Найдовший день Японії
Найдовший день Японії | |
|---|---|
| яп. 日本のいちばん長い日 | |
 Японський рекламний плакат до фільму | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Окамото Кіхачі |
| Продюсери |
|
| Сценарист | Шінобу Хашімото |
| На основі | однойменної книги Сойті Оя |
| Оповідач | Тацуя Накадай |
| У головних ролях |
|
| Оператор | Хіроші Мурай |
| Композитор | Масару Сато |
| Художник | Івао Акуне |
| Кінокомпанія | Toho |
| Дистриб'ютор | Toho Company |
| Тривалість | 157 хв. |
| Мова | японська |
| Країна |
 Японія |
| Рік | 1967 |
| Дата виходу | 12 серпня 1967 (Японія) |
| IMDb | ID 0062041 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
| books.bunshun.jp/ud/book/num/9784167483159 | |
«Найдовший день Японії» (яп. 日本のいちばん長い日, Ніхон-но ітібан наґай хі) — японський фільм-драма 1967 року, поставлений режисером Окамото Кіхачі. Дія фільму, сценарій якого створено на основі документальної книги Сойті Оя, відбувається в період від полудня 14 серпня 1945 року, коли імператор Хірохіто ухвалив рішення про капітуляцію Японії у Другій світовій війні і до полудня 15 серпня 1945 року, коли оголошення імператора про капітуляцію було передано по радіо японському народові.
Сюжет[ред. | ред. код]
Фільм починається текстом Потсдамської декларації, в якій США, Англія і Китай 26 липня 1945 року зажадали беззастережної капітуляції Японії у Другій світовій війні. Під гуркіт моторів бойових літаків па екрані виникає карта Японії. Анімаційні схеми уточнюють становище на фронтах.
На засіданнях парламенту, у Вищій раді з керівництва війною, в кабінеті міністрів триває багатоденна суперечка, як реагувати на Потсдамську декларацію. Години проходить у взаємних нападках і звинуваченнях, словесних уколах і дебатах. Більшість схиляється до того, щоб ще відтягувати, вичікувати. Один лише міністр армії Анамі (Тосіро Міфуне) вимагає, щоб йому надали можливість останньої спроби — вирішального бою на власній японській території. Поки тривали дискусії, 6 серпня Хіросіма піддалася атомному бомбардуванню, а 9 серпня атомна бомба була скинута на Нагасакі. 8 серпня до Потсдамської декларації приєднався СРСР, і вже наступного дня почав військові дії в Маньчжурії…
Протягом двох годин міністр Анамі б'ється за формулювання «військова ситуація не стала сприятливою для Японії» замість слів «військова ситуація розвивається для нас все більше і більше несприятливо». Нарешті текст рескрипту складено, починається підготовка запису «голосу журавля», як шанобливо називали мову, що виходить з вуст імператора, для його першого за всю історію Японії звернення по радіо до своїх підданих.
Цієї ж ночі група молодих змовників офіцерів-фанатиків, що не бажали погоджуватися з капітуляцією, намагається схилити на свою сторону керівництво армією. Вони зустрічають розуміння, але звичка підкорятися волі імператора сильніша. «Я поважаю ваші цілі і, відверто кажучи, не можу не симпатизувати їм, — говорить змовникам командувач імператорською гвардією генерал Морі (Шього Шімада), — але я присягав на вірність імператорові». За вірність Морі розплачується смертю. Змовники від його імені віддають наказ відрізати палац і міністерство імператорського двору від зовнішнього світу і захопити радіостанцію, щоб не допустити виходу до ефіру повідомлення про капітуляцію. Йдуть пошуки плівки, на яку записана мова імператора. У цей час на укріпленій авіабазі Ацуґі відбувається ритуал проводів смертників-камікадзе, які готуються до свого останнього вильоту для знищення трьох американських авіаносців, що наближаються до берегів Японії.
Підписавши останнім з членів кабінету рескрипт про капітуляцію, генерал Анамі вчиняє у своїй резиденції ритуальне самогубство сеппуку. Опівдні 15 серпня країна уперше почула голос імператора і дізналася про те, що війна закінчилася. На тлі документальних кадрів зруйнованих японських міст на екрані спливають фінальні титри:
«У війні на Тихому океані взяли участь 10 мільйонів японських чоловіків, тобто одна чверть усього чоловічого населення країни. Два мільйони військових загинули на фронтах, один мільйон цивільного населення загинуло в тилу. Разом 3 мільйони осіб. Кожна п'ята сім'я втратила одного члена сім'ї.
П'ятнадцять мільйонів сімей втратили житло і майно».
Над цими титрами звучить голос диктора (Тацуя Накадай): «Зараз ми відчуваємо мир, здобутий ціною такого потоку крові, поту і сліз наших співвітчизників і бажаємо, щоб ні Японію, ні кого-небудь з японців ніколи більше не відвідав такий страшний день. Це єдине, до чого ми прагнемо, чого ми бажаємо».
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Персонаж | Роль |
|---|---|---|
| Сейджі Міяґуті | Сіґерорі Тоґо | міністр закордонних справ |
| Рокко Тоура | Шунічі Мацумото | заступник міністра закордонних справ |
| Чішю Рю | Кантаро Судзукі | прем'єр-міністр |
| Со Ямамура | Йонай Міцумаса | адмірал, міністр флоту |
| Тосіро Міфуне | Коречіка Анамі[en] | генерал, міністр армії |
| Йошіо Косуґі | Кейсуке Окада | міністр суспільного добробуту |
| Такасі Сімура | Хіроші Шімомура | директор Інформаційного бюро |
| Ецусі Такахаші | Масутака Іда[en] | підполковник, відділ військової справи |
| Такао Іноуе | Масахіко Такешіта | підполковник, відділ військової справи |
| Тадао Накамару | Джіро Сіїдзакі | підполковник, відділ військової справи |
| Тошіо Куросава | Кенджі Хатанака | майор, секція військової справи |
| Акіра Кітчоджі | Йошіджіро Умедзу[en] | генерал, начальник Генерального штабу сухопутних сил |
| Харуо Ямада | Соему Тойода[en] | адмірал, начальник Головного штабу ВМФ |
| Рьосуке Каґава | Тадаацу Ішіґуро[en] | міністр сільського і лісового господарства |
| Ушіо Акаші | Хіранума Кійтіро | голова Таємної ради барон |
| Ісао Тамаґава | Окіцуґу Арао | полковник, начальник відділу військової справи |
| Хіроші Ніхо'янаґі | Акіджіро Оніші | адмірал, заступник начальника Головного штабу ВМФ |
| Тору Такеучі | Кобаяші | військово-морський хірург |
| Такеші Като | Хісацуне Сакомідзу | головний секретар кабінету міністрів |
| Шьоґо Шімада[ja] | Такеші Морі[en] | генерал, командувач 1-го дивізіону імператорською гвардії |
| Юносуке Іто | Тошіо Нонака | генерал-майор, командувач 27-ї повітряної бригади |
| Хакуо Мацумото | Хірохіто | імператор Японії |
| Фуюкі Муракамі | Хіромаса Мацудзака | міністр юстиції |
| Хьо Кітадзава | Хосаку Хіросе | міністр фінансів |
| Масао Імафуку | Шюнроку Хата[en] | маршал |
| Сусуму Фуджіта | Тойоджіро Хаґа | полковник, офіцер імператорської гвардії 2-го стрілецького полку |
| Хідейо Амамото | Такео Сасакі | капітан |
Виробництво[ред. | ред. код]
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію — Шінобу Хашімото
- Режисер-постановник — Окамото Кіхачі
- Продюсери — Санедзумі Фуджімото, Томоюкі Танака
- Композитор — Масару Сато
- Оператор — Хіроші Мурай
- Монтаж — Йошітамі Куроіва
- Художник-постановник — Івао Акуне
- Звук — Шін Ватарай
С. Хашімото, сценарист:
Мені хотілося підкреслити, що передісторією до цієї війни був майже тисячолітній період господарювання в Японії самурайських каст. Вони володіли мечем не лише для того, щоб захищати себе, але і для того, щоб винищувати безневинних людей. Тому якась близькість, спорідненість виявилася між цими самураями і гітлерівцями. У зв'язку з цим мені хотілося створити такий фільм, в якому я міг би показати, що цим найдовшим для Японії днем військової історії закінчена і історія самураїв.[1] |
Джерелом фільму стала однойменна книга Сойті Оя, яка узагальнила результати копітких досліджень японських істориків. У ній скрупульозно викладаються події однієї лише доби — 14-15 серпня 1945 року, коли японські можновладці наважилися підписати рескрипт про беззастережну капітуляцію Японії в Другій світовій війні. Сценарій стрічки написав один з провідних сценаристів Японії Шінобу Хашімото. Ставити фільм запропонували режисерові Масакі Кобаяші, але через те, що компанія Toho не погодилася з баченням фільму режисером, вимагаючи ставити його точно за написаним сценарієм, договір з ним було розірвано, а постановку доручили Кіхаті Окамото[2].
Образ імператора у фільмі[ред. | ред. код]
У Найдовшому дні Японії вперше в історії японського кінематографу було втілено образ живого на той час імператора Японії Хірохіто актором. Ще до початку зйомок фільму невелика замітка в газеті про плани компанії Toho, де згадувалася і екранізація «Найдовшого дня…», викликала у суспільстві гучні суперечки. Оскільки остання військова доба так чи інакше пов'язана з фігурою імператора Хірохіто, який особисто зачитав по радіо рескрипт про капітуляцію, у фільму належало показати його особу. Реакційні угрупування заявили гучний протест, вимагаючи заборонити постановку, якщо творці стрічки наважаться показати імператора — божество, роль якого виконуватиме за гроші якийсь актор[К 1][3]. Щоб убезпечити себе, керівництво компанії передало сценарій для ознайомлення імператорській сім'ї. Заперечень не надійшло, але компанії рішуче було відмовлено у зйомках на території парку, що оточує імператорський палац, і на тлі самого палацу. В результаті Toho довелося спорудити для декількох коротких епізодів дорогі декорації[2].
Під час відбору акторів постала проблема виконавця ролі імператора. Незважаючи на тривале залякування, компанія Toho не збиралася вилучити цю роль з фільму, але міркувала, як не розлютивши прибічників божественного походження імператора, втілити його образ. Нарешті було винесено рішення — роль Хірохіто доручалася представникові старої і заслуженої акторської династії кабукі Хакуо Мацумото (Мацумото Хакуо I). Проте, упродовж усього фільму обличчя імператора так і не показується. Хірохіто з'являється або на загальних планах, або знятим зі спини, а в єдиному великому плані глядачі бачать лише його руку. Це було компромісне рішення, на яке пішли постановники[4].
Вихід на екрани[ред. | ред. код]
Найдовший день Японії було випущено на екрани Японії 12 серпня 1967 року, у переддень річниці капітуляції. Він став другим найкасовішим фільмом в Японії у 1967 році[5]. Повторно стрічку було випущено 21 листопада 1982 року в рамках 50-річчя Toho[6].
Ремейк стрічки під назвою «Найдовший день в Японії» (у міжнародному прокаті під назвою Імператор у серпні), поставлений режисером Масато Харадою на студії Shochiku, вийшов у 2015 році[7].
Сприйняття[ред. | ред. код]
Джозеф Л. Андерсон описує фільм як «доскіпливу реконструкцію дня капітуляції Японії і, таким чином, закінчилася війна на Тихому океані»[8]
У рецензії на фільм газети «Йоміурі» було сказано: «Це серйозне попередження проти війни, що оживляє в пам'яті тих, хто її пережив, спогади, що були завмерлі, і що вражає людей післявоєнного покоління жахами і нещастями війни»[9].
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Найдовший день Японії»[10] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1968 | Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | Гран-прі Золотий Г'юго за найкращий художній фільм | Найдовший день Японії | Номінація | |
| Премія Kinema Junpo | Найкращий сценарій | Шінобу Хашімото | Перемога | ||
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ У першій статті нині чинної японської конституції записано, що «імператор є символом держави і єдності народу, його статус визначається волею усього народу, якому належить суверенна влада». Формулюванням «символ держави і єдності народу» персона імператора була позбавлена ореолу божественності, який оточував його споконвіку. Уперше образ імператора, зіграний актором, з'явився у фільмі «Імператор Мейдзі і російсько-японська війна». І хоча тоді йшлося про покійного імператора, що помер у 1912 році, спалахнула гостра дискусія: чи допустиме акторське втілення обожнюваної персони, демократично і чи прогресивно це або, навпаки, є блюзнірством[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Инна Генс, 1972, с. 140.
- ↑ а б Инна Генс, 1972, с. 134.
- ↑ а б Инна Генс, 1972, с. 133.
- ↑ Инна Генс, 1972, с. 135.
- ↑ Galbraith, S. (2008). The Toho Studios Story: A History and Complete Filmography. Scarecrow Press. с. 241. ISBN 9781461673743.
- ↑ Galbraith IV, 2008, с. 375.
- ↑ Epic War Movie ‘Japan’s Longest Day’ To Be Reworked. Variety. 9 грудня 2014. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2015.
- ↑ Anderson, J.L. (1982). The Japanese Film: Art and Industry. Princeton University Press. с. 471. ISBN 9780691007922.
- ↑ Инна Генс, 1972, с. 144.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Найдовший день Японії» [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
Джерела[ред. | ред. код]
- И. Генс. Глава VII. Самый длинный день Японии // Меч и Хиросима (Тема войны в японском киноискусстве) / Ответственный редактор Ю. М. Ханютин. — М. : Искусство, 1972. — С. 123—145. — 10000 прим.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Найдовший день Японії на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 28.11.2016)- 日本のいちばん長い日 (Найдовший день Японії) на сайті Japanese Movie Database (яп.)
- Найдовший день Японії на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
(станом на 28.11.2016)
|
