила Мордвинова[7]. Рідний батько Амалії, Моріс Шлемович Бонфельд, вологодський композитор і музикознавець, покинув сім'ю ще до народження дочки. Вітчим Амалії, інженер Руслан Паригін, одружившись на матері Амалії, удочерив дівчинку і дав їй своє прізвище. Після закінчення школи у Вологді склала іспити до ГІТІСу і Щукінського училища, але вибрала Щукінське училище. Спочатку хотіла вступити на режисерське відділення[8].
Закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна в 1995 році (курс Алли Казанської). У 1995—1998 роках працювала в театрі «Ленком», де зіграла роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», пізніше перейшла до Московського театру імені Володимира Маяковського, була зайнята також у виставах «Російської антрепризи» Михайла Козакова.
Перша роль у кіно — у фільмі «Дорога в рай» (1993). Популярність актрисі принесли головні ролі у фільмі «Сни» (1993) і серіалі «Полювання на Попелюшку» (2000).
Сповідує іудаїзм[7] . З 2009 року проживала в Індії, захопилася йогою а через 7 років у 2016 році переїхала до США[9][10].
Особисте життя[ред. | ред. код]
- Перший чоловік (1993—1999) — Ігор Зорін, звукорежисер театру «Ленком». Різниця у віці подружжя становила 18 років.[11]
- Другий чоловік (2000—2004) — Олександр Гольданський, підприємець і економіст, керівник з 1993 року фірми «Зелений ліс», що виробляє двері і вікна з цінних порід дерева. Керував підприємством «Театральна справа Гольданських», продюсер.
- Третій чоловік (2005—2009) — Вадим Бєляєв, підприємець. Розлучена з 27 жовтня 2009 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1996 — Лауреат Державної премії Росії (за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр «Ленком»)
- 1996 — Лауреат премії «Кришталева Турандот» (переможець в номінації «Найкращий дебют сезону», за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр «Ленком»)[23]
- 1996 — Лауреат Призу симпатій газети «Комсомольська правда» (за роль Анни Болейн у виставі «Королівські ігри», театр « Ленком»)
- 1998 — Лауреат премії журналу «Огоньок» (спеціальний диплом «Відкриття-98»)[24]
- 2000 — Лауреат VI щорічного міського фестивалю фільмів про Москву і москвичів «Московський Пегас» (приз «Срібний Пегас» за найкращу жіночу роль, фільм «Затворник», реж. Єгор Кончаловський)[25]
- 2000 — Лауреат VII Міжнародного фестивалю акторів кіно «Балтійська перлина» («Baltijas pērle») в Ризі (приз за найкращу жіночу роль другого плану, фільм «Літо, або 27 загублених поцілунків», реж. Нана Джорджадзе)[26]
- 2003 — Лауреат театральної премії «Чайка» за підсумками сезону 2002—2003 років (дует Амалії Гольданської та Григорія Сіятвінда був визнаний переможцем в номінації «Деякі люблять гарячіше», спектакль «Властивості пристрасті», антреприза «Театральне справу Гольданських»)
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
- 1993 — Марсельєза[27] — «Божевільний день, або Одруження Фігаро», за п'єсою Бомарше, реж. Марк Захаров і Юрій Махаєв / «Ленком»
- 1995 — Анна Болейн — «Королівські ігри», опера для драматичного театру Григорія Горіна та Шандора Каллоша за мотивами п'єси Масквела Андерсона «1000 днів Анни Болейн», реж. Марк Захаров і Юрій Махаев / «Ленком» - преса
- 1996 — Ельвіра — «Неймовірний сеанс», за п'єсою Ноела Кауарда «Невгамовний Дух»[en], переклад Михайла Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михайла Козакова
- 1997 — Варенька Доброселова — «Фальбала», театральна фантазія А. Родіонової і С. Коковкіна за романом Федора Достоєвського «Бідні люди», реж. Михайло Макєєв / Театр «Моно-Дует-Тріо» під керівництвом Олександра Філіппенка
- 1998 — Паола — «Паола і леви, або Сублімація любові в стилі dell'arte», за п'єсою Альдо де Бенедетті «Паола і леви», переклад Т. Скуй, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михайла Козакова
- 1998 — Дафна — «Квітка що сміється», за п'єсою Н. Кауарда, переклад Михайла Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михайла Козакова
- 1998 — Анна Дембі — «Кін IV», за п'єсою Г. Горіна, написаною за мотивами п'єси Александра Дюма-батька «Кін, або Геній і безпутність», реж. Тетяна Ахрамкова / Московський академічний театр імені Вол. Маяковського
- 2000 — Катя — «Vanjushin's children», за п'єсою С. Найдьонова «Діти Ванюшина», реж. Андрій Гончаров / Московський академічний театр імені Вол. Маяковського
- 2001 — Єва Крейн — «Не про солов'їв», за п'єсою Т. Вільямса, переклад Віталія Вульфа і А. Чеботаря, реж. Тетяна Ахрамкова / Московський академічний театр імені Вол. Маяковського - преса [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- 2001 — Анна Полонська — «Сама, най, най…», За п'єсою А. Гольданської, реж. Амалія Гольданська / Антреприза «Театральна справа Гольданських» - преса [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- 2003 — Вона — «Властивості пристрасті», за мотивами п'єси Ежена Йонеско «Бред удвох», реж. Андрій Беркутов і Роман Самгін / Антреприза «Театральна справа Гольданських»
- 2004 — Запрошена «зірка»[28] — спектакль-концерт «Клуб комедії», реж. Сергій Петрейков / Комічний театр «Квартет І»
- 2005 — Монтіровщіца Скрябіна — «прояв любові», за п'єсою Ксенії Драгунської "Друг з товаришем, реж. Ольга Суботіна / «Інший театр» - преса [Архівовано 12 вересня 2012 у Archive.is]
- 2007 — Нінка — «Нінкін земля. Чужі», за п'єсою Наталії Ворожбит «Демони», реж. Олена Новікова / Театр «Центр драматургії і режисури»
- 2008 — Анна — «Близькість», за п'єсою Патріка Марбері «Ближче», переклад Гаяне Багдасарян, реж. Олена Новікова / Проект фінансової корпорації «Відкриття»
- 2008 — Жінка — «Прийшов чоловік до жінки», за п'єсою Семена Злотникова, реж. Йосип Райхельгауз / Театр «Школа сучасної п'єси»
Фільмографія[ред. | ред. код]
Телебачення і радіо[ред. | ред. код]
У 2000 році була ведучою програми «Відкритий проєкт. Молодіжний канал» на телеканалі ТВЦ[29]. Того ж 2000 року виступала співведучою в декількох випусках молодіжного ток-шоу «Акуна Матата» на телеканалі РТР[30].
У 2002 році разом з Григорієм Сіятвіндою знялася в рекламному ролику кави Nescafe Gold[31].
У 2005—2007 роках вела авторську програму на радіо «Ехо Москви» (програма, спочатку названа «Територія Амалії», через деякий час була перейменована і отримала назву «Доброго полювання!»)[32].
Поезія[ред. | ред. код]
У 2016 році випустила збірку віршів «Концепція райського саду»[33][34] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Амалия ставит сына под угрозу. Архів оригіналу за 31 жовтня 2009. Процитовано 26 вересня 2008.
- ↑ Мордвинова А. Амалия Мордвинова: «Меня зовут «рыжей сволочью» : [Беседа с актрисой А. Мордвиновой] / Записала Н. Ржевская // Русский север. – 1998. – 24 февраля. – С. 10-11. www.booksite.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 27 лютого 2019.
- ↑ Амалия&Амалия, Газета по-киевски [недоступне посилання][недоступне посилання]
- ↑ Актеры российского и зарубежного кино, дни рождения, биографии, фильмографии, галереи, фотохроника[недоступне посилання]
- ↑ Amaliya Mordvinova на сайті IMDb (англ.)
- ↑ а б Амалия Гольданская: Голос крови
- ↑ АМАЛИЯ & АМАЛИЯ Мордвинова (Гольданская) Амалия Руслановна. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Сильно постарела и похудела: актриса Амалия Мордвинова изменила внешность. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Из актрис — в поэзию и йогу: Как Амалия Мордвинова меняла фамилии и мужей, родила четверых детей и уехала в Америку. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Личная жизнь Амалии Мордвиновой: Игорь Зорин, Вадим Беляев. wellnesso.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
- ↑ Амалия Гольданская не хочет рожать на сцене (рос.). KP.RU - сайт «Комсомольской правды». 16 лютого 2001. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ У золотоволосой Амалии Гольданской появилась на свет дочка. www.chelpress.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ Виртуоз разговорного жанра (Георгий Елин) / Проза.ру. www.proza.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ Амалия Мордвинова: «В доме должно быть многодетно и весело». Журнал «Мама и малыш». Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 28 лютого 2019.
- ↑ Амалия родила сына: Ой, он такой симпатичный и рыженький (рос.). KP.RU - сайт «Комсомольской правды». 30 листопада 2005. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ Амалия стала трехкратной мамой (рос.). Московский комсомолец. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ Амалия Беляева — Биографии, мемуары, истории. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ «Карьера» N 3, Март 2002. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Мать четверых детей Амалия снова разводится — Еженедельник «События» (Крым). Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ ДНИ.РУ ИНТЕРНЕТ-ГАЗЕТА ВЕРСИЯ 5.0 / Гольданский рассказал о разводе. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ FreshWeb :: Знаменитые люди. Амалия Мордвинова[недоступне посилання]
- ↑ Амалия Руслановна МОРДВИНОВА (ГОЛЬДАНСКАЯ) (рос.). ХРУСТАЛЬНАЯ ТУРАНДОТ. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
- ↑ ЛАУРЕАТЫ-98 (рос.). Коммерсантъ. 27 грудня 1998. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 27 лютого 2019.
- ↑ В «Доме Ханжонкова» завершен VI ежегодный городской фестиваль фильмов о Москве и москвичах «Московский пегас». www.film.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ В Риге прошла церемония закрытия международного фестиваля актеров кино «Балтийская жемчужина» (рос.). Коммерсантъ. 31 серпня 2000. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
- ↑ Елин, Георгий. Обнажённая с флагом // КоммерсантЪ. 1999. 27 ноября. № 197 (1841).
- ↑ 13.12.2004 единственное в этом сезоне заседание «Клуба комедии» с участием Амалии Гольданской. prazdnikinfo.ru. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Выход рядом, на... Марсе!. www.aif.ru. 20 вересня 2000. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Амалия МОРДВИНОВА: МОЙ РЕБЕНОК БУДЕТ КРУТЫМ!. www.chelpress.ru. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Реклама (26 липня 2015). Nescafe Gold 2002 год. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Доброй охоты! — Передачи (рос.). Эхо Москвы. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 28 лютого 2019.
- ↑ Актриса Амалия Мордвинова выпустила книгу стихов. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Амалия Мордвинова написала учение, как вернуть себе счастье. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Амалії [Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Амалія Бєляєва
- Амалія & Амалія на сайті Ехо Москви [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Амалия Мордвинова-Гольданская в программе «Без антракта», 2004 на YouTube
- Особиста справа Амалії Паригін-Мордвінової-Гольданський-Бєляєвої
- Амалія Гольданская купається голяка [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Інтерв'ю на зйомках фільму «Лебединий рай»