Перейти до вмісту

Набіль Дірар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Набіль Дірар
Особисті дані
Народження 25 лютого 1986(1986-02-25) (40 років)
  Касабланка, Марокко
Зріст 182 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага 79 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Марокко Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Туреччина «Касимпаша»
Номер 77
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
2004–2006 Бельгія «Дігем Спорт» 26 (2)
2006–2008 Бельгія «Вестерло» 57 (3)
2008–2012 Бельгія «Брюгге» 117 (14)
2012–2017 Франція «Монако» 125 (12)
2017–2021 Туреччина «Фенербахче» 73 (7)
2021 →  Бельгія «Брюгге» 2 (0)
2021– Туреччина «Касимпаша» 6 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
2007 Марокко Марокко (ол.) 2 (1)
2008–2019 Марокко Марокко 48 (3)
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 13 лютого 2022.
CMNS: Набіль Дірар у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Набі́ль Діра́р (араб. نبيل ضرار, фр. Nabil Dirar, нар. 25 лютого 1986, Касабланка) — марокканський футболіст, захисник, півзахисник клубу «Касимпаша».

Виступав, зокрема, за клуби «Брюгге», «Монако» та «Фенербахче», а також національну збірну Марокко.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Дірар народився 25 лютого 1986 року в Касабланці (Марокко) і почав свою кар'єру в Бельгії в футбольних клубах Брюсселя. Юніором Дірар грав у 2001—2004 роках у клубах «Моленбек» та «Юніон». Професійну кар'єру Дірар почав в 2005 році, підписавши контракт з клубом «Дігем Спорт», за юнацьку команду якого він грав з 2004 року. За наступні два роки він зіграв за клуб 26 матчів і забив в них 2 голи. Своєю грою Дірар привернув увагу більш іменитих бельгійських клубів і зрештою підписав у 2006 році контракт з клубом першого дивізіону «Вестерло».

«Вестерло»

[ред. | ред. код]

З «Вестерло» Дірар вийшов у вищий дивізіон бельгійської футбольної ліги, ставши найкращим гравцем команди. Завдяки його ігровим і технічним здібностям Дірара стали порівнювати з його земляком Мубараком Буссуфою, який став найкращим бомбардиром бельгійського чемпіонату в 2006 році, граючи за «Андерлехт». У «Вестерло» Дірар провів два сезони, і у 2008 році відправився «на підвищення» в «Брюгге».

«Брюгге»

[ред. | ред. код]

Дірар приєднався до «Брюгге» поряд з Джозефом Акпалою і Рональдом Варгасом з ініціативи головного тренера Джекі Матейсена. Під його керівництвом Дірар став прогресувати і отримував багато ігрового часу. У своєму першому сезоні в клубі він зайняв з «Брюгге» третє місце після «Стандарда» і «Андерлехта» і кваліфікувався в Лігу Європи. Ситуація почала мінятися, коли контракт Матейсена не був продовжений, і новим тренером став Адрі Костер.

Напередодні сезону 2009/10 клуб купив Івана Перишича — гравця того ж амплуа, що і Дірар. Костер залишив Дірара на лівому фланзі, а Перишича відправив на правий. У тактичних схемах Костера Дірар був цінним гравцем, однак молодий гравець став все більше виділятися своєю неспортивною поведінкою на полі і поза ним. У матчі між «Брюгге» та «Мехеленом» Дірар плюнув у гравця суперників Йоні Бюєнса і отримав за це двоматчеву дискваліфікацію[1]. У вересні 2009 року Дірар був відправлений у дубль через запізнення на тренування. Крім того, він став часто вступати в суперечки з товаришами по команді, посварившись, зокрема, на тренуванні з капітаном команди Стейном Стейненом, а також під час матчу демонстративно відмовившись привітати Перишича з голом, забитим зі штрафного, який збирався пробити сам Дірар[2][3].

У січні 2009 року, за інформацією газети «Спорт-Експрес», Дірар потрапив у сферу інтересів московського ЦСКА, однак перехід не відбувся[4]

Набіль Дірар у складі «Монако». 2014 рік.

На початку сезону 2010/11 Дірар був знову відправлений в резервну команду на два тижні за неявку на зустріч з фанатами. Футболіст у свою чергу заявив, що не з'явився, оскільки був хворий[5]. Після важкої поразки від «Локерена» 23 жовтня Дірар був знову відправлений у резервний склад на три тижні[6]. Вражаючі виступи Дірара за дубль змусили Костера повернути його в основну команду, і той навіть зумів знову завоювати місце в основі. Однак у березні 2011 року під час домашнього матчу проти «Кортрейка» Дірар затіяв сварку з товаришем по команді Вадісом Оджиджа-Офое з приводу того, хто повинен виконувати штрафний удар[7]. Після цього інциденту вболівальники освистали Дірара, а він відповів їм непристойними жестами. Для того, щоб розрядити обстановку, Костер замінив Дірара, і у підсумку «Брюгге» здобув перемогу з рахунком 4-1[8][9]. Через кілька тижнів до початку серії плей-оф Костер знову повернув Дірара в основну команду. Крім того, в сезоні 2010/11 він отримав 10-й номер, що звільнився після відходу Веслі Сонка в «Льєрс».

По ходу першої половини сезону 2011/12 Костер був замінений Крістофом Даумом, а Дірар був стабільним гравцем основного складу. Більш того, він був одним із найрезультативніших гравців протягом цього відрізка, віддавши чимало гольових передач. У п'ятому турі Ліги Європи проти словенської команди «Марібор» Дірар забив два голи і приніс своїй команді перемогу з рахунком 4:3[10].

«Монако»

[ред. | ред. код]

31 січня 2012 року Дірар приєднався до «Монако» за € 7,5 млн[11] — рекордну трансферну суму для «Брюгге». Дірар дебютував у новій команді 13 лютого, вийшовши на заміну в переможному для «Монако» матчі з «Бастією» (1-0). Дев'ять днів по тому, 24 лютого, він забив свій перший гол за команду, принісши їй перемогу над «Лавалем». Також він забив по голу «Шатору» та «Істру». Дірар в основному грав на лівому фланзі півзахисту, хоча одного разу за рішенням головного тренера Марко Сімоне зіграв правого півзахисника. Після заміни Сімоне на Клаудіо Раньєрі Дірар зберіг статус гравця основи і грав на позиції лівого вінгера. 24 травня 2013 року у заключній грі сезону, який приніс «Монако» підвищення в класі, Дірар отримав розрив хрестоподібної зв'язки[12], через що пропустив значну частину сезону 2013/14. Після повернення зіграв за клуб ще чотири сезони, останній з яких 2016/17, в якому став з командою чемпіоном Франції, проте основним гравцем не був.

«Фенербахче»

[ред. | ред. код]

17 червня 2017 року Набіль Дірар перейшов в турецький «Фенербахче»[13]. Станом на 23 травня 2018 року відіграв за стамбульську команду 29 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Дірар має бельгійське і марокканське громадянства. Спочатку він оголосив про свій намір грати за бельгійську збірну і відмовився від пропозиції Марокко[14]. Однак незабаром з'ясувалося, що Дірар не має права грати за Бельгію у зв'язку з тим, що провів кілька матчів за марокканську молодіжну збірну[15]. В результаті він прийняв пропозицію Марокко і 11 жовтня 2008 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Марокко в матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року проти Мавританії.

У лютому 2012 року Дірар був включений менеджером Еріком Геретсом для участі у Кубку африканських націй, але відхилив пропозицію, вважаючи, що Геретс не потребує його в команді, а сидіти на лавці Набіль не схотів[16]. Після цього Дірар тривалий час не грав за збірну і повернувся до неї аж 2014 року, і в майбутньому був учасником Кубка африканських націй 2017 року у Габоні та чемпіонату світу 2018 року у Росії[17].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Марокко Марокко
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
11-10-2008Марракеш (стадіон)Марокко Марокко4 – 1Мавританія МавританіяВідбір до ЧС 2010-
19-11-2008Марракеш (стадіон)Марокко Марокко3 – 0Замбія Замбіятовариський матч-
11-2-2009Стадіон Мохаммеда VМарокко Марокко0 – 0Чехія Чехіятовариський матч-
28-3-2009Стадіон Мохаммеда VМарокко Марокко1 – 2Габон ГабонВідбір до ЧС 2010-Замінений на 57-ій хвилині 57'
14-11-2009Марракеш (стадіон)Марокко Марокко0 – 2Камерун КамерунВідбір до ЧС 2010-Замінений на 54-ій хвилині 54'
Усього Матчів 18 Голів 2

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Монако»: 2016-17
«Брюгге»: 2020-21

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Strafvermindering voor spuwende Nabil Dirar (Dutch) . HLN.be. 4 Вересня 2009. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 11 червня 2012.
  2. ↑ Stijnen en Dirar in de clinch (Dutch) . The Standard. 18 березня 2010. Процитовано 11 червня 2012.
  3. ↑ Perisic en Dirar ruziën op veld (Dutch) . Blue Army. 21 лютого 2011. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 11 червня 2012.
  4. ↑ ЦСКА зацікавився марокканським півзахисником. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 23 січня 2014.
  5. ↑ Dirar naar B-kern verwezen omdat hij ziek was (Dutch) . Belgiumsoccer.be. 3 серпня 2010. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 11 червня 2012.
  6. ↑ Brugge Club grijpt in: Dirar weer naar B-kern (Dutch) . Sportmagazine.be. 26 жовтня 2010. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 11 червня 2012.
  7. ↑ Brugge Club stuurt Dirar (opnieuw) naar B-kern (Dutch) . De Morgen. 13 березня 2011. Архів оригіналу за 15 березня 2011. Процитовано 11 червня 2012.
  8. ↑ Nabil Dirar voor onbepaalde tijd naar B-kern (Dutch) . Voetbalkrant.com. 13 березня 2011. Архів оригіналу за 16 березня 2011. Процитовано 11 червня 2012.
  9. ↑ VIDEO Kwaad bloed bij voetballer (Telegraaf.nl) . Dutch. 13 березня 2011. Процитовано 11 червня 2012.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  10. ↑ NK Maribor — Brugge Club 3-4 — Nieuws — Brugge Club. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 травня 2018.
  11. ↑ Transfer Nabil Dirar naar Monaco eindelijk afgerond. Het Nieuwsblad (Dutch) . 31 січня 2012. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 31 січня 2012.
  12. ↑ http://www.asm-fc.com/en/news/team/nabil-dirar-news[недоступне посилання з квітня 2019]
  13. ↑ Набіль Дірар поповнив ряди "Фенербахче". campeones.ua/date=2017-06-17/accessdate=2017-06-17. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 23 травня 2018.
  14. ↑ Dirar choisit les Diables Rouges! (French) . Footgoal.net. 26 серпня 2008. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 17 листопада 2012.
  15. ↑ Dirar chose Morocco ahead of Belgium. New African Star. 8 жовтня 2008. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 17 листопада 2012.
  16. ↑ Dirar: "Gerets n'a pas besoin de moi... et moi non plus" (French) . 7SU7R.be. 17 лютого 2012. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 25 жовтня 2016.
  17. ↑ Boufal left out of Morocco squad.[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Набіль_Дірар&oldid=45884697