Моїсєєв Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Моїсєєв, 2006 рік

І́гор Олекса́ндрович Моїсє́єв (рос. Игорь Александрович Моисеев, 8 (21) січня 1906(19060121), Київ — 2 листопада 2007, Москва) — російський радянський артист балету, балетмейстер, хореограф, широко визнаний як найвизначніший хореограф народного танцю у XX столітті.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Києві 21 січня 1906 року в родинї спадкового юриста із збіднілої дворянської сім'ї, потім разом з сім'єю переїхав до Полтави, а звідти до Москви. Вчився у приватній балетній студії В. І. Масолової, потім у Хореографічному технікумі Державного академічного Великого театру в класі Горського. У 1933 році закінчив Університет мистецтв.

Після закінчення технікуму був прийнятий до балетної трупи Великого театру (1924–1931), в 1931–1937 роках був солістом у Великому театрі, виконував партії Рауля в «Теолінді», Мато в «Саламбо», Іосифа в «Іосифі Прекрасному» та інші.

Балет «Саламбо», 1932

1930 року, залишаючись артистом балету, Моїсєєв стає балетмейстером, постановником танцювальних сюїт в оперних спектаклях «Кармен», «Демон», «Любов до трьох апельсинів», «Турандот», на сцені Великого Театру ставить балети «Саламбо» (1932), «Три товстуни» (1935), «Спартак» (1958).

Проте майстра все більше привертав фольклор. Він написав лист Молотову з пропозицією організувати ансамбль народного танцю. І отримав відповідь: «Пропозиція добра. Доручити авторові її реалізувати». Так у 1936 році став завідувачем хореографічної частини Театру народної творчості.

У 1937 році створив перший в країні професійний ансамбль народного танцю. Перші репетиції в створеному ним ансамблі народного танцю відбулися в лютому 1937 року. Почавши з постановок російських народних танців, Моїсєєв згодом займався постановкою українських і білоруських, молдавських, киргизьких, угорських, французьких, чеських, аргентинських танців, танцювальних сюїт і сцен, а також спектаклів на історичні і сучасні теми.

Впродовж 60 років Моїсєєв був беззмінним художнім керівником ансамблю. Під його керівництвом були поставлені всі програми: «Танці народів СРСР» (1937), «Мир і дружба» (1953), «В гостях і вдома» (1983) та інші. За програму «Дорога до танцю» (1965) Моїсєєв був удостоєний Ленінської премії, а колектив — звання Академічного. У 1943 році Моїсєєв створив першу в країні професійну школу народного танцю (хореографічна Школа-студія при ДААНТ). Майстром поставлено декілька сот оригінальних танцювальних мініатюр, які з блиском виконували змінні покоління його танцівників, випускників створеною їм при ансамблі школи. Він, залишаючись єдиним не тільки керівником ансамблю, але і головним його балетмейстером, продовжував творити до останніх днів. Під впливом і при безпосередній участі Моїсєєва виросло ціле сузір'я професійних національних ансамблів народного танцю і в СРСР, і в інших країнах.

Сам балетмейстер визначав жанр народного танцю так: «Ми не колекціонуємо народні танці, не нанизуємо їх, як метеликів, на шпильку. Спираючись на народний досвід, ми прагнемо розширити можливості фольклорного танцю, збагачуючи його режисерською вигадкою, професійною технікою, завдяки якій він ще яскравіше виражає себе. Тобто ми підходимо до народного танцю як до матеріалу для творчості, не приховуючи свого авторства. Але наша творчість продовжується в природі самого народного танцю, народженого з навколишнього середовища». Моїсєєв завжди говорив, що фольклорна традиція для нього є не метою, але засобом реалізації власного задуму. І справді, його постановки ніколи не мали нічого спільного з ура-патріотичними музичними колективами, що спекулювали на народній задушевності.

У 1966 році в Москві він заснував Хореографічний концертний ансамбль (нині Московський театр класичного балету).

Серед постановок І.Мойсєєва — українська сюїта «Веснянка» та інші.

Нагороди[ред.ред. код]

Народний артист СРСР (1953), лауреат Ленінської і п'яти Державних премій, тричі кавалер вищого в СРСР ордена Леніна, двох Орденів Трудового Червоного Прапора і вищого російського ордена «За заслуги перед Вітчизною» II і III ступені (1996, 2001), а також — кавалер болгарського Ордена Святого Олександра з короною, румунського Ордена Офіцера культури, польського Ордена «Полонія Рестітула», кавалер почесних орденів майже всіх європейських країн, лауреат американської премії «Оскар» в галузі танцю (1969, 1971), почесний член Народних зборів Франції. До 95-річчя від дня народження ЮНЕСКО нагородила Моїсєєва однією з найпрестижніших своїх нагород — медаллю Моцарта.

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред.ред. код]