Москва сльозам не вірить
Москва сльозам не вірить | |
|---|---|
| рос. Москва слезам не верит | |
 | |
| Жанр | мелодрама |
| Режисер | Володимир Меньшов |
| Сценарист | Валентин Черних |
| У головних ролях |
Віра Алентова, Ірина Муравйова |
| Оператор | Слабневич Ігор Михайловичd |
| Композитор | Нікітін Сергій Якович |
| Кінокомпанія | Мосфільм |
| Дистриб'ютор | MOKÉPd і Netflix |
| Тривалість | 148 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1979 |
| Дата виходу | 11 лютого 1980 |
| IMDb | ID 0079579 |
| Рейтинг | MPAA: PG |
| cinema.mosfilm.ru/films/film/Moskva-slezam-ne-verit/moskva-slezam-ne-verit/ | |
 Москва сльозам не вірить у Вікіцитатах | |
«Москва сльозам не вірить» (рос. «Москва слезам не верит») — російський радянський художній фільм 1979 року режисера Володимира Меньшова. Лідер прокату 1980 року в СРСР (близько 90 млн глядачів)[1]. Фільм отримав премію «Оскар» у номінації «найкращий фільм іноземною мовою».
Сюжет[ред. | ред. код]
Москва. Середина 1950-х. З глухої провінції на пошук своєї долі в столицю приїжджають три молоді дівчини: Катерина, Людмила та Антоніна. Їх мрії в чомусь сходяться, адже всі вони в душі бажають знайти хорошу роботу і свого обранця. Але життя суворо розставляє все на свої місця, і в результаті не всі отримують те, про що мріяли.
Антоніна влаштовується на роботу і працює малярем, а згодом виходить заміж за робітника-москвича.
Людмила, самовпевнена модниця, що працює на хлібзаводі, вважає Москву лотереєю, в якій вона обов'язково виграє, і тому заміж вона планує вийти як мінімум за багатого та знаменитого москвича. Пізніше вона вийде заміж за відомого хокеїста.
Катерина працює слюсарем на заводі і одночасно вчиться. Разом з Людмилою розіграє авантюру, а саме: видає себе за дочку багатих москвичів. Вона закохується у телеоператора, і вагітніє від нього, але він, коли дізнається, що вона не багатійка — кидає її.
Проходить 20 років. За цей час Антоніна народжує трьох дітей. Чоловік Людмили не витримує тягаря слави і спивається. А Катерина одна ростить дочку і працює директором великого московського підприємства.
Тепер вона сорокарічна «залізна леді», але як і раніше мріє про кохання. Зрештою любов приходить до неї в образі привабливого слюсаря Гоші. Але коли коханий чоловік дізнається про те, що Катерина — директор, а для нього є неприйнятним, що жінка вище нього за соціальним статусом, він іде від неї… У цей же час на горизонті з'являється колишній коханий Катерини телеоператор, який висуває права на вже дорослу дочку…
У головних ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Віра Алентова | Катерина Олександрівна Тихомирова (Катя) |
| Олексій Баталов | Георгій Іванович (Гоша, Гога) |
| Ірина Муравйова | Людмила Свиридова (Люда) |
| Раїса Рязанова | Антоніна Буянова (Тоня) |
| Юрій Васильєв | Родіон Рачков (Рудольф) |
| Олег Табаков | коханець Катерини (Володя) |
| Борис Сморчков | Микола (чоловік Тоні) |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію: Валентин Черних
- Режисер-постановник: Володимир Меньшов
- Оператор-постановник: Ігор Слабневич
- Художник-постановник: Саїд Меняльників
- Художник по костюмах: Жанна Мелконян
- Звукооператор: Марк Бронштейн
- Диригент: Емін Хачатурян
- Монтаж: Олена Михайлова
- Редактор: Любов Циціна
- Директор картини: Віталій Богуславський
Пісні[ред. | ред. код]
- У виконанні Сергія Нікітіна і Тетяни Нікітіної:
- «Олександра» (музика С. Нікітіна, слова Дмитро Сухарєва і Ю. Візбора))
- «Діалог у новорічної ялинки» (музика С. Нікітіна, слова Ю. Левітанського)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Москва слезам не верит» — Русская кинодвадцатка Радио Свобода, ведущий Сергей Юрьенен. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 4 серпня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Москва сльозам не вірить |
|
