Мітяєв Олег Юрійович
| Мітяєв Олег Юрійович Митяев Олег Юрьевич | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження | 1974 Оренбург, РРФСР, СРСР | ||||||||
| Смерть | 15 березня 2022 Маріуполь, Донецька область, Україна (загиблий у бою) | ||||||||
| Alma Mater | Суворовське військове училище (1991), Омське вище загальновійськове командне училищеd (1995), Військова академія імені М. В. Фрунзе (2009) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |  Росія | ||||||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська РФ | ||||||||
| Рід військ |  Мотострілецькі війська | ||||||||
| Формування | |||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
     | |||||||||
.png){kind=small}
Олег Юрійович Мітяєв, позивний Баркас[1] (рос. Олег Юрьевич Митяев; 1974, Оренбург — 15 березня 2022, Маріуполь) — російський воєначальник, генерал-майор російської армії[1], командувач 150-ї мотострілецької дивізії РФ[2].
Випускник суворовського військового училища 1991 року, Омського вищого загальновійськового двічі Червонопрапорного училища імені М. В. Фрунзе 1995 року, Військової академії ім. М. В. Фрунзе 2009 року, Військової академії Генерального штабу ЗС РФ.[1]
У 1995—2007 рр. обіймав керівні посади від командира взводу до начальника розвідки штабу десантно-штурмового полку повітрянодесантної дивізії Північнокавказького військового округу РФ. У 2009—2013 рр. служив на керівних посадах в 31-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Від жовтня 2013 р. до березня 2015 р. — командир 11-ї окремої десантно-штурмової бригади[3].
Від квітня 2015 р. до листопада 2016 р. — нібито начальник 1 управління (резервних формувань мотострілецьких військ) 12 командування резерву Південного військового округу. 2015 р. нагороджений медаллю ордену «За заслуги перед Вітчизною» з мечами 1 ступеня. Насправді від жовтня 2015 р. до листопада 2016 р. обіймав посаду командира 1-ї окремої мотострілецької Слов'янської бригади. Службу як командир 1 ОМСБр проходив під прізвищем прикриття як полковник (генерал-майор) Дигало (Варавва) Микола Миколайович[3][4].
11 червня 2016 за організацію бойових дій незаконних збройних формувань на території України отримав військове звання генерал-майор (указ Президента РФ №276).[5][1]
13 грудня 2016 року призначений командиром 201-ї Гатчинської військової бази, дислокованої в Таджикистані[1][6].
В 2020 році став командиром 150-ї мотострілецької дивізії РФ.[7]
В 2021 обіймав посаду заступника командувача угрупуванням військ Росії у Сирії[8], керував військовим парадом на російській базі Хмеймім у Сирії з нагоди 9 травня.[5][9]
Загинув 15 березня 2022 року під Маріуполем. Мітяєв став четвертим російським генералом, який загинув під час вторгнення в Україну[8][10], і другим, який загинув під час численних спроб взяти Маріуполь.
Був одружений, мав 3 доньки.
- Орден Мужності
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною»
- 2-го ступеня
- 1-го ступеня (2015)
- Медаль Жукова
- Медаль Суворова
- ↑ а б в г д Позивний "Баркас" [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] Позивні "Баркас" і "Рязань". Контррозвідка СБУ викрила офіцерів РФ, які працювали під прикриттям // tsn, 17:44, 31.07.18
- ↑ "Азовці" у Маріуполі ліквідували генерала РФ та "покосили" елітну 22-у бригаду "спецназа ГРУ" | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ а б Позивні "Баркас" і "Рязань". Контррозвідка СБУ викрила офіцерів РФ, які працювали під прикриттям. ТСН.ua (укр.). 31 липня 2018. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ В СБУ рассказали о российских офицерах, воевавших на Донбассе. Gazeta.ua. 31 липня 2018. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ а б Азов ліквідував командира 150 мотострілецької дивізії ЗС РФ [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] 9 травня 2021 року Мітяєв керував парадом на російській базі Хмеймім у Сирії // ГО «Український мілітарний центр», 16 Березня, 2022
- ↑ Персональная информация, Митяев Олег Юрьевич. www.omvoku.su. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ Олег Мітяєв – п’ятий знищений в Україні генерал РФ [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // novynarnia, 16/03/2022 00:57
- ↑ а б Украинские СМИ: под Мариуполем убит российский генерал Олег Митяев. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Див.: …//regnum.ru/news/3264364.html Более тысячи военных прошли строем на авиабазе Хмеймим в честь Дня Победы, 9.5.2021
- ↑ Убитий "Азовцями" генерал-майор окупантів виявився командиром елітної дивізії: подробиці. Телеграф (укр.). 15 березня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Генерал-майори (Російська Федерація)
- Народились 1974
- Уродженці Оренбурга
- Померли 15 березня
- Померли 2022
- Померли в Маріуполі
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Випускники Військової академії Генштабу
- Військовики мотострілецьких військ Росії
- Російські військовики
- Проросійські бойовики російсько-української війни (2014-донині)
- Військовики десантних військ Росії
- Кавалери ордена Мужності
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
- Нагороджені медаллю Суворова
- Нагороджені медаллю Жукова
- Випускники суворовських військових училищ
- Учасники інтервенції Росії в Сирію
- Російські військовики, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Загиблі в бою командири частин (РФ)
- Учасники битви за Маріуполь (2022)