Криворізький швидкісний трамвай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Криворізький метротрам
KrRih metrotram logo.svg
Kryvyi Rih - Dzerzhynska.jpg
Kryvyi Rih Maidan Pratsi5.JPG
Metrotram car.jpg
KRMetrotram.jpg
Опис
Країна Україна Україна
Місто  Кривий Ріг
Дата відкриття 26 грудня 1986 (36 років)
Вартість проїзду безкоштовно
Щоденний пасажиропотік 80 тис. осіб (2020)[1]
Річний пасажиропотік 40 млн. осіб[2]
Підприємницькі дані
Власник Криворізька міська рада
Оператор КП «Швидкісний трамвай»
Маршрутна мережа
Кількість ліній 2 (4 маршрути)
Кількість станцій 11[3]
Довжина мережі 18 км
Рухомий склад
Кількість вагонів 79[4]
Кількість вагонів у складі 1-3
Кількість депо 2
Технічні дані
Ширина колії 1520 мм
Середня швидкість 45 км/год[джерело?]
Максимальна швидкість 69 км/год[джерело?]
Схема маршрутів

KR City metrotram.jpg

CMNS: Криворізький метротрам у Вікісховищі

Криворі́зький метротра́м (розм. — метро́) — частково підземна позавулична швидкісна гібридна легкорейкова транспортна система (легке метро) у Кривому Розі, Україна. Експлуатується комунальним підприємством «Швидкісний трамвай»[5].

Має дві лінії довжиною 18 км, якими прокладено чотири маршрути[6][7]. Налічує 11 станцій, чотири з яких — підземні, дві — вище рівня землі, а три — частково підземні. Лінії збудовано за стандартами метрополітену, як рухомий склад використовуються трамвайні вагони. Єдине місце в країні, де узаконено лівосторонній рух[8][a].

Історія[ред. | ред. код]

Радянський період[ред. | ред. код]

Перший рейс (1986)

Проєкт будівництва було розроблено в 1972 році харківським інститутом «УкркомунНДІпроект», Міністерством житлово-комунального господарства УРСР і «Харківметропроектом» Міністерства будівництва УРСР. За радянськими стандартами спорудження метрополітену передбачалося лише в містах-мільйонниках, а населення Кривого Рогу у 1970-х роках, коли проєктувалася система, становило 700 тисяч мешканців[9]. Популярною є версія про те, що в районному центрі не могли дозволити будівництво повноцінного метро, поки в обласному центрі — Дніпропетровську — такого виду транспорту не було[8][10]. Тому було спроектовано легкорейкову систему, яка відповідає стандартам метрополітену, але використовує трамвайний рухомий склад.

Будівництво почалося в 1974 році. Відкриття першої черги зі станціями «Майдан Праці», «Жовтнева», «Майдан Артема» й тимчасовою зупинкою поблизу сучасної станції «Мудрьона» відбулося 26 грудня 1986 року. Лінію обслуговували 7 потягів.

Другу чергу булу відкрито з запізненням через часті затоплення тунелів ґрунтовими водами й фінансовою кризою кінця 1980-х. 13 лютого 1988 року відкрили станцію «Будинок Рад» з одноколійним рухом до неї від «Дзержинської». 2 травня 1989 року друга черга запрацювала після відкриття станцій «Дзержинська», «Проспект Металургів» та «Кільцева», споруди старої станції «Дзержинська» було демонтовано[10].

У період незалежності України[ред. | ред. код]

Будівництво третьої черги велося за часів незалежності України, починаючи з 1992 року. Попри складне економічне становище, станції цієї дистанції теж будувалися за стандартами метрополітену. 26 жовтня 1999 року відбулося відкриття лише двох станцій з п'яти, запланованих у третій черзі: «Індустріальна» й «Зарічна». Його очолив Президент України Леонід Кучма.[11] Після введення в експлуатацію нової дистанції станція «Майдан Праці» виявилася розташованою осторонь від головної лінії (хоча й у безпосередній близькості від неї). Тому було введено поділ маршрутів на № 1 («Кільцева» — «Майдан Праці») і № 2 («Кільцева» — «Зарічна»). 19 червня 2000 року відкрили станцію «Електрозаводська»[12], 19 травня 2001 року — «Міська лікарня». Станцію «Вовнопрядильну» було законсервовану в 2001 році через те, що поруч із нею немає житлової забудови[b][13].

Міська лікарня, найновіша станція

В 2003 році було впроваджено новий логотип: червоні літери «ШТ» (скорочено від «швидкісний трамвай») на білому тлі замінили на зелену «М» (скорочено від «метрополітен»)[9].

Рішенням міської ради від 28 лютого 2007 року станції «Жовтнева» було надано нову назву — «Станція імені Гутовського» на честь Григорія Гутовського — останнього радянського мера Кривого Рогу, за часів якого в місті було збудовано й відкрито лінію швидкісного трамваю[14].

В 2012 році розпочалася інтеграція швидкісного трамвая до трамвайної мережі, 25 травня[15], напередодні дня міста, відбулося урочисте відкриття нової трамвайної лінії[16]. У районі колишньої станції «Кільцева» (яку було закрито, а колію — розібрано) на місці гейту було споруджено лінію, що дозволяє здійснювати виїзд швидкісного трамвая на лінію міського трамвая. Швидкісний трамвай пішов по лінії міського трамвая до зупинки «Кільце КМК», у маршруті з'явилось 4 нові зупинки. Така перебудова мала як прихильників так і незадоволених серед криворіжців. Перші задоволені можливістю дістатися прохідної комбінату без пересадок; другі — закидають недоцільність витрати коштів (₴ 3,8 млн. ~ $ 250 тис.) на таку незначну модернізацію, а також дорікають уповільненням руху швидкісних трамваїв, та можливістю їх скорішого зношення та псування. Уже в день відкриття лінії із рухомим складом швидкісного трамвая на лінії міського трамвая сталося кілька поломок і ускладнень руху. Аварії на лінії трапляються доволі часто.[17][18][19]

У серпні 2012 року було відновлено роботу станції «Кільцева» — тепер посадка й висадка пасажирів здійснюється одночасно на одній, новозбудованій платформі. Введено маршрут № 3 («Зарічна» — «Кільце КМК»), маршрути № 1 та № 2 почали курсувати за своїми старими напрямками. Крім того, здійснити посадку на «Кільцевій» можна лише на маршрути № 1 та № 2, а маршрут № 3 проходить повз станцію. 2016 р., після прийняття закону про декомунізацію,[20] було змінено назви трьох станцій: «Імені Гутовського» (на честь Григорія Гутовського) стала «Сонячною»; «Майдан Артема» (на честь Артема Сергеєва) було змінено на «Вечірній Бульвар»; станція «Дзержинська» (на честь Фелікса Дзержинського) стала «Мудрьоною»[21].

Парк вагонів[ред. | ред. код]

На лініях використовуються трамвайні вагони. Це є одним з аргументів стосовно того, що система не є метрополітеном. Однак, відомий дослідник метро Роберт Швандль (засновник http://urbanrail.net) не вважає тип рухомого складу критерієм належності до метрополітену.[22]

Tatra T3SU на станції «Кільцева»
Tatra KT3UA на станції «Зарічна»

Найчисельнішими є вагони Tatra T3. У 1986 році було придбано 15 вагонів модифікації Tatra T3SU (№ 001-015), у 1987 році ще 35 (№ 016-050). Через фінансову кризу, у 1993 році було придбано не нові вагони, а використовувані — 2 Tatra T3SU із Запоріжжя (№ 051-052) і 11 відремонтованих Tatra T3 з Праги (№ 053-063). Останні мали напівпантограф, змінену систему опалення, великі дзеркала заднього виду, по одному сидінню в кожному ряді і більшу кількість поручнів. Згодом напівпантограф і великі дзеркала заднього виду почали встановлювати й на інших вагонах. Усі криворізькі Tatra T3 тридверні; у передній маршрутовказівник убудовано додаткову третю фару. З 2005 року вагони № 001-047 і № 064-066 були модернізовані на Tatra T3R.P Дарницьким трамвайним депо в Києві. У 2005 році там же шляхом з'єднання двох вагонів Tatra T3 за допомогою низькопідлогової секції було створено вагон Tatra KT3UA № 067, у 2009 році було створено аналогічний вагон № 068 з колишніх № 051 і № 052.[23]

У 1993—1995 роках придбали 11 вагонів 71-611 (№ 201-211). Це особлива модифікація 71-608 з шістьома дверима по три в кожен бік та повернутими у салон сидіннями. Всього було випущено 13 таких вагонів спеціально для Криворізького, а також Волгоградського швидкісного трамваю, де також є підземні ділянки[24].

Трамваї курсують по одному або зчепленими по два, три. У травні 2012 року трамваї, що курсують гібридними маршрутами 3М та 4М, зчеплені з трьох вагонів, були роз'єднані, адже не могли маневрувати на лінії міського трамваю.

З 9 вересня 2020 року, після семирічної перерви, розпочав роботу тривагонний склад на маршруті лінії метро 1М[25].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Станція «Будинок Рад» (2012)
«Вечірній бульвар»

Тунелі, перегони та колії[ред. | ред. код]

Найдовша лінія має довжину близько 17 км[джерело?]. Тунелі, що проходилися закритим способом, збудовано за стандартами метрополітену; не має однорівневих перетинів, наземні дистанції від станції Зарічна до станції Кільцева огороджені бетонним парканом. На лінії 5 підземних ділянок мілкого закладання. З півночі, від станції «Зарічна» перший тунель зі станцією Електрозаводська проходить під пагорбом на південній околиці мікрорайону Зарічний. Другий і третій тунелі проходять під автодорогами на перегонах «Електрозаводська» — Вовнопрядильна та Індустріальна — Сонячна. Четвертий тунель зі станцією Вечірній бульвар проходить під пагорбом біля Вечірнього бульвару. П'ятий тунель проходить під центральною частиною міста від станції Мудрьона до середини перегону між «Проспектом Металургів» і «Кільцевою». Між «Мудрьоною» і «Будинком Рад» тунелі різних напрямків міняються місцями під землею без прямого перетину, проходячи один над другим. Це змінює рух з правостороннього на лівосторонній, щоб трамвайні вагони могли здійснювати висадку пасажирів зліва на станціях з острівною платформою. Через це «Український тиждень» назвав криворізьку підземку єдиним місцем у країні, де легалізовано лівосторонній рух[8]. Від «Мудрьоної» до «Проспекту Металургів» тунель прокладався закритим способом, за допомогою прохідницького щита, він має круглу форму; за «Проспектом Металургів» — відкритим способом, він прямокутний у формі з трапецієподібною верхньою частиною для контактного дроту.

Між станціями «Будинок Рад» і «Проспект Металургів» є службова зупинка — там розташовані насоси та інші агрегати для захисту тунелю від ґрунтових вод; є можливість переходу до зустрічного тунелю або виходу на поверхню на Соцмісті. Трамваї на ній не зупиняються, але зменшують швидкість до 10—15 км/год.

На перегоні «Вечірній бульвар» — «Мудрьона» лінія проходить по дамбі одного з прилеглих ставків, перед станцією «Кільцева» — через міст над Другим ставком на Соцмісті.

Планами розвитку Криворізького метротраму передбачалося продовження другої лінії, як у південному напрямку (в бік «АрселорМіттал Кривий Ріг»), так і в північному (від «Зарічної» до залізничної станції Рокувата в бік Тернів), а у подальшій перспективі — подовження другої і будівництво третьої ліній. Проте з обранням нового міського голови — Юрія Вілкула стратегію розвитку міського транспорту було змінено — після приєднання в травні 2012 року ліній метро до лінії міського трамвая, плани розвитку метротраму передбачають пуск трамваїв у бік районів Карачуни та Довгинцеве[26][27].

Станції[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (січень 2018)
Назва станції Дата відкриття Тип Попередні назви
Зарічна 1999 наземна, закрита, з береговими платформами
Електрозаводська 2000 підземна мілкого закладання, колонна, двопрогінна з береговими платформами
ВПФ не введена в експлуатацію наземна, закрита, з береговими платформами
Індустріальна 1999 наземна, закрита, з береговими платформами
Майдан Праці 1986 наземна, відкрита, на розворотному кільці
Сонячна 1986 наземна, закрита, з береговими платформами Жовтнева, імені Гутовського
Міська лікарня 2001 наземна, відкрита, з береговими платформами на дузі
Вечірній бульвар 1986 підземна мілкого закладання, колонна, двопрогінна, з береговими платформами Майдан Артема
Мудрьона 1986 наземна, закрита, з береговими платформами Дзержинська
Будинок Рад 1988 підземна мілкого закладання, односклепінна, з острівною платформою
Проспект Металургів 1989 підземна мілкого закладання, односклепінна, з острівною платформою
Кільцева 1989 наземна, відкрита, на розворотному кільці

Електрогосподарство та депо[ред. | ред. код]

Депо метротраму
Цей розділ потребує доповнення. (січень 2018)

Електогосподарство метротраму є типовим для трамвайних систем:

Контактна мережа виконана у вигляді повітряного дроту з поздовжньо-ланцюговим підвішуванням. На підземних ділянках контактний дріт подвоєний для зменшення механічних навантажень від перенапружених струмоприймачів, що викликано низьким підвішуванням дроту у малих габаритах тунелю.

Депо метротраму розташоване біля станції «Майдан Праці»; є пункт технічного обслуговування вагонів за «Зарічною». Раніше на перегоні «Вечірній бульвар» — «Мудрьона» був гейт до залізничної станції «Мудрьона». Як система інтервального регулювання руху рухомого складу, використовується автоблокування та сигналізація для лінії швидкісного руху розроблена під керівництвом Володимира Веклича в НДКТІ КГ. На кожній станції працюють інтервальні годинники з відліком від останнього відправлення потяга. «Вечірній бульвар», «Будинок Рад» та «Проспект Металургів» обладнані вільною Wi-Fi-мережею.

Маршрути[ред. | ред. код]

З 24 серпня 2015 подовжено маршрут трамваю від станції Зарічна до ПГЗК, який отримав назву 4М[28].

З 17 лютого 2017 року маршрут 3М курсує за маршрутом «Зарічна» — «Новокриворізький ГЗК»[29]

Оплата проїзду[ред. | ред. код]

Жетон для проїзду

Оплата проїзду здійснюється жетонами, які опускаються в турнікети при вході на станції метро. Жетони продаються в касах на кожній станції. У радянський час замість жетонів використовувалися монети номіналом 5 копійок. Автомати для розміну дрібних грошей збереглися на станції «Будинок Рад». Під час інфляції початку 1990-х використовували квитки. Наприкінці 1990-х на жетонах зображувалася реклама банку «INKO». Після його закриття їх вивели з обігу, але згодом знову ввели через зношеність небрендованих жетонів[30].

Жетони виготовлялися в Харкові, це одні з перших пластмасових жетонів для транспорту на території України[31], На 2015 рік метротрам — це одна з останніх систем громадського транспорту в країні, де не використовуються безконтактні електронні картки. Для пільгового проїзду використовуються паперові квитки.

З 1 серпня 2005 року вартість проїзду становила 0,6 ₴[32], з 1 вересня 2006 року — 1 ₴[33], з 13 серпня 2011 року проїзд коштував 1,20 ₴.

З травня 2012 року вартість проїзду підвищилась до 1,50 ₴ (пільговий проїзд коштував 0,75 ₴). Разом із пуском нової лінії змінилась система оплати за проїзд — на останній станції ШТ перед виїздом на лінію міського трамвая у трамвай заходять кондуктори і, починаючи з зупинки «Економічний інститут» продають паперові квитки. На зворотному шляху від зупинки «Кільце КМК» кондуктори збирають плату за проїзд до станції «Металургів» і виходять із вагонів.

У грудні 2016 вартість проїзду підвищилась до 2,50 ₴[34].

Підтримується "Google Pay" і "Apple Pay", безконтактна оплата.[35]

В період карантину з 6 квітня по 21 травня 2020 року проїзд здійснювався безкоштовно за наявності перепустки, що давала право працівникам, робота яких є життєвонеобхідною для міста, на безоплатний проїзд.[36] З 1 травня 2021 року набуло чинності рішення Криворізької міської ради про безкоштовний проїзд в громадському міському комунальному ​транспорті для мешканців Кривого Рогу при наявності «Карти криворіжця»[37].

На черговій сесії Криворізької міськради 27 квітня 2022 року було одноголосно прийняте рішення про запровадження безкоштовного проїзду в громадському міському комунальному ​транспорті для усіх пасажирів.[38].

Мапа[ред. | ред. код]

Map
Станції криворізького метротраму


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Між «Дзержинською» і «Будинком Рад» тунелі в різних напрямках міняються місцями під землею без прямого перетину, проходячи один над одним. Це змінює рух з правостороннього на лівосторонній
  2. ↑ Коли починалося будівництво третьої черги швидкісного трамвая, вздовж лінії між станціями «Індустріальна» і «Вовнопрядильна» планувалося побудувати великий житловий масив «Індустріальний», але після розпаду СРСР ці плани скасовано
  1. ↑ https://kr.gov.ua/ua/news/pg/170320529740574_n/ Рішення Уряду щодо карантину в транспорті: з 18 березня швидкісний трамвай у Кривому Розі, як і метро по всій країні, призупиняє роботу до 3 квітня
  2. ↑ Metro of Kryvyi Rih (англ.).  (англ.)
  3. ↑ Загальна інформація - Транспорт, зв’язок м. Кривого Рогу. Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. Управління транспорту та телекомунікацій. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 10 липня 2020. 
  4. ↑ https://krivbass.city/blogs/view/skorostnoj-tramvaj-kak-pozhivaet-unikalnaya-sistema-i-kak-vyvesti-ejo-iz-krutogo-pike Скоростной трамвай: как поживает уникальная система и как вывести её из крутого пике? Архівовано лютий 7, 2023 на сайті Wayback Machine.
  5. ↑ Транспорт, зв'язок м. Кривого Рогу. Виконком Криворізької міської ради. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  6. ↑ Кривий Ріг: Продовження лінії швидкісного трамваю [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Скоростной №3 ходит по «особому» графику | Общество | Кривой Рог LIFE. krlife.com.ua (рос.). 28 серпня 2012. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 25 березня 2020. 
  8. ↑ а б в Костянтин Раковський. Мегахутір індустрії. [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] Український тиждень. № 14 (179) від 8 квітня 2011 року
  9. ↑ а б Болашенко, С. (11.2005). Криворожский метрополитен (метротрамвай). История. sbchf.narod.ru, Сайт о железной дороге (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 5 вересня 2009. 
  10. ↑ а б Мир метро. Історія. Мир метро. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  11. ↑ Хіба це почесний, коли нечесно?. Газета День. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  12. ↑ Станція «Електрозаводська» на сайті «Мир метро». metroworld.ruz.net (рос.). Архів оригіналу за 28 грудня 2008. 
  13. ↑ Станція «Вовнопрядильна» на сайті «Мир метро». metroworld.ruz.net (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2008. Процитовано 2 червня 2015. 
  14. ↑ Рішення №912 від 28.02.2007 | Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. kr.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020. 
  15. ↑ Буде внесено зміни в організацію пасажирських перевезень. Виконком Криворізької міської ради. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 2 червня 2015. 
  16. ↑ Накануне Дня города в Кривом Роге торжественно открыли новую трамвайную линию (фото). krnews.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  17. ↑ Титоренко, Яна (15 липня 2014). В Кривом Роге в рабочую перевозку сломался скоростной трамвай (рос.). 0564.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  18. ↑ Титоренко, Яна (12 квітня 2015). ЧП в Кривом Роге: скоростной трамвай сошел с рельсов, остановился в тоннеле и задымился (ФОТО) (рос.). 0564.ua. Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  19. ↑ Мороз, Татьяна (25 лютого 2014). В Кривом Роге горит скоростной трамвай (рос.). 0564.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. 
  20. ↑ № Р-223/0/3-16 від 19 травня 2016 року "Про перейменування топонімів у населених пунктах області". Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016. 
  21. ↑ В Кривом Роге переименованы станции скоростного трамвая, - активист. 1kr.ua (рос.). Первый Криворожский. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016. 
  22. ↑ Robert Schwandl. What is a metro? A subway? An underground? [Архівовано 3 січня 2008 у Wayback Machine.] UrbanRail.Net (англ.)
  23. ↑ Список вагонов метротрама. Криворожский скоростной трамвай. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Мир метро (рос.)
  24. ↑ Вагоны типа КТМ 71-611. www.tram.ruz.net. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 5 листопада 2012. 
  25. ↑ В Кривом Роге впервые за семь лет запустили трехвагонный состав на скоростном трамвае. Пассажирский транспорт (російською). 12 вересня 2020. Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 15 вересня 2020. 
  26. ↑ Реконструкция скоростного начата. Домашняя газета (рос.). 16 травня 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. 
  27. ↑ Криворожский скоростной трамвай будет ездить на Карачуны и Долгинцево. 1kr.ua (рос.). Первый Криворожский. 23 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 25 березня 2020. 
  28. ↑ В Кривом Роге появится новый скоростной трамвай 4М. 1kr.ua (рос.). Первый Криворожский. 12 серпня 2015. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 18 листопада 2015. 
  29. ↑ В Кривом Роге запустили скоростной трамвай на НКГОК [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  30. ↑ Оплата проезда. Криворожский скоростной трамвай. [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Мир метро (рос.)
  31. ↑ Тарасов А. В. Жетоны скоростного трамвая Кривого Рога / Андрей Валериевич Тарасов // Петербургский коллекционер. — 2011. — № 5. — С. 32-34. (рос.)
  32. ↑ Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 371 від 13 липня 2005 року. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Виконавчого комітету Криворізької міської ради
  33. ↑ Рішення виконкому Криворізької міськради Від 28.08.2006 № 556. Офіційний сайт Виконавчого комітету Криворізької міської ради. Архів оригіналу за 20160402. 
  34. ↑ Однодневная отсрочка: стоимость проезда в электротранспорте подорожает с 16 декабря (официально) | Общество | Кривой Рог LIFE. krlife.com.ua (рос.). 15 грудня 2016. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016. 
  35. ↑ http://krivbass.city/news/view/tehnologii-dazhe-v-tramvayah-v-krivom-roge-zarabotala-beskontaktnaya-oplata-proezda Технологии даже в трамваях: в Кривом Роге заработала бесконтактная оплата проезда (рос.)
  36. ↑ В Кривом Роге снимают ограничения на работу общественного транспорта. Первый городской (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020. 
  37. ↑ У Кривому Розі введений безкоштовний проїзд для мешканців Кривого Рогу. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021. 
  38. ↑ https://kr.gov.ua/ua/news/pg/270422434443931_n Відсьогодні у Кривому Розі проїзд у комунальному транспорті безкоштовний не лише для мешканців міста, а й для усіх

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Криворізький швидкісний трамвай
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Криворізький швидкісний трамвай у Вікісховищі?
  • Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.
  • В. Ф. Веклич, Л. В. Збарский Проблемы и перспективы развития трамвайного транспорта в Украинской ССР — К.:Общество «Знание» УССР, 1980
  • В. Ф. Веклич Новые технические решения на городском электрическом транспорте — К.:Будівельник, 1975. — 64 с, илл.
  • Электротранспорт Украины: Энциклопедический путеводитель [Архівовано 3 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Сергей Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Киев: Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с.: ил., схемы. — ISBN 978-966-2321-11-1.
  • Кривий Ріг: Фотоальбом. — Киев: «Мистецтво», 1989. — 144 с., цв. ил. (на украинском и русском языках).
Електричний
Kryvyi Rih Logotype 01.png
Автомобільний
Залізничний
Повітряний
Діючі
1000 мм
Вінниця (1913) • Євпаторія¹ (1914) • Житомир (1897) • Львів (1894)
1524 мм
Горлівка¹ (1932) • Дніпро (1897) • Донецьк¹ (1928) • Дружківка (1945) • Єнакієве¹ (1932) • Запоріжжя (1932) • Кам'янське (1935) • Київ (1892, швидкісний з 1975) • Конотоп (1949) • Кривий Ріг (1935, швидкісний з 1986) • Маріуполь¹ (1933) • Миколаїв (1951) • Одеса (1934) • Харків (1934)
Закриті
1000 мм
Бердичів[К] (1892—1921) • Білгород-Дністровський[К] (1904—1930) • Кропивницький (1897—1944) • Львів[К] (1880—1908) • Миколаїв[К] (1897—1951) • Молочне¹ (1989—2014) • Одеса[К][П] (1880—1934) (в тому числі дитячий (1956—1960) • Севастополь¹ (1898—1941) • Сімферополь¹ (1914—1970) • Чернівці (1897—1967) • Харків[К] (1882—1932)
1435 мм
Коломия (приміська залізниця) (1886—1967)
1524 мм
Авдіївка (1965-2017) • Бровари (1934—1941) • Вуглегірськ¹ (1958—1980) • Кадіївка (Стаханов)¹ (1937—2007) • Керч¹ (1935—1944) • Київ[К] (1891—1896) • Київ[Б] (1911—1941) • Костянтинівка (1931—2016) • Краматорськ (1937—2017) • Кременчук (1899—1922) • Луганськ¹ (1934—2014) • Макіївка¹ (1924—2006) • Ніжин[К] (1915—1927) • Святогірськ (1930—1941)
Актуальні проєкти
Проєкти минулого

Перераховані трамвайні системи є або були електричними, якщо не вказано інше.
Тяга: ^ [К] — конка; ^ [П] — парова; ^ [Б] — бензомоторна

¹ — розташування на території, окупованій внаслідок російсько-української війни
Dobra6.png
 Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криворізький_швидкісний_трамвай&oldid=39619341