Перейти до вмісту

Мілосердов Валерій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валерій Мілосердов
Валерій Володимирович Мілосердов
Народився1961(1961)
Херсонська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьфотограф, педагог
Alma materМосковський державний університет
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Валерій Володимирович Мілосердов (нар. 1961[1], Херсонська область) — український документальний фотограф, фоторедактор, учитель, заслужений журналіст України (2009).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Валерій Мілосердов народився 1961 року на Херсонщинщині.

Фотографією захопився завдяки дядьку Володимирові Камінському. Від 1983 року знімає професійно.

Закінчив факультет журналістики Московського державного університету (1985). Працював фотокореспондентом у Киргизькому телеграфному агентстві (Фрунзе), газетах «Известия», «Київські відомості», «Дзеркало тижня» (Київ), фоторедактором київських газет та журналів «День», «Комерсант-Україна», «Сьогодні», «Година.ua», «Профіль», на вебсайті «Телекритика», фотографом у фонді культурних ініціатив «Ізоляція». 2011 року покинув фотожурналістику. Нині — куратор фотоколекції Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»[2] та викладач у Школі фотографії Віктора Марущенка.

Зафіксував і висвітлив критичні моменти політичної історії, такі як січневі події у Вільнюсі та серпневий путч, знесення пам'ятника Леніну у Львові, кримськотатарський мітинг у Сімферополі, Придністровський конфлікт, проблеми шахтарів Донбасу (1994—1999, серія «Покинуті люди»), ліквідацію ядерних ракет України (1993—1996)[3] та інші ключові події[4].

У 1991 році у київській редакції газети «Известия» знайшов покинутий архів відомої фотожурналістки УРСР Ірини Пап[5].

2015 року фотографував Маріуполь, Слов'янськ, Краматорськ Донецької области. Згодом на основі цих світлин видали книгу «Wariupol» (співавтор Дмитро Сєргєєв).

Автор персональних та учасник колективних виставок в Україні, Швейцарії, Словаччині, Росії, ОАЕ.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • заслужений журналіст України (5 червня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, активну громадську позицію, високий професіоналізм та з нагоди Дня журналіста[6];
  • спеціальна премія журі на фестивалі Grand Prix Images Vevey (1995, Веве, Швейцарія) — за серію документальних фотографій «Покинуті люди», присвячена проблемам шахтарів Донбасу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Ти знаєш, що ти — людина @ Точки опору 5» // Український інститут
  2. Валерій Мілосердов // Наша команда.
  3. С. Пивоваров. Ядерний арсенал, який міг знищити світ 10 разів. «Бабель» публікує унікальні фото ліквідації ядерних ракет України 1993—1996 років (архівний матеріал) // Бабель. — 2018. — 30 жовтня.
  4. Глесні Трефор Вільямс. Портрет пострадянської праці, території та себе: Покинуті люди (1994-1999) Велерія Мілосердова // Ukrainian Photographies.(англ.)
  5. О. Сімчук. Ірина Пап — найвідоміша жінка-фотограф УРСР // Амнезія. — 2019. — 25 червня.
  6. Указ Президента України від 5 червня 2009 року № 420/2009 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Марущенко, Глядєлов та Мілосердов. Мова фотографії на YouTube // Ukraїner. — 2020. — 9 серпня.
Валерій Милосердов «Робота з архівом та створення фотоколекції» на YouTube // Izolyatsia. Platform for cultural initiatives. — 2020. — 11 грудня.
Валерій Мілосердов на YouTube // Мітєц. — 2021. — 10 грудня.