Музиченко Іван Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музиченко Іван Миколайович
Народження28 серпня (10 вересня) 1901(1901-09-10)
Ростов-на-Дону
Смерть8 грудня 1970(1970-12-08) (69 років)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1918—1947
Звання Генерал-лейтенант
Командування6-а армія
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Польський похід РСЧА
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
битва під Уманню
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Музиченко.

Музиче́нко Іва́н Микола́йович (28 серпня (10 вересня) 1901(19010910) — 8 грудня 1970) — радянський військовик початкового періоду німецько-радянської війни, генерал-лейтенант (1940). Один з радянських генералів, що потрапив у німецький полон.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 28 серпня (10 вересня) 1901(19010910) року в місті Ростов-на-Дону.

У 1917 році призваний до Російської імператорської армії, рядовий. У 1918 році вступив до лав РСЧА.

Громадянська війна в Росії

[ред. | ред. код]

Учасник Громадянської війни в Росії на боці більшовиків. Брав участь у придушенні селянських повстань, у встановленні Радянської влади в Україні, Білорусі.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

По закінченні громадянської війни продовжив військову службу. З 1926 року — командир кавалерійського ескадрону, помічник командира полку з господарської частини.

З 1932 року — командир і комісар кавалерійського полку.

У 1937—1938 роках — командир 4-ї кавалерійської дивізії Білоруського військового округу. Брав участь у вторгненні радянських військ до Польщі у 1939 році.

З 25 січня 1940 року — командир 4-ї стрілецької дивізії. Учасник радянсько-фінської війни.

Постановою РНК СРСР від 4 червня 1940 року № 945 комбригові Музиченку І. М. присвоєне військове звання «генерал-лейтенант»[1].

У червні 1940 року призначений командиром 6-го стрілецького корпусу, у липні 1940 — командуючим 6-ю армією Київського особливого військового округу (КОВО).

Німецько-радянська війна

[ред. | ред. код]

З початком німецько-радянської війни — командувач 6-ю армією Південно-Західного (з 25 липня 1941 року — Південного) фронту. Після низки важких поразок у прикордонних боях, 6-а і 12-а армії потрапили в оточення південніше Умані (Уманський котел). Більша частина армій була знищена чи потрапила у полон.

Полон

[ред. | ред. код]

7 серпня 1941 року при спробі прориву з оточення генерал-лейтенант І. М. Музиченко потрапив у полон.

Протягом 1941—1945 років утримувався у різних таборах для військовополонених. Відмовився від співпраці з німцями.

29 квітня 1945 року визволений американськими військами з табору в Мосбурзі.

Повоєнні роки

[ред. | ред. код]

Протягом травня-грудня 1945 року проходив перевірку в органах НКВС СРСР.

У жовтні 1947 року відправлений у відставку.

Мешкав у Москві. Помер 8 грудня 1970 року.

Освіта

[ред. | ред. код]

Закінчив два курси учительської семінарії.

У 1927 році закінчив кавалерійські курси командного складу РСЧА.

У 1947 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора та медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [Постанова РНК СРСР від 4 червня 1940 року № 945 «О присвоении воинских званий высшему начальствующему составу Красной Армии»(рос.). Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 22 червня 2013. Постанова РНК СРСР від 4 червня 1940 року № 945 «О присвоении воинских званий высшему начальствующему составу Красной Армии»(рос.)]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музиченко_Іван_Миколайович&oldid=35782645