Набіль Дірар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Набіль Дірар
Zenit-Monako (1).jpg
Особові дані
Народження 25 лютого 1986(1986-02-25) (33 роки)
  Касабланка, Марокко
Зріст 182 см
Вага 79 кг
Громадянство Flag of Belgium.svg Бельгія
Позиція захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Туреччина «Фенербахче»
Номер 7
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2004–2006 Бельгія «Дігем Спорт» 26 (2)
2006–2008 Бельгія «Вестерло» 57 (3)
2008–2012 Бельгія «Брюгге» 117 (14)
2012–2017 Франція «Монако» 125 (12)
2017– Туреччина «Фенербахче» 29 (4)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2007 Марокко Марокко (ол.) 2 (1)
2008– Марокко Марокко 34 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 23 травня 2018.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 23 травня 2018.

Набі́ль Діра́р (араб. نبيل ضرار‎, фр. Nabil Dirar, нар. 25 лютого 1986, Касабланка) — марокканський футболіст, захисник, півзахисник клубу «Фенербахче».

Виступав, зокрема, за клуби «Брюгге» та «Монако», а також національну збірну Марокко.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Дірар народився 24 лютого 1986 року в Касабланці (Марокко) і почав свою кар'єру в Бельгії в футбольних клубах Брюсселя. Юніором Дірар грав у 2001—2004 роках у клубах «Моленбек» та «Юніон». Професійну кар'єру Дірар почав в 2005 році, підписавши контракт з клубом «Дігем Спорт», за юнацьку команду якого він грав з 2004 року. За наступні два роки він зіграв за клуб 26 матчів і забив в них 2 голи. Своєю грою Дірар привернув увагу більш іменитих бельгійських клубів і зрештою підписав у 2006 році контракт з клубом першого дивізіону «Вестерло».

«Вестерло»[ред. | ред. код]

З «Вестерло» Дірар вийшов у вищий дивізіон бельгійської футбольної ліги, ставши найкращим гравцем команди. Завдяки його ігровим і технічним здібностям Дірара стали порівнювати з його земляком Мубараком Буссуфою, який став найкращим бомбардиром бельгійського чемпіонату в 2006 році, граючи за «Андерлехт». У «Вестерло» Дірар провів два сезони, і у 2008 році відправився «на підвищення» в «Брюгге».

«Брюгге»[ред. | ред. код]

Дірар приєднався до «Брюгге» поряд з Джозефом Акпалою і Рональдом Варгасом з ініціативи головного тренера Джекі Матейсена. Під його керівництвом Дірар став прогресувати і отримував багато ігрового часу. У своєму першому сезоні в клубі він зайняв з «Брюгге» третє місце після «Стандарда» і «Андерлехта» і кваліфікувався в Лігу Європи. Ситуація почала мінятися, коли контракт Матейсена не був продовжений, і новим тренером став Адрі Костер.

Напередодні сезону 2009/10 клуб купив Івана Перишича — гравця того ж амплуа, що і Дірар. Костер залишив Дірара на лівому фланзі, а Перишича відправив на правий. У тактичних схемах Костера Дірар був цінним гравцем, однак молодий гравець став все більше виділятися своєю неспортивною поведінкою на полі і поза ним. У матчі між «Брюгге» та «Мехеленом» Дірар плюнув у гравця суперників Йоні Бюєнса і отримав за це двоматчеву дискваліфікацію[1]. У вересні 2009 року Дірар був відправлений у дубль через запізнення на тренування. Крім того, він став часто вступати в суперечки з товаришами по команді, посварившись, зокрема, на тренуванні з капітаном команди Стейном Стейненом, а також під час матчу демонстративно відмовившись привітати Перишича з голом, забитим зі штрафного, який збирався пробити сам Дірар[2][3].

У січні 2009 року, за інформацією газети «Спорт-Експрес», Дірар потрапив у сферу інтересів московського ЦСКА, однак перехід не відбувся[4]

Набіль Дірар у складі «Монако». 2014 рік.

На початку сезону 2010/11 Дірар був знову відправлений в резервну команду на два тижні за неявку на зустріч з фанатами. Футболіст у свою чергу заявив, що не з'явився, оскільки був хворий[5]. Після важкої поразки від «Локерена» 23 жовтня Дірар був знову відправлений у резервний склад на три тижні[6]. Вражаючі виступи Дірара за дубль змусили Костера повернути його в основну команду, і той навіть зумів знову завоювати місце в основі. Однак у березні 2011 року під час домашнього матчу проти «Кортрейка» Дірар затіяв сварку з товаришем по команді Вадісом Оджиджа-Офое з приводу того, хто повинен виконувати штрафний удар[7]. Після цього інциденту вболівальники освистали Дірара, а він відповів їм непристойними жестами. Для того, щоб розрядити обстановку, Костер замінив Дірара, і у підсумку «Брюгге» здобув перемогу з рахунком 4-1[8][9]. Через кілька тижнів до початку серії плей-оф Костер знову повернув Дірара в основну команду. Крім того, в сезоні 2010/11 він отримав 10-й номер, що звільнився після відходу Веслі Сонка в «Льєрс».

По ходу першої половини сезону 2011/12 Костер був замінений Крістофом Даумом, а Дірар був стабільним гравцем основного складу. Більш того, він був одним із найрезультативніших гравців протягом цього відрізка, віддавши чимало гольових передач. У п'ятому турі Ліги Європи проти словенської команди «Марібор» Дірар забив два голи і приніс своїй команді перемогу з рахунком 4:3[10].

«Монако»[ред. | ред. код]

31 січня 2012 року Дірар приєднався до «Монако» за € 7,5 млн[11] — рекордну трансферну суму для «Брюгге». Дірар дебютував у новій команді 13 лютого, вийшовши на заміну в переможному для «Монако» матчі з «Бастією» (1-0). Дев'ять днів по тому, 24 лютого, він забив свій перший гол за команду, принісши їй перемогу над «Лавалем». Також він забив по голу «Шатору» та «Істру». Дірар в основному грав на лівому фланзі півзахисту, хоча одного разу за рішенням головного тренера Марко Сімоне зіграв правого півзахисника. Після заміни Сімоне на Клаудіо Раньєрі Дірар зберіг статус гравця основи і грав на позиції лівого вінгера. 24 травня 2013 року у заключній грі сезону, який приніс «Монако» підвищення в класі, Дірар отримав розрив хрестоподібної зв'язки[12], через що пропустив значну частину сезону 2013/14. Пісдя повернення зіграв за клуб ще чотири сезони, останній з яких 2016/17, в якому став з командою чемпіоном Франції, проте основним гравцем не був.

Фенербахче[ред. | ред. код]

17 червня 2017 року Набіль Дірар перейшов в турецький «Фенербахче»[13]. Станом на 23 травня 2018 року відіграв за стамбульську команду 29 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Дірар має бельгійське і марокканське громадянства. Спочатку він оголосив про свій намір грати за бельгійську збірну і відмовився від пропозиції Марокко[14]. Однак незабаром з'ясувалося, що Дірар не має права грати за Бельгію у зв'язку з тим, що провів кілька матчів за марокканську молодіжну збірну[15]. В результаті він прийняв пропозицію Марокко і 11 жовтня 2008 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Марокко в матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року проти Мавританії.

У лютому 2012 року Дірар був включений менеджером Еріком Геретсом для участі у Кубку африканських націй, але відхилив пропозицію, вважаючи, що Геретс не потребує його в команді, а сидіти на лавці Набіль не схотів[16]. Після цього Дірар тривалий час не грав за збірну і повернувся до неї аж 2014 року, і в майбутньому був учасником Кубка африканських націй 2017 року у Габоні та чемпіонату світу 2018 року у Росії[17].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Марокко Марокко
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
11-10-2008 Марракеш (стадіон) Марокко Марокко 4 – 1 Мавританія Мавританія Відбір до ЧС 2010 -
19-11-2008 Марракеш (стадіон) Марокко Марокко 3 – 0 Замбія Замбія товариський матч -
11-2-2009 Стадіон Мохаммеда V Марокко Марокко 0 – 0 Чехія Чехія товариський матч -
28-3-2009 Стадіон Мохаммеда V Марокко Марокко 1 – 2 Габон Габон Відбір до ЧС 2010 - Замінений на 57-ій хвилині 57'
14-11-2009 Марракеш (стадіон) Марокко Марокко 0 – 2 Камерун Камерун Відбір до ЧС 2010 - Замінений на 54-ій хвилині 54'
Усього Матчів 18 Голів 2

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Strafvermindering voor spuwende Nabil Dirar (Dutch). HLN.be. 4 Вересня 2009. Процитовано 11 June 2012. 
  2. Stijnen en Dirar in de clinch (Dutch). The Standard. 18 March 2010. Процитовано 11 June 2012. 
  3. Perisic en Dirar ruziën op veld (Dutch). Blue Army. 21 February 2011. Процитовано 11 June 2012. 
  4. ЦСКА зацікавився марокканським півзахисником. Процитовано 23 січня 2014. 
  5. Dirar naar B-kern verwezen omdat hij ziek was (Dutch). Belgiumsoccer.be. 3 August 2010. Процитовано 11 June 2012. 
  6. Brugge Club grijpt in: Dirar weer naar B-kern (Dutch). Sportmagazine.be. 26 October 2010. Архів оригіналу за 1 лютий 2014. Процитовано 11 June 2012. 
  7. Brugge Club stuurt Dirar (opnieuw) naar B-kern (Dutch). De Morgen. 13 March 2011. Процитовано 11 June 2012. 
  8. Nabil Dirar voor onbepaalde tijd naar B-kern (Dutch). Voetbalkrant.com. 13 March 2011. Процитовано 11 June 2012. 
  9. VIDEO Kwaad bloed bij voetballer (Telegraaf.nl). Dutch. 13 March 2011. Процитовано 11 June 2012. 
  10. NK Maribor — Brugge Club 3-4 — Nieuws — Brugge Club
  11. Transfer Nabil Dirar naar Monaco eindelijk afgerond. Het Nieuwsblad (Dutch). 31 January 2012. Процитовано 31 January 2012. 
  12. http://www.asm-fc.com/en/news/team/nabil-dirar-news[недоступне посилання з квітень 2019]
  13. Набіль Дірар поповнив ряди "Фенербахче". campeones.ua/date=2017-06-17/accessdate=2017-06-17. 
  14. Dirar choisit les Diables Rouges! (French). Footgoal.net. 26 August 2008. Архів оригіналу за 2 грудень 2013. Процитовано 17 November 2012. 
  15. Dirar chose Morocco ahead of Belgium. New African Star. 8 October 2008. Процитовано 17 November 2012. 
  16. Dirar: "Gerets n'a pas besoin de moi... et moi non plus" (French). 7SU7R.be. 17 February 2012. Процитовано 25 October 2016. 
  17. Boufal left out of Morocco squad. [недоступне посилання з квітень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]