Мусасі (лінкор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
"Мусасі"
武蔵
Japanese battleship Musashi.jpg
«Мусасі» за кілька днів до загибелі
Служба
Тип/клас лінійний корабель
Держава прапора Naval Ensign of Japan.svg
Належність Японський імперський флот
Закладено 29 березня 1938
Спущено на воду 1 листопада 1940
Введено в експлуатацію 5 серпня 1942
Виведений зі складу флоту потоплений 24 жовтня 1944 в море Сібуян(12°50′ пн. ш. 122°35′ сх. д. / 12.833° пн. ш. 122.583° сх. д. / 12.833; 122.583[1] або 13°07′ пн. ш. 122°32′ сх. д. / 13.117° пн. ш. 122.533° сх. д. / 13.117; 122.533[2])
Параметри
Тоннаж стандартна 68 200 т

повна 72 810 т

Довжина 256 м
Ширина 38,9 м
Осадка макс. 11 м
Бронювання борт — 410 мм
траверси — 300 мм
головна палуба — 200…230 мм
верхня палуба — 35…50 мм
башти ГК — 650 мм (лоб), 250 мм (борт), 270 мм (дах)
барбети ГК — до 560 мм
башти 155-мм гармат — 25…75 мм
Барбет башт 155 — мм гармат-75 мм
рубка — 500 мм (борт), 200 мм (дах)
Технічні дані
Силова установка 4 ТЗА Kampon
Гвинти 4
Потужність 150 000 к.с.
Швидкість max. 27,5 вуз. (51 км/год.)
Автономність плавання 7 200 миль (13 335 км) (16 — вузловим ходом (30 км/год.))
Екіпаж 2 399 чол.
Озброєння
Артилерія 3×3 — 460-мм/45,
4×3 — 155-мм/60
Зенітне озброєння 6×2 — 127-мм/40,
8×3 — 25-мм,
2×2 — 13,2-мм кулемети
Авіація 2 катапульти, 7 гідролітаків

Мусасі (яп. 武 蔵) — другий лінкор в серії типу «Ямато» японського імператорського флоту часів Другої світової війни. Флагман Об'єднаного флоту Японії. Отримав назву на честь стародавньої японської провінції Мусасі. «Мусасі» і його сістершип «Ямато» були найбільшими та найпотужнішими лінійними кораблями в світі, мали водотоннажність 74,000 тонн, головний калібр — 460 мм гармати.

Будівництво[ред. | ред. код]

«Мусасі» був закладений 29 березня 1938 року, спущений на воду 1 листопада 1940 року, і став до ладу в серпні 1942 року.

Кар'єра[ред. | ред. код]

До кінця 1942 лінкор проходив випробування, дообладнання та бойову підготовку в японських водах. 22 січня 1943 він прибув на Трук і став новим флагманом Об'єднаного флоту. У травні 1943 року був включений до складу з'єднання, призначеного для зриву Алеутської десантної операції флоту США, але японці забарилися з розгортанням своїх сил, і операцію довелося скасувати.

29 березня 1943 року «Мусасі» вийшов з бухти Трук, ухиляючись від атаки американської палубної авіації, але в морі був атакований підводним човном США «Танні» (англ. Tunny) та отримав влучення торпеди в носову частину. Було прийнято 3000 тонн води, втрати склали 18 осіб. Ремонт проводився в Курі до кінця квітня. 19 — 23 червня «Мусасі» разом з «Ямато» брав участь в битві у Філіппінському морі, але не домігся жодних результатів.

Загибель[ред. | ред. код]

У жовтні 1944 року японські суперлінкори були нарешті кинуті в серйозний бій. Американці почали висадку на Філіппіни, і в разі успіху операції могли зруйнувати японський оборонний периметр та відрізати Японію від основних джерел сировини та нафти. Ставка була занадто висока, і японське командування прийняло рішення про проведення генеральної битви. Складений ним план «Се-Го» («Перемога») був неабияким досягненням оперативного мистецтва.[3] Оскільки авіаносні сили Імператорського флоту прийшли до того часу в занепад, головна роль відводилася великим артилерійським кораблям.

Північна група, що включала деякі вцілілі авіаносці, повинна була зіграти роль приманки для 38-го оперативного з'єднання — головної ударної сили американського флоту. Основного удару по десантним судам повинно було завдати 1-е диверсійне з'єднання віце-адмірала Куріта. До його складу входили 5 лінкорів, включаючи «Ямато» та «Мусасі», 10 важких і 2 легких крейсери, 15 есмінців. З'єднання повинно було вночі подолати протоку Сан-Бернардіно та вранці атакувати десантні судна біля острова Лейте. Підтримку йому справляло менше за силами 2-е диверсійне з'єднання віце-адмірала Нісімура, що слідувало протокою Сурігао.

Бій в море Сібуян[ред. | ред. код]

«Мусасі» під американськими бомбами. Море Сібуян, 24 жовтня 1944 р.

22 жовтня 1-е диверсійне з'єднання вийшло в море і вже наступного дня було атаковано американськими підводними човнами, що потопили два важких крейсера. Вранці 24 жовтня, коли з'єднання Куріто знаходилося в морі Сібуян, почалися масовані атаки американської палубної авіації. В силу випадкових збігів основні удари американців були націлені на «Мусасі». Протягом перших трьох годин лінкор отримав не менше трьох торпедних і ряд бомбових влучень. Крен вдалося виправити контрзатопленням, але корабель вже прийняв занадто багато води, мав великий диферент на ніс. Одне з трьох турбінних відділень було заповнене водою, турбіна зупинена. Корабель втратив швидкість до 22-х вузлів. Надалі, торпедним попаданням були настільки розірвані булі по лівому борту, що створювали потужний бурун води, що ще більше знизило швидкість. Американські літаки змогли здійснити повторні вильоти після перезаправлення та доозброєння на авіаносцях та наступними торпедними атаками (застосована тактика «молот та ковадло») було виведено з ладу друге турбінне відділення — цього разу по правому борту. Швидкість впала до 15-ти вузлів, а ніс лінкора осів у воду до 7-ми метрів. З'єднання Куріто, щоб не кидати лінкор, знизило хід до 22-х вузлів та почало виконувати маневри ухилення, щоб хоч якось зберегти дистанцію з відстаючим лінкором. У підсумку, після 15 годин лінкор знову піддався потужним атакам торпедоносців та пікіруючих бомбардувальників та отримав безліч торпедних та бомбових влучень. Командир корабля віце-адмірал Іногуті отримав важке поранення осколком бомби, що розірвалася на даху башти ГК, але зберіг свідомість. Хоча після 16 годин атаки закінчилися, затоплення внутрішніх приміщень лінкора вийшло з під контролю. Віце-адмірал Куріто, бачачи безвихідне становище «Мусасі», наказав йому викинутися на берег. Але виконати наказ не вдалося — в 19.36 лінкор перекинувся і затонув. Всього «Мусасі» отримав попадання 11-19 торпед і 10-17 авіабомб. [4] Загинуло 1023 члена екіпажу, включаючи його командира контр-адмірала Іногуті, який вважав за найкраще загинути разом зі своїм кораблем, закрившись у власній каюті. Втрати американців склали 18 літаків з 259, що брали участь в атаках.

Сістершип «Мусасі» — лінкор «Ямато» так само зазнав бомбардування, і отримав кілька бомбових влучень, однак вони не були ефективними і не вплинули на боєздатність та ходові якості корабля.

Під час атаки на лінкор, для оборони застосовувалися спеціальні шрапнельні зенітні снаряди ГК калібру 460 мм, проте їх вогонь не був ефективний.

Командири лінкора[ред. | ред. код]

  • 05.08.1942 — 09.06.1943 — капітан I рангу (з 01.11.1942 — контр-адмірал) Каору Аріма.
  • 09.06.1943 — 07.12.1943 — капітан I рангу (з 01.11.1943 — контр-адмірал) Кейдзо Комура.
  • 07.12.1943 — 12.08.1944 — капітан I рангу (з 01.05.1944 — контр-адмірал) Бундзен Асакура.
  • 12.08.1944 — 24.10.1944 — капітан I рангу (з 1.5.1943 — контр-адмірал) Тосіхіро Іногуті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jentschura, Hansgeorg; Jung, Dieter and Mickel, Peter (1977). Warships of the Imperial Japanese Navy, 1869-1945. Annapolis: United States Naval Institute. ISBN 0-87021-893-X. .
  2. «Мусасі» на combinedfleet.com
  3. ' Нимиц Ч., Портер Э. Война на море (1939 — 1945). — Смоленск : Русич, 1999.
  4. Балакін, Дашьян, 2006

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Апальков Ю. В. Боевые корабли японского флота: Линкоры и авианосцы. — СПб.: Дидактика, 1997.
  • Балакин С. А., Дашьян А. В. и др. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 c.: ил. — (Арсенал Коллекция). — 3000 экз. — ISBN 5-699-18891-6, ББК 68.54 Л59
  • Кофман В. Л. Японские линкоры Второй мировой войны. «Ямато» и «Мусаси». — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006.