Дерсу Узала (фільм, 1975)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дерсу Узала M:
рос. Дерсу Узала
Dersu Uzala poster.jpg
Жанр пригодницька драма / біографічний
Режисер Куросава Акіра
Продюсери Йоіті Мацуе
Микола Сизов
Сценаристи Акіра Куросава
Юрій Нагібін
На основі Q19198891? і Dersu Uzala[d]
У головних
ролях
Максим Мунзук
Юрій Соломін
Оператори Федір Добронравов
Юрій Гантман
Aсакадзу Накаї
Композитор Ісаак Шварц
Художник Юрій Ракша
Кінокомпанія Мосфільм[1] і невідомо[1]
Тривалість 144 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Японія Японія
Рік 1975
Дата виходу 2 серпня 1975 (Японія)
5 січня 1975 (СРСР)
Кошторис $4 000 000
IMDb ID 0071411
Рейтинг IMDb: 8.3/10 stars

«Дерсу́ Узала́» (яп. デルス・ウザーラ Дерусу Удза:ра?), рос. «Дерсу Узала») — двосерійний радянсько-японський фільм 1975 року, поставлений японським кінорежисером Акірою Куросавою за мотивами творів В. К. Арсеньєва «По Уссурійському краю» і «Дерсу Узала». Перший фільм режисера, знятий не японською мовою та єдиний, знятий ним на широкоформатній кіноплівці 70-мм.

Фільм здобув низку фестивальних та професійних кінонагород, зокрема премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.

Сюжет[ред. | ред. код]

Перша серія

Дія відбувається у 1902 році. Капітан Арсеньєв (Юрій Соломін) з групою солдатів досліджує уссурійську тайгу. На нічному привалі біля вогню з'являється старий мисливець Дерсу Узала. Приземкуватий, коренастий, він усе життя прожив у тайзі і не пам'ятає свого віку; уся його сім'я померла від вітрянки. Він веде кочове життя, будує будинок або ставить намет там, куди його заведе дорога. Ця незвичайна людина, носій вікової мудрості, пробуджує в Арсеньєві цікавість. Дерсу погоджується стати провідником експедиції. Він уміє читати сліди, йому знайомі усі знаки, за якими можна вирахувати, що сталося і станеться в тайзі та вражає солдатів своєю влучною стрільбою. Експедиція зустрічає старого китайця, який вже 45 років живе один. «Не треба його турбувати, — говорить Дерсу. — Він бачить сни». Старому дають трохи провізії; на ранок він йде, вклонившись і не сказавши ані слова. Останній етап експедиції приводить Арсеньєва і його провідника до замерзлого озера в зловісній тиші крижаних просторів. Вітер замітає сліди мандрівників і Дерсу говорить супутнику, що вони збилися з шляху. Щоб зберегти життя, їм треба накосити якомога більше трави до настання ночі. Арсеньєв падає від втоми. Прокидається удосвіта в курені з трави, спорудженому Дерсу: замість опорного стовпа той використав триногу від теодоліта. Експедиція триває, незважаючи на холод, снігопад, втому і голод. На стоянці в хатині, поки усі їдять рибу, Арсеньєв пропонує Дерсу оселитися в місті, але той відмовляється. Його справа — полювання на соболів, він не просить грошей у нагороду за свої послуги, а лише трохи патронів. Вони прощаються і розлучаються.

Друга серія

Весна 1907 року. З відлигою Арсеньєв знову приїжджає в Уссурійський край з новою дослідницькою експедицією. Він знаходить Дерсу, і той знову стає його провідником. Дерсу заробив багато грошей на соболях, але його підпоїв і пограбував торговець. На ранок, в густому тумані, який, втім, швидко розсіюється, Дерсу помічає сліди тигра. Він говорить з ним, як з людиною, умовляючи йти своєю дорогою. Пізніше він вступає в перестрілку з вісьмома бандитами. Солдати Арсеньєва знаходять трьох напівмертвих чоловіків, що зв'язану лежать у воді. Вони доручають їх селянам, які зібралися разом і наважилися покінчити з бандитами. Кілька солдатів пливуть по річці на плоту, який мчить прямо у наноси. Дерсу зіштовхує Арсеньєва у воду і залишається на плоту сам, потім стрибає і чіпляється за стовбур дерева. Він вказує солдатам, яке дерево треба зрубати, щоб він зміг учепитися за нього і вибратися на берег.

Наближається осінь. Дерсу смертельно ранить тигра і відтепер вважає себе жертвою богів і побоюється їхньої помсти. Він стає дратівливим, помітивши, що очі його слабшають, приходить у відчай. Більше він не зможе промишляти полюванням. Арсеньєв пропонує йому перебратися до міста, де Дерсу селиться в його Арсеньєва, з його дружиною і сином. Але він не може пристосуватися до осілого життя. Він хоче розбити намет прямо посеред вулиці. Арсеньєв дарує йому хорошу рушницю з сучасним прицілом. Трохи пізніше він отримує телеграму з викликом на упізнання тіла його старого друга — Дерсу убили через рушницю. Арсеньєв залишається з ним, поки його тіло не поховають.

В ролях[ред. | ред. код]

Максим Мунзук ···· Дерсу Узала
Юрій Соломін ···· Володимир Арсеньєв
Світлана Данильченко ···· Ганна, дружина Арсеньєва
Дмитро Коршиков ···· Вова, син Арсеньєва
Суйменкул Чокморов ···· Чжан Бао
Володимир Кремена ···· Туртигін
Олександр Пятков ···· Олентьєв
Данило Нетребін ···· поліцейський
Загін Арсеньєва
  • Михайло Бичков
  • Володимир Хрульов
  • В. Ласточкін
  • Станіслав Мар'їн
  • Ігор Сихра
  • Володимир Сергіяков
  • Яніс Якобсон
  • В. Хлестов
  • Г. Полунін
  • В. Колді
  • М. Тетов
  • С. Синявський
  • Володимир Сверба
  • В. Ігнатов

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Дерсу Узала»[2]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1975 Московський міжнародний кінофестиваль Золотий приз Дерсу Узала Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
1976 Премія «Оскар» Найкращий фільм іноземною мовою Дерсу Узала Нагорода
1977 Давид ді Донателло Найкращий іноземний режисер Акіра Куросава Нагорода
Спеціальний приз «Мосфільм» Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів Срібна стрічка за найкращий іноземний фільм Дерсу Узала Нагорода
Спільнота письменників-сценаристів Іспанії Найкращий художній та експериментальний фільм Дерсу Узала Нагорода
1978 Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий іноземний фільм Дерсу Узала Нагорода

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
  • Советские художественные фильмы. Аннотированный каталог. 1974-1975. — М. : «Нива России», 1997. — Т. 5. — С. 171-172. — 3000 прим.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]