Наземна станція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Наземна станція — узагальнювальна назва кількох типів станцій метрополітену, характерною рисою яких є розташування безпосередньо на поверхні. Існує два типу наземних станцій: відкриті й криті. Також, станції ділять розміщенням платформ на станції з «острівною» платформою, і на станції «берегові».

У СРСР першою наземною станцією стала стара «Первомайська», відкрита в депо «Ізмайлово» 24 вересня 1954 — тепер не діюча.

Крита станція[ред. | ред. код]

Станція «Зарічна» Криворізького метрополітену

У конструкції наземної критої станції є стіни і стелі, які закривають колії й платформу. Отже, станція є закритим приміщенням зі своїм повітряним контуром. Перевага такої конструкції у тому, що в ній можливо підтримувати комфортну для таких людей температуру. Крім цього, наземна станція може мати різні конструктивні елементи, такі, як ферми, Сходи, балкони.

В Україні це станції: Ім. Гутовського, Зарічна, Дзержинська, Індустріальна Криворізького метротраму

Відкрита станція[ред. | ред. код]

На відміну від критої, відкрита станція не є закритим приміщенням. Найчастіше така станція — або острівна платформа з навісом, що має низку колон у центрі, або берегові платформи із стінами і навісом.

Станції такого типу найдешевші у будівництві подібні до залізничних платформ.

В Україні представлені:

У інших країнах відкриті наземні станції поширені, найчастіше майже половину мережі закордонних метрополітенів утворюють станції такого типу (Нью-Йорк, Лондон тощо).