Перейти до вмісту

Москва сльозам не вірить

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Москва сльозам не вірить
рос. Москва слезам не верит
Жанрмелодрама
РежисерВолодимир Меньшов
СценаристВалентин Черних
У головних
ролях		Віра Алентова, Ірина Муравйова
ОператорСлабневич Ігор Михайловичd Редагувати інформацію у Вікіданих
КомпозиторНікітін Сергій Якович Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяМосфільм
Тривалість148 хв.
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Рік1979
Дата виходу11 лютого 1980
IMDbID 0079579
РейтингMPAA: PG
CMNS: Москва сльозам не вірить у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Москва сльозам не вірить у Вікіцитатах

«Москва сльозам не вірить» (рос. «Москва слезам не верит») — російський радянський художній фільм 1979 року режисера Володимира Меньшова. Лідер прокату 1980 року в СРСР (близько 90 млн глядачів)[1]. Фільм отримав премію «Оскар» у номінації «найкращий фільм іноземною мовою».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Москва. Середина 1950-х років. З глухої провінції на пошук своєї долі в столицю приїжджають три молоді дівчини: Катерина, Людмила та Антоніна. Їх мрії в чомусь сходяться, адже всі вони в душі бажають знайти хорошу роботу і свого обранця. Але життя суворо розставляє все на свої місця, і в результаті не всі отримують те, про що мріяли.

Антоніна влаштовується на роботу і працює малярем, а згодом виходить заміж за робітника-москвича.

Людмила, самовпевнена модниця, що працює на хлібзаводі, вважає Москву лотереєю, в якій вона обов'язково виграє, і тому заміж вона планує вийти як мінімум за багатого та знаменитого москвича. Пізніше вона вийде заміж за відомого хокеїста.

Катерина працює слюсарем на заводі і одночасно вчиться. Разом з Людмилою розіграє авантюру, а саме: видає себе за дочку багатих москвичів. Вона закохується у телеоператора, і вагітніє від нього, але він, коли дізнається, що вона не багатійка — кидає її.

Проходить 20 років. За цей час Антоніна народжує трьох дітей. Чоловік Людмили не витримує тягаря слави і спивається. А Катерина одна ростить дочку і працює директором великого московського підприємства[2].

Тепер вона 40-річна «залізна леді», але як і раніше мріє про кохання. Зрештою любов приходить до неї в образі привабливого слюсаря Гоші. Але коли коханий чоловік дізнається про те, що Катерина — директор, а для нього є неприйнятним, що жінка вище нього за соціальним статусом, він іде від неї… У цей же час на горизонті з'являється колишній коханий Катерини телеоператор, який висуває права на вже дорослу дочку…

У головних ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Віра Алентова Катерина Олександрівна Тихомирова (Катя) Катерина Олександрівна Тихомирова (Катя)
Олексій Баталов Георгій Іванович (Гоша, Гога) Георгій Іванович (Гоша, Гога)
Ірина Муравйова Людмила Свиридова (Люда) Людмила Свиридова (Люда)
Раїса Рязанова Антоніна Буянова (Тоня) Антоніна Буянова (Тоня)
Юрій Васильєв Родіон Рачков (Рудольф) Родіон Рачков (Рудольф)
Олег Табаков коханець Катерини (Володя) коханець Катерини (Володя)
Борис Сморчков Микола (чоловік Тоні) Микола (чоловік Тоні)

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Пісні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Москва слезам не верит» — Русская кинодвадцатка Радио Свобода, ведущий Сергей Юрьенен. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
  2. ↑ Таємниці фільму «Москва сльозам не вірить»: хто ж був отцем Олександри? (рос.).

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Москва сльозам не вірить
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Москва_сльозам_не_вірить&oldid=47225128